20 листопада 2018 року м. Кропивницький справа № 392/406/18
провадження № 2-іс/811/77/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом
позивач: ОСОБА_1 (26222, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Березівка, вул. Мічуріна, 5, РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач: Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Центральна, 78, код ЄДРПОУ 04055363)
про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовом до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (надалі - Маловисківська РДА) про зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він має право на земельну частку (пай) із земель, що перебували у колективній власності КСП ім. Ватутіна, в розмірі 6,31 га в умовних кадастрових гектарах, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КР №0169489 від 12.12.2001 року. Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.03.2017 року підтверджено його право на земельну частку (пай). З метою виділення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю) позивач звернувся до Маловисківської РДА з відповідною заявою. Однак, отримав відмову відповідача №01-27/21/2 від 15.03.2018 року, мотивовану тим, що виданий йому сертифікат на право на земельну частку (пай) рішенням Березівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області №13 від 14.06.2002 року визнано недійсним. Позивач, стверджуючи, що таке рішення відповідача є протиправним та порушує його право на отримання в натурі земельної ділянки, просить суд зобов'язати Маловисківську РДА видати розпорядження про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку №438, площею 6,7329 га, що розташована на території Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0169489, виданого 12.12.2001 року Маловисківською РДА.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.04.2018 року у справі №392/406/18 позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 29 КАС України передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 року відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що спірне рішення прийнято Маловисківською РДА з огляду на наявність рішення Березівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області №13 від 14.06.2002 року, яким визнано недійсним сертифікат серії КР №0169489. Воднораз вказала, що сертифікат позивача на право на земельну частку (пай) у судовому порядку не скасований, а тому просила вирішити справу на розсуд суду.
Позивач подав відповідь на відзив відповідача, в якій стверджував, що на час ухвалення рішення Березівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області №13 від 14.06.2002 року земельне законодавство України не передбачало повноважень сільських, селищних рад щодо визнання недійсними сертифікатів на право на земельну частку (пай). Наполягаючи на тому, що його право на землю захищене законом, позивач просив суд про задоволення його позовних вимог.
Відповідач правом подачі заперечення не скористався.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 отримав право на земельну частку (пай) у розмірі 6,31 умовних кадастрових гектар із земель, що належали колективному сільськогосподарському підприємству ім. Ватутіна, розташованому на території Березівської сілької ради Маловисківського району Кіровоградської області, що підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай), зареєстрованим 03.06.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №438. (а.с. 9)
Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.03.2017 року в адміністративній справі №392/348/17 за позовом ОСОБА_1 зобов'язано відділ Держгеокадастру у Маловисківському районі Кіровоградської області надати йому у приватну власність земельну ділянку з категорії земель державної власності або земель запасу або багаторічних насаджень (бувшого саду), з виділенням цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії КР №0169489, виданого Маловисківською РДА 12.12.2001 року, та видати правовстановлюючий документ. Це судове рішення набрало законної сили 21.03.2017 року. (а.с. 11 - 13)
Згідно з довідкою Смолінської селищної ради №02-37/232 від 20.02.2018 року земельна частка (пай) №438, яка розташована на території Смолінської селищної ради, загальною площею 6,7329 га вільна та може бути передана у власність. (а.с. 10)
Позивач 20.02.2018 року, через представника ОСОБА_2, звернувся до голови Маловисківської РДА із заявою, в якій просив видати розпорядження про передачу йому у власність земельної ділянки на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії КР №0169489. (а.с. 46 - 52)
За наслідками розгляду цього звернення листом №01-27/21/2 від 15.03.2018 року за підписом першого заступника голови Маловисківської РДА позивачу надано відповідь про те, що згідно з листом відділу в Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №525/115-18 від 12.03.2018 року сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0169489 рішенням Березівської сільської ради №13 від 14.06.2002 року визнано недійсним, тому на даний час неможливо виділити в натурі земельну частку (пай). (а.с. 14)
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що пунктом "ґ" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки зокрема на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року №899-IV.
Статтею 1 цього Закону визначено, що право на земельну частку (пай) мають:
- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені в статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Відповідно до цієї норми сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Згідно зі статтею 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; є-1) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст у порядку, визначеному законом; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація: 1) розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; 11) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року №122 затверджено Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.
У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).
У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови №7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вказав, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Як установлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про виділення йому земельної частки (паю) в натурі на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0169489, виданого Маловисківською РДА 12.12.2001 року.
Відповідач, розглянувши цю заяву, листом №01-27/21/2 від 15.03.2018 року повідомив позивача про неможливість виділення в натурі земельної ділянки (паю), оскільки вказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) рішенням Березівської сільської ради №13 від 14.06.2002 року визнаний недійсним. (а.с. 35 -36)
Перевіряючи ці доводи відповідача, суд виходить з того, що згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Пунктами 8, 16, 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.
Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.
Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Отже суд установив, що рішення за заявою ОСОБА_1, викладене у листі №01-27/21/2 від 15.03.2018 року, прийнято відповідачем безпідставно та необґрунтовано, оскільки згідно з нормами чинного законодавства сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом, прохаючи зобов'язати відповідача видати розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку №438 площею 6,7329 га, що розташована на території Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області, відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії КР №0169489, виданого 12.12.2001 року Маловисківською РДА.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
За правилами статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Згідно зі статтею 49-1 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).
У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).
Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Статтею 122 ЗК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012 року, який набрав чинності 01.01.2013 року) визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Згідно з частиною 3 статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до пунктів 3, 4, 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
Отже, наразі до повноважень районної державної адміністрації належить прийняття рішень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) відповідно до розробленого та затвердженого проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та матеріалів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.
При неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) здійснюється за рахунок земель запасу чи резервного фонду за проектами відведення. Рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельного паю за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, затвердження такої документації та прийняття рішення про передачу таких земель громадянам має приймати територіальний орган Держгеокадастру як розпорядник земель цієї категорії.
Наведений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою ним у постанові від 27.02.2018 року у справі №818/661/17.
У постанові від 20.06.2018 року у справі №323/323/17 Верховний Суд також вказав, що сертифікат на право на земельну частку (пай) вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом. Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.
Розглянувши справу, суд дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач за заявою позивача прийняв протиправне рішення про відмову у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), викладене у листі №01-27/21/2 від 15.03.2018 року, що призвело до порушення прав позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою. Відтак порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, у сумі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 5, 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (26222, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Березівка, вул. Мічуріна, 5, РНОКПП НОМЕР_1) до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Центральна, 78, код ЄДРПОУ 04055363) задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.02.2018 року щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), викладену у листі №01-27/21/2 від 15.03.2018 року.
Зобов'язати Маловисківську районну державну адміністрацію Кіровоградської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.02.2018 року щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 352,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_3