Справа № 344/19802/18
Провадження № 1-кс/344/9697/18
29 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090010002535 від 30.06.2018 року -
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в обґрунтування якого покликався на те, що 28.06.2018 року близько
16:30 год. у дворі будинку АДРЕСА_1 , між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зав'язалась бійка, в ході якої ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій та маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , наніс йому декілька ударів в різні ділянки тіла та один удар рукою в обличчя.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травми правого ока з підкон'юктивальним розривом склери з випадінням оболонок правого ока (розчавленням очного яблука), що відповідно до висновку експерта № 395 від 20.09.2018, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що викликали стійку втрату працездатності більше як на одну третину (більше 33%) згідно пункту 2.1.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень.
26 листопада 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до санкції ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Зі змісту клопотання випливає, що обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , підтверджується зібраними в кримінальному провадженні даними, які містяться у протоколах допиту потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколі проведення слідчого експерименту та інших матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Обґрунтовуючи наявність ризиків, слідчий покликається на можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років та усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даного злочину, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані та місце проживання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має постійного джерела прибутку та раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити, з підстав, викладених в ньому, а також просив не визначати альтернативного заходу у вигляді застави.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, оскільки вважає наведені прокурором ризики не доведеними, просив врахувати характеризуючі особу підозрюваного дані, міцність його соціальних зв'язків, майновий стан, наявність постійного місця проживання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено слідчим суддею, 11 листопада 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування відповідною сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у протоколах допиту потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколі проведення слідчого експерименту та інших матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження (не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення), а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, - то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 відповідного злочину.
Крім цього, враховуючи конкретні обставини правовідносин в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років та усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даного злочину, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх анкетні дані та місце проживання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має постійного джерела прибутку та раніше притягався до кримінальної відповідальності.
В той же час, враховуючи конкретні обставини в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про те, що на даному етапі прокурором не доведено неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та обґрунтованим в судовому засіданні.
Так, слідчий суддя звертає увагу на те, що подія, з приводу якої підозрюваному ОСОБА_5 оголошено підозру, мала місце 28 червня 2018 року.
Підозру ОСОБА_5 оголошено 11 листопада 2018 року.
За час, який минув від 28 червня 2018 року і до моменту офіційного оголошення підозри, ОСОБА_5 не ігнорував виклики слідчого, допитувався, брав участь у відповідних слідчих діях, тобто не переховувався від органу досудового розслідування (що в судовому засіданні також підтвердили слідчий та прокурор).
В судове засідання щодо розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_5 прибув особисто за власною волею
ОСОБА_5 має зареєстроване в м. Івано-Франківську місце проживання ( АДРЕСА_2 , а також має стійкі соціальні зв'язки (одружений та виховує неповнолітню дитину), що підтверджується належними доказами.
Станом на даний час підозрюваний офіційно не працевлаштований, однак, як пояснив в судовому засіданні, здійснює пошук роботи.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що частково доведений прокурором певний ступінь ризику можливості переховування підозрюваного від органу досудового слідства та суду, на думку слідчого судді, можна усунути шляхом застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Так, згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України більш м'яким запобіжним заходом є домашній арешт, який згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Крім цього, ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що до ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк, що не перевищує строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, - до 11.01.2019 року включно, заборонивши йому щоденно в період часу з 22:00 по 07:00 год. залишати житло, з покладенням на нього додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім й необхідним запобіжним заходом для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню певним ризикам та достатнім заходом забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Ч. 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити йому щоденно у період часу з 22:00 по 07:00 год. залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з м. Івано-Франківська без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватись від спілкування з усіма свідками та потерпілим в даному кримінальному провадженні;
5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю, -
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді діє до 11 січня 2019 року включно та підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , а контроль за її виконанням покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 30.11.2018 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1