23 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа №1140/2018/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом
позивач: ОСОБА_1 (28531, Кіровоградська область, Долинський район, с. Новошевченкове, РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що у липні 2017 року ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкувала право на земельну частку (пай) із земель, що перебували в колективній власності КСП "Іскра" Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, розміром 8, 23 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцю на праві приватної власності на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0173468, виданого Долинською районною державною адміністрацією 26.07.1997 року. Позивачка у листопаді 2017 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,22 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, додавши усі необхідні документи. Однак, листом №У-21971/0-16130/0/6-17 від 07.12.2017 року відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для задоволення її заяви. За позовом ОСОБА_1 рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 року у справі №П/811/257/18 це рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області визнано протиправним та скасовано, а також зобов'язано його повторно розглянути заяву позивачки. Відповідач на підставі рішення суду повторно розглянув заяву та листом №1907/0-4294/0/17-18 від 15.06.2018 року знову відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів, землевпорядної та містобудівної документації. Позивачка, стверджуючи, що вказане рішення прийнято всупереч статті 118 ЗК України, наполягаючи на тому, що вона має гарантоване право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), просить суд:
- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, викладену у листі №1907/0-4294/0/17-18 від 15.06.2018 року;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати їй такий дозвіл.
Позивачка також просила суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагається усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає. Стверджуючи, що такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій ОСОБА_4 Судом у постановах від 31.01.2018 року у справі № 814/741/16, від 14.03.2018 року у справі №804/3703/16, представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивачка правом подачі відповіді на відзив не скористалася.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 12.07.2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого нею успадковано право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП "Іскра" Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, розміром 8,23 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належну спадкодавцеві ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0173468, виданого 26.07.1997 року Долинською районною державною адміністрацією на підставі рішення від 17.09.1996 року №518, сертифікат зареєстровано 26.07.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №133. (а.с. 28)
На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом Долинською районною державною адміністрацією 25.10.2017 року внесено зміни до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0173468, згідно з якими право на земельну частку (пай) передано ОСОБА_1 (а.с. 32, 35)
Олександрівська сільська рада листом №02-15/347 від 09.08.2017 року повідомила позивачку, що згідно з картою поділу земель КСП "Іскра" відсутні вільні земельні ділянки, в тому числі ділянка, яка підлягає виділенню на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0173468, виданого 26.07.1997 року Долинською районною державною адміністрацією, а на території Олександрівської сільської ради (за межами населеного пункту) по КСП "Іскра" відсутній земельний резерв. (а.с. 29)
Згодом Олександрівська сільська рада надала висновок №02-19/353 від 16.08.2017 року про погодження надання земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, загальною площею 7,22 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 30)
Позивачка 09.11.2017 року, через представника ОСОБА_5, звернулась до ГУ Держгеокадстру у Кіровоградській області із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності (запасу) на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту), площею 8,23 га в умовних кадастрових гектарах однією земельною ділянкою зі складом сільськогосподарських угідь - рілля, право на отримання якої успадковане згідно з сертифікатом на земельну частку (пай) серії КР №0173468, виданим Долинською районною державною адміністрацією 26.07.1997 року. Вказана заява з додатками зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 09.11.2017 року за №У-21971/0/5-17. (а.с. 23 - 24)
ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області листом №У-21971/0-16130/0/6-17 від 07.12.2017 року повідомило позивачку про відсутність правових підстав для задоволення її заяви, посилаючись на частину 4 статті 122 Земельного кодексу України, статтю 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)". (а.с. 36)
Позивачка оскаржила таку відмову до суду, прохаючи визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та скасувати відмову у наданні їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а також зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати їй такий дозвіл.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 року у справі №П/811/257/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та скасовано відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, викладену у листі №У-21971/0/16130/0/6-17 від 07.12.2017 року. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2017 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з урахуванням висновків суду. (а.с. 13 - 15) Вказане рішення суду набрало законної сили 22.05.2018 року.
Листом №1907/0-4294/0/17-18 від 15.06.2018 року відповідач повідомив позивачку, що ним на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №П/811/257/18 за результатами повторного розгляду заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме масштаб та якість доданих графічних матеріалів не дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень, що унеможливлює встановлення відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, землевпорядної та містобудівної документації. Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вважає за доцільне відмовити у задоволенні цієї заяви. (а.с. 12)
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, прийнятим на виконання рішення суду в адміністративній справі №П/811/257/18, позивачка однак не скористалася правом подати у цій справі заяву в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправним такого рішення та про порушення її права на належний розгляд поданої нею заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, підтвердженого цим рішенням суду. Натомість, позивачка звернулася до суду з новим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Пунктами 8, 16, 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.
Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.
Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають зокрема громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року №122 затверджено Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.
У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).
У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вказав, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Таким чином, за умови відсутності вільних земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має громадянин, він має право на отримання земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель запасу чи резервного фонду.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Статтею 122 ЗК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012 року, який набрав чинності 01.01.2013 року) визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Судом установлено, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивачка на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), знаходиться на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту і відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, а тому розпорядження нею здійснює відповідач, як територіальний орган Держкеокадастру - центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, та саме він уповноважений на прийняття рішень щодо передачі такої земельної ділянки у приватну власність.
Наведений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою ним у постанові від 27.02.2018 року у справі №818/661/17.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Листом №1907/0-4294/0/17-18 від 15.06.2018 року відповідач відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не вказавши при цьому жодної з обставин, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.
Натомість, у цьому листі відповідач послався на те, що масштаб та якість доданих графічних матеріалів не дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень, що унеможливлює встановлення відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, землевпорядної та містобудівної документації.
Суд установив, що позивачка разом із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подала зокрема план-схему місця розташування вільної земельної ділянки із земель державної власності (запасу) на території Олександрівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту), наданого Олександрівською сільською радою, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. (а.с. 31)
Суд зазначає, що доданий позивачкою до заяви графічний матеріал дає можливість визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивачка, та перевірити відповідність місця її розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної та землевпорядної документації, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відтак, посилання відповідача на те, що масштаб та якість доданих графічних матеріалів не дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень, як на причину відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення, є безпідставним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як установив суд, прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладене у листі №1907/0-4294/0/17-18 від 15.06.2018 року, не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивачки на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою. Відтак, така відмова є протиправною, а позов у цій частині слід задовольнити.
Суд відхиляє посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №814/741/16) та від 14.03.2018 року (справа №804/3703/16), оскільки вони сформульовані щодо інших правовідносин - а саме з приводу реалізації фізичною особою права замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за мовчазною згодою.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд виходив з того, що згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивачки на відповідність її вимогам ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати позивачці такий дозвіл слід відмовити.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивачки та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі №1907/0-4294/0/17-18 від 15.06.2018 року, порушене право позивачки на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивачки відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, у тому числі в адміністративній справі №П/811/257/18, і повинен вирішити заяву позивачки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цих справах.
Дотримуючись порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, установленого ч.7 ст.118 ЗК України, відповідач, за умови встановлення факту відсутності підстав для відмови у наданні такого дозволу (якими є лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку), повинен за заявою позивачки прийняти рішення про надання такого дозволу.
Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили та, з огляду на попередню поведінку відповідача у спірних правовідносинах, застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання в порядку статті 382 КАС України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, у сумі 352, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (28531, Кіровоградська область, Долинський район, с. Новошевченкове, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №1907/0-4294/0/17-18 від 15.06.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 09.11.2017 року за №У-21971/0/5-17) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області протягом 30 днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 352,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_6