29 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2862/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (паспорт серії ЕА 533412, виданий Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 25.11.1998 року, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1; адреса: вул. Глазунова, 79, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25491)
до відповідача:
Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39808965; вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006)
про визнання протиправними та скасування рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати припис № КР2407/1124/АВ/П від 02.10.2018 року та постанову № КР2407/1124/АВ/ТД-ФС від 17.10.2018 року.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис та постанова прийнята за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства під час здійснення власної підприємницької діяльності, оскільки у позивача відсутні незареєстровані належним чином наймані працівники. Тому, на думку позивача, у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, а відтак позивач вважає припис та постанову про накладення штрафу про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн. протиправною та такою, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач адміністративний позов не визнав у повністю, свої мотиви виклав у письмовому відзиві на адміністративний позов, в якому, зокрема, вказав, що контролюючим органом у відповідності до положень чинного законодавства проведено виявлення фактів порушення трудового законодавства суб'єктами господарювання за наслідком якого прийнято спірні рішення, вважає його правомірним та такими, що не підлягають скасуванню. При цьому наголошує, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення посадовими особами управління Держпраці у Кіровоградській області було дотримано. Відповідно до виявлених в ході перевірки порушень норм трудового законодавства та безпосередньо факту того, що порушення мали місце, уповноваженими посадовими особами прийнято правомірне рішення щодо застосування фінансової санкції у вигляді штрафу стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690,00 грн. (а.с.47-51).
22.11.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії посадових осіб управління Держпраці у Кіровоградській області при винесенні припису № КР2407/1124/АВ/П від 02.10.2018 року та постанови №КР2407/1124/АВ/ТД-ФС від 17.10.2018 року про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн..
При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 22.09.1995 року, що посвідчується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.55), перебуває на обліку у податковому органі та є платником єдиного податку (а.с.56).
Одним із видів підприємницької діяльності за КВЕД, позивача є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (56.10).
З метою здійснення власної підприємницької діяльності позивачем придбано у власність нежитлову будівлю розташовану за адресою: вул. Металургів, 25-г, смт. Нове, м. Кіровоград, Кіровоградська область, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.57) та відповідним свідоцтвом про право власності (а.с.58).
28.09.2018 року на ім'я начальника управління Держпраці у Кіровоградській області оформлено службову записку від заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість, та інших нормативно-правових актів ОСОБА_2, в якій було повідомлено, що в ході проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи головними державними інспекторами Марценюком В.В., Махно Н.В., Царенко Г.Л. 28.09.2018 року було встановлено факт використання найманої праці без оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), також висловлено прохання про прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 в терміни з 28.09.2018р. по 01.10.2018р. з питань трудового договору та дотримання його умов (а.с.52).
Судом встановлено, що на підставі наказу управління Держпраці у Кіровоградській області від 28.09.2018 р. №1316 та направлення на проведення перевірки від 28.09.2018 р. №1316/02.21, враховуючи службову записку ОСОБА_2 з інформацією про порушення законодавства про працю від 28.09.2018р., головним державним інспектором управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_3, за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпочато 28.09.2018 року інспекційне відвідування у суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 з питань трудового договору та дотримання його умов. Вбачається, що направлення на проведення перевірки отримане ФОП ОСОБА_1 під підпис 28.09.2018 р. (а.с.53-54). Перевірка проведена у період з 28.09.2018 року по 02.10.2018 року.
28.09.2018 р. о 13-45 головним державним інспектором Марценюком В.В. складено акт №КР2407/1124/НД/АВ про неможливість проведення інспекційного відвідування, у зв'язку із відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 02 жовтня 2018 року (а.с.25-26).
При цьому, 28.09.2018 року складено вимогу про надання документів №КР 2407/1124/ПД, згідно якої зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 02.10.2018 р. надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування: завірені копії виписки з ЄДР, паспорта та ідентифікаційний код фізичної особи-підприємця, дозволу на розміщення об'єкту або договору оренди, трудових договорів, наказів про прийняття працівників на роботу, повідомлення ДФС та квитанції №2, пояснення фізичної особи-підприємця (а.с.24).
Вищевказані документи були отримано позивачем особисто під підпис 28.09.2018 р. (а.с.24 зворот.)
Для інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 надано витребувані вказаною вимогою документи на вимогу інспектора праці.
За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР2407/1124/АВ від 02.10.2018р., в якому зафіксовано встановлені порушення позивачем ст.ст. 21, 24 КЗпП України та описано детально виявлені порушення, за змістом яких, в ході інспекційного відвідування проведеного в кафе, яке знаходиться за адресою м. Кропивницький, 25 Г, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1, за роботою виявлено кухаря ОСОБА_6, останні відмовились від надання письмових пояснень.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на вимогу контролюючого органу надано витребувані документи, а саме: трудовий договір від 28.09.2018 р., укладений з кухарем ОСОБА_6, наказ про прийом на роботу №2 від 28.09.2018 р., повідомлення ДФС від 28.09.2018 р., трудовий договір від 28.09.2018 р. укладений з офіціантом ОСОБА_7, наказ про прийом на роботу №3 від 28.09.2018 р. та повідомлення ДФС про прийняття останньої на роботу від 28.09.2018 р.
За наслідками проведеного інспекційного відвідування контролюючим органом винесено припис про усунення виявлених порушень №КР2407/1124/АВ/П, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення статті 21 та статті 24 Кодексу законів про працю України, термін виконання припису встановлено до 01.11.2018 р., припис отримано позивачем особисто під підпис 25.10.2018 року (а.с.19-20).
02.10.2018 року позивачем на ім'я головного державного інспектора Марценюка В.В. надано письмову інформацію, в якій зазначено, що в подальшому буде суворо дотримуватися вимоги статті 21 та статті 24 КЗпП України (а.с.60).
02.10.2018 року головним державним інспектором Марценюком В.В. складено службову записку, в якій повідомлено начальника управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_8 про результати інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та необхідність прийняти рішення по даній справі (а.с.61).
05.10.2018 року заступником начальника управління Держпраці у Кіровоградській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу відносно позивача №КР2407/1124/АВ/ТД, розгляд призначено на 17 жовтня 2018 року о 10-10 (а.с.62).
Згідно із журналом обліку телефонограм-повідомлень щодо розгляду справ про накладення штрафних санкцій за 2018 рік, засобами телефонного зв'язку ФОП ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи 05.10.2018 р. (а.с.63).
12.10.2018 року відповідачем отримано від ФОП ОСОБА_1 пояснення, в яких зазначено, що з висновками посадових осіб управління Держпраці у Кіровоградській області не згодна та вказала, що нею не вчинено порушення трудового законодавства, тому підстави про застосування штрафних санкцій відсутні. 19.10.2018 року відповідачем направлено лист ФОП ОСОБА_1, в якому зазначено, що зауваження розгляду не підлягає, у зв'язку з недотриманням строків подання зауважень до акту (а.с.64).
Судом встановлено, що розгляд справи про застосування фінансових санкцій в порядку статті 265 КЗпП України проведено 17 жовтня 2018 року, управління Держпраці у Кіровоградській області досліджено матеріали справи та за результатами якого прийнято постанову №КР2407/1124/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законі про працю України (порушення вимог статті 24 КЗпП України відносно одного працівника ОСОБА_6І.) на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 111 690,00 грн. (а.с.18).
Вважаючи вказаний припис та постанову відповідача про накладення штрафу протиправними, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.
При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т. ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі-Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2017 року №84 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Кіровоградській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно пункту 1 Положення про Управління, завданнями Управління, зокрема є, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав та гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. п. 5 п. 4 Положення про Управління, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно п. п. 50 пункту 4 Положення про Управління, Управління Держпраці, накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок №295).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.
Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення порушень законодавства про працю.
Відповідач стверджує, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, порушення останньою статті 24 Кодексу законів про працю України, в частині не оформлення належним чином трудових відносин із громадянкою ОСОБА_6
Суд зазначає, що Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всесвітню охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.
Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, (далі - Порядок 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Поряд з тим, суд зауважує, що відповідно до приписів Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, основними завданнями державного нагляду є: розроблення пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності здійснення контрольних повноважень; внесення вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень (далі - вимога); вжиття заходів до ініціювання притягнення до відповідальності посадових осіб за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.
Державний нагляд здійснюється шляхом витребовування, збирання та аналізу інформації, необхідної для підготовки висновків про стан додержання об'єктом нагляду законодавства про працю, або шляхом проведення перевірки об'єкта нагляду з виїздом за його місцезнаходженням. Виїзні перевірки проводяться уповноваженими посадовими особами відповідно до індивідуального графіка, що затверджується керівником або заступником керівника Держпраці чи її територіального органу згідно з планом роботи Держпраці та її територіального органу на відповідний період. Про проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа повідомляє об'єкту нагляду не пізніше ніж за п'ять робочих днів до її початку (ст. 5 Порядку №295).
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити позапланові перевірки суб'єктів господарювання на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, та на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства.
При цьому, аналіз наведених норм свідчить про те, що штраф може бути накладений на суб'єкта господарювання за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору лише за наявності вчиненого фактично порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Стаття 72 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.73 КАС України).
Судом встановлено, що 28.09.2018 року між ФОП ОСОБА_1П, та громадянкою ОСОБА_6 було укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, відповідної форми визначеної чинним законодавством (а.с.8-9).
Крім того, ФОП ОСОБА_1 видано відповідний наказ (розпорядження) №2 від 28.09.2018 року про прийняття на роботу (а.с.8).
В свою чергу, 28.09.2018 року позивачем було надіслано до контролюючих органів повідомлення про прийняття працівників на роботу (а.с.10).
Разом з тим, в матеріалах справи наявний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (а.с.11-15).
За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.
З метою об'єктивного розгляду справи судом в якості свідка була викликана та допитана в судовому засіданні громадянка ОСОБА_6, яка підтвердила факт оформлення трудових відносин між нею та її роботодавцем ФОП ОСОБА_1 за відповідним трудовим договором (а.с.73-74).
Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, аналізуючи їх через призму чинних норм трудового законодавства, суд не вбачає порушень позивачем статті 24 Кодексу законів про працю України, в частині допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що під час здійснення заходів контролю шляхом проведення відповідних перевірок, інспекційних відвідувань, інформаційно-роз'яснювальної роботи, посадові особи управління Держпраці у Кіровоградській області повинні чітко дотримуватись прописаного Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, алгоритму дій.
Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» контроль здійснюється з метою виявлення порушень та вжиття заходів щодо їх усунення. При цьому, такі заходи повинні бути ефективними та пропорційними, тобто спрямованими на фактичне усунення виявлених порушень з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення, яких спрямовані такі заходи. Водночас, вимоги органів державного контролю повинні бути законними, обґрунтованими, зрозумілими, чіткими та такими, що не допускають неоднозначного їх тлумачення.
З огляду на встановлені обставини справи, системний аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За змістом частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем фактично був сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (а.с.2), тому вказана сума судового збору, у відповідності з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області, як суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1; адреса: вул. Глазунова, 79, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25491) до управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39808965; вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис управління Держпраці у Кіровоградській області №КР2407/1124/АВ/П від 02.10.2018 року про усунення виявлених порушень.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Кіровоградській області № КР2407/1124/АВ/ТД-ФС від 17.10.2018 року про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн. за порушення трудового законодавства передбаченого статтею 24 Кодексу законів про працю України.
Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код - 39808965, адреса: вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, 25006) судовий збір в сумі 1762,00 гривень (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_9