30 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2663/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він проходив строкову військову службу в Збройних Силах у період бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, у зв'язку з чим отримав статус учасника бойових дій, а також є інвалідом війни другої групи. У 2017 року позивач звернувся до Кропивницького міського військового комісаріату із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на що отримав відмову. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 року за його позовом визнано протиправними дії Кропивницького міського військового комісаріату та зобов'язано останнього подати до Міністерства оборони України документи, необхідні для розгляду питання про призначення та виплату допомоги. Однак, відповідно до пункту 30 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, №73 від 13.07.2018 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової допомоги у зв'язку з тим, що на час встановлення інвалідності в 1992 та 1993 роках не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Позивач, не погоджуючись з таким рішенням, посилаючись на норми п."б" ч.1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги;
- скасувати пункт 30 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №73 від 13.07.2018 року щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, у зв'язку з настанням 14.02.1992 року інвалідності внаслідок поранення, травми (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та надіслати вказане рішення до Кіровоградського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.
Ухвалою від 05.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивовані тим, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено 14.02.1992 року, а нормативні акти, на які він посилається, прийняті після встановлення йому інвалідності та поширюють свою дію на правовідносини, які виникли після 01.01.2007 року. З цих підстав представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.
Третя особа пояснень щодо позову не подала.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР з 18.04.1986 року по 11.11.1897 року. (а.с. 14) Під час проходження служби приймав участь в бойових діях на території Афганістану та має статус ветерана війни - інваліда війни. (а.с. 13)
Відповідно до свідоцтва про хворобу №3152 від 04.08.1987 року позивач 30.06.1987 року під час проведення бойової операції в ДРА отримав поранення - міно-взривну травму, вогнепальний відрив лівої стопи, у зв'язку з чим була проведена її ампутація. (а.с. 20)
За результатами первинного огляду МСЕК з 14.02.1992 року позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки №083858 від 14.02.1992 року. (а.с. 21) За результатами повторного огляду МСЕК 05.02.1993 року позивачу підтверджено другу групу інвалідності та її причину, інвалідність встановлено довічно. (а.с. 22)
Позивач у серпні та листопаді 2017 року звертався за місцем свого проживання до Кропивницького міського військового комісаріату із заявами про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в Демократичній Республіці Афганістан.
У зв'язку з відмовою ІНФОРМАЦІЯ_2 подати документи про призначення йому одноразової грошової допомоги на розгляд Міністерства оборони України, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 року в адміністративній справі №П/811/2476/17 визнано протиправними дії Кропивницького міського військового комісаріату щодо відмови в направленні до Міністерства оборони України заяви та необхідного пакету документів для розгляду питання про призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, встановлених законом як інваліду ІІ групи, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зобов'язано Кропивницький міський військовий комісаріат подати до Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, для розгляду питання про призначення і виплати одноразової грошової допомоги. (а.с. 27 - 28)
На виконання вказаного рішення суду Кропивницький міський військовий комісаріат у травні 2018 року через ІНФОРМАЦІЯ_1 направив документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. (а.с. 48, 49)
На засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 13.07.2018 року розглянуто питання про призначенням і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, та прийнято рішення про відмову у її призначенні. Це рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має права на одержання такої допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1992 та 1993 роках не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. (п.30 протоколу №73 від 13.07.2018 року). (а.с. 53)
Про рішення, прийняте комісією Міністерства оборони України, позивача повідомив Кропивницький міський військовий комісаріат листом №6/2325 від 06.09.2018 року. (а.с. 51)
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який був прийнятий 20.12.1991 року.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності у лютому 1992 року) військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №488 від 19.08.1992 року "Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум" (була чинною до 24.01.2014 року).
Як передбачено пунктами 1, 2, 3, 6, 7 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України №488 від 19.08.1992 року, державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться установами Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстраху) за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України (надалі - страхувальники).
Страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори (надалі - застраховані), включаючи витрати установ Укрдержстраху на його проведення в розмірі 6 процентів загальної суми цих платежів, перераховуються страхувальниками на спеціальний рахунок правління Укрдержстраху.
Розмір щорічних страхових платежів установлюється правлінням Укрдержстраху за погодженням з страхувальниками.
Установи Укрдержстраху виплачують страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті; б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.
Вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити установам Укрдержстраху протягом трьох років з дня настання страхової події.
З 10.05.2006 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" №3597-1V від 04.04.2006 року, яким Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено у новій редакції та визначено нові умови державного страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов'язаних.
Відповідно до частин 3, 4 статті 41 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (в редакції Закону України №3597-IV від 04.04.2006 року) у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
Військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною третьою цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Законом України №328-V від 03.11.2006 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набрав чинності з 01.01.2007 року, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено у такій редакції:
"Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.
1. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
2. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
3. У разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) виходячи з окладу за військовим званням у запасі та максимального окладу за посадою, до якої він був приписаний в запасі, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
4. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходить службу у військовому резерві, під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження зазначених зборів, служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення на умовах, визначених пунктом 3 цієї статті.
5. У разі загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обов'язків військової служби, сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
6. У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
7. У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.
8. Визначення ступеня втрати працездатності військовослужбовцем, військовозобов'язаним або резервістом у період проходження військової служби (зборів), служби у військовому резерві у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
9. Якщо військовослужбовці, військовозобов'язані або резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, та члени їх сімей одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат".
Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №499 від 28.05.2008 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Пунктом 3 вказаної постанови передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року №488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 рік, №14, ст. 532).
З системного аналізу правових норм убачається, що у разі встановлення особі інвалідності, що пов'язана із виконанням ним обов'язків військової служби, до 01.01.2007 року, призначення та виплата такій особі страхових платежів здійснюється в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання таких платежів.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.10.2018 року у справі №820/2504/18, від 09.11.2018 року у справі №759/5707/16-а, від 03.10.2018 року у справі №489/7860/14-а.
Як свідчать матеріали справи, позивачу встановлена друга група інвалідності 14.02.1992 року, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки №083858.
За таких обставин, правові підстави для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, відсутні, оскільки він був звільнений зі строкової військової служби та інвалідність йому встановлено до набрання чинності Законом України №3597-IV від 04.04.2006 року, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та до набрання чинності Законом України №328-V від 03.11.2006 року, якою статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено у новій редакції.
Зміни до законодавства щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби, яким встановлено інвалідність, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, не мають зворотної дії у часі, а норми Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року, на який посилався позивач, застосовуються у разі встановлення інвалідності після 1 січня 2007 року.
Отже, оскільки позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтею 41 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", відповідач правомірно відмовив позивачу у її призначенні.
Спірне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №73 від 13.07.2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є законним, підстав для його скасування не встановлено. Відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати сторонами у справі не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) відмовити.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш