13 листопада 2018 року о/об 16 год. 04 хв.Справа № 0840/3875/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1)
до Комунарського районного у місті Запоріжжі відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, 11, код ЄДРПОУ 04593296)
про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язати вчинити певні дії, -
за участі:
позивача - ОСОБА_1
(особа посвідчується паспортом серія СА № 870548)
представника позивача - ОСОБА_2
(діє на підставі ордеру серія ЗП № 57821)
представник відповідача - не прибув
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунарського районного у місті Запоріжжі відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати висновок про відмову у зміні мені, складений відповідачем 02 серпня 2018 року за №37/17.3.05.04-70;
- зобов'язати відповідача підготувати висновок про можливість зміни імені громадянина України позивача з власного імені ОСОБА_1 на ОСОБА_3 та направити його заявникові.
Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання призначено на 23 жовтня 2018 року.
23 жовтня 2018 року провадження у справі відкладено до 13 листопада 2018 року для надання відповідачем відзиву, про що постановлено відповідну ухвалу.
Разом з тим, ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року судом витребувано від Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області: належним чином завірену копію висновку від 23 липня 2018 року про результати перевірки особи, яка клопоче про зміну імені гр. ОСОБА_1; належним чином завірені копії матеріалів справи №36/17.3/05.04-70.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 02 серпня 2018 року за №37/17.3.05.04-70 Комунарським районним у місті Запоріжжя відділом реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізької області, на підставі заперечення Комунарського ВП ДВП ГУНП у Запорізькій області від 23 липня 2018 року, складено висновок про відмову у зміні імені позивача з власного ОСОБА_1 на ОСОБА_3. Позивач вважає дане рішення (висновок про відмову у зміні імені) Комунарського районного у місті Запоріжжя відділу реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізької області протиправним та таким, що порушує конституційні права громадянина України.
В судовому засіданні позивач та його представник адміністративний позов підтримали та просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник Комунарського районного у місті Запоріжжі відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надали суду письмові пояснення, причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 13 листопада 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
Позивач у справі, громадянин України ОСОБА_1, звернувся до Комунарського районного у місті Запоріжжя відділу реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізької області із заявою про зміну імені (власного імені) з ОСОБА_1 на ОСОБА_3.
Разом із заявою позивачем подано копії документів, а саме:
- копію паспорту громадянина України,
- копію свідоцтва про народження,
- копію свідоцтва про народження дитини,
- копію рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя про розірвання шлюбу від 20 серпня 2013 року, справа №333/4119/13-ц.
Так, Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області направлено матеріали щодо особи, яка клопоче про зміну імені, до Комунарського відділення поліції ДВП ГУНП у Запорізькій області.
Висновком від 23 липня 2018 року Комунарського ВП ДВП ГУНП у Запорізькій області встановлено, що у відношенні зміни прізвища, ім'я, по батькові на гр. ОСОБА_3 відділ поліції заперечує.
02 серпня 2018 року за №37/17.3.05.04-70 Комунарським районним у місті Запоріжжя відділом реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізької області складено висновок про відмову у зміні імені, відповідно до якого на підставі заперечення Комунарського ВП ДВП ГУНП у Запорізькій області від 23 липня 2018 року відмовлено у зміні власного імені з ОСОБА_1 на ОСОБА_3.
Вважаючи висновок протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України, Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 22 листопада 2007 року №1154/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2007 року за №1305/14572, із змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Правила №52/5).
У відповідності до частини 1 статті 295 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.
Частиною 7 цієї ж статті передбачено, що Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в абзацах 1 та 2 пункту 1 розділу 5 Правил №52/5 зазначено, що ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить, й фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.
Механізм прийняття та розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичних осіб - громадян України визначений Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №915 (далі по тексту - Порядок №915), відповідно до пункту 2 якого заяви про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) (далі - імені) громадян України, які проживають на території України, приймає, розглядає, а також веде їх облік відділ реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання; громадян України, які постійно проживають за кордоном, - дипломатичне представництво або консульська установа України, якій вони перебувають на постійному консульському обліку.
За правилами пункту 4 Порядку N 915 від 11 липня 2007 року до заяви про зміну імені додаються:
- свідоцтво про народження заявника;
- свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі);
- свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано);
- свідоцтва про народження дітей (у разі, коли заявник має малолітніх або неповнолітніх дітей);
- свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно було раніше змінено;
- фотокартка заявника;
- квитанція про сплату державного мита.
Пунктами 4-10 Порядку №915 врегульовано порядок розгляду такої заяви органами державної реєстрації актів цивільного стану.
При цьому, підставами для відмови у наданні дозволу на зміну імені є:
- здійснення стосовно заявника кримінального провадження або його перебування під адміністративним наглядом;
- наявність у заявника судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
- офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення розшуку заявника;
- подання заявником неправдивих відомостей.
Відмова у наданні дозволу на зміну імені може бути в установленому порядку оскаржена у суді (пункт 11 Порядку №915).
Аналогічні положення щодо відмови у наданні дозволу на зміну імені містяться й у частині 6 статті 295 Цивільного кодексу України
Так відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження прохання позивача про зміну імені ним надано а відповідачем зібрано:
- копія паспорта СА 870548, виданого 14 жовтня 1998 року Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області;
- копія свідоцтва про народження П-ЖС № 465030; повний витяг № 20446114 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 33 складеного 06 березня 1982 року Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області;
- копія свідоцтва про народження дитини І-ЖС № 340525; повний витяг № 20457872 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 677 складеного 16.12.2003 року Вознесенівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області;
- повний витяг № 20457871 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 375 складеного 13 листопада 2004 року Вознесенівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області;
- копія рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя про розірвання шлюбу від 20 серпня 2013 року, справа № 333/4119/13ц;
- висновок Комунарського відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області від 23 липня 2018 року.
Висновок про відмову у зміні імені мотивовано запереченням Комунарського відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області від 23 липня 2018 року.
Суд при розгляді справи дослідив висновок Комунарського відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області від 23 липня 2018 року про результати перевірки особи, яка клопоче про зміну імені.
Так відповідно до вищевказаного висновку посадова особа ДОП сектору превенції Комунарського відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області встановила що проти зміни прізвища, імені, по батькові на гр. ОСОБА_3 заперечує, як додаток визначає справу №36/17.3/05.04-70.
Також на виконання вимог ухвали сули від 23 жовтня 2018 року відповідачем до суду надано документи на громадянина ОСОБА_1 щодо зміни власного імені для доручення у справу, а саме:
- копію заяви ОСОБА_1 про зміну імені;
- копію паспорту ОСОБА_1;
- копію супровідний лист №7066/45/01/04-2018 від 24 липня 2018 року;
- копію висновок від 23 липня 2018 року про результати перевірки особи, яка клопоче про зміну імені гр. ОСОБА_1
- копію висновок про відмову у зміні імені вих№37/17.3.05.04-70 від 02 серпня 2018 року.
Аналіз наведених норм діючого національного законодавства свідчить про те, що відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на зміну імені, діяв не у відповідності та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на зміну імені визначені Порядку №915.
При розгляді справи судом досліджено вирок Жовтневого районного суд м. Запоріжжя по кримінальному провадженні № 1-кп/331/281/2017 від 30 травня 2017 року відповідно до якого зазначено: «...Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених статтею 205 частини 2, 205-1 частини 2 КК України (в редакції 10 жовтня 2013 року), 205-1 частини 2 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості призначити йому покарання:
- за статтею 205 частини 2 КК України у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000 гривень у дохід держави;
- за статтею 205-1 частини 2 КК України у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 гривень у дохід держави, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі статті 70 частини 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000 гривень у дохід держави без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі частини 4 статті 70 КК України шляхом приєднання покарання, призначеного за вироком Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 квітня 2017 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та стягнення штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000 гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки...».
Разом з тим судом під час судового засідання досліджено довіку Міністерства внутрішніх справ України департаменту інформаційних послуг серія ІАА №09630780, відповідно до якої ОСОБА_1 станом на 12 листопада 2018 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Таким чином, підстав для заперечень у Комунарського відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області від 23 липня 2018 року та відмови у Комунарського районного у місті Запоріжжі відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області позивачу в наданні йому дозволу на зміну імені - відсутні.
Відповідачем не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявника його права приймати рішення з цього важливого аспекту його приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень/орган місцевого самоврядування повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень (відповідного органу місцевого самоврядування) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Запорізького окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) до Комунарського районного у місті Запоріжжі відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, 11, код ЄДРПОУ 04593296) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок про відмову у зміні імені, складений Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 02 серпня 2018 року за №37/17.3.05.04-70.
Зобов'язати Комунарський районний у місті Запоріжжі відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області підготувати та надати висновок про можливість зміни імені громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з власного імені ОСОБА_1 на ОСОБА_3.
Присудити на користь ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Комунарського районного у місті Запоріжжі відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, 11, код ЄДРПОУ 04593296) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1409 грн. 60 коп.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 листопада 2018 року.
Суддя Д.В. Татаринов