27 листопада 2018 року м.Житомир справа № 240/4743/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черноліхова С.В.,
секретар судового засідання Рудченко К.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні йому перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача провести такий перерахунок починаючи з 30.04.2018 року, врахувавши у грошове забезпечення, з якого призначається пенсія дві матеріальні допомоги на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, доплату за роботу в нічний час, разову премію, компенсацію за невикористану відпустку та винагороду за участь в АТО відповідно до наданої довідки № 1218/29/01-2018 від 31.08.2018 та виплатити недоотриману пенсію з 30.04.2018;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення йому основного розміру пенсії у розмірі 50% грошового забезпечення та зобов'язати відповідача встановити йому основний розмір пенсії у розмірі 55% від суми грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідачем при призначенні йому пенсійного забезпечення не враховано усіх видів грошового забезпечення з яких було сплачено єдиний соціальний внесок, крім того пенсія призначена у меншому співвідсотковому розмірі до грошового забезпечення з якого обчислюється. У зв'язку із чим звернувся до відповідача із заявою на предмет проведення перерахунку пенсії, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення з яких сплачено єдиний соціальний внесок та у розмірі 55% у зв'язку із звільненням зі служби відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), проте отримав відмову, викладену у листі №К-3978 від 19.09.2018 та мотивовану відсутністю необхідної вислуги років позивачем у поліції. Вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправною та такою, що суперечить положенням чинного законодавства.
Ухвалою судді від 08.10.2018 відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
У визначений судом строк, представник відповідача подав до суду відзив на позов №13087 від 25.10.2018, в обґрунтування якого зазначив, що питання про перерахунок пенсії з врахування двох матеріальних допомог на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, доплату за роботу в нічний час, разової премії, компенсації за невикористану відпустку та винагороди за участь в АТО відповідно до довідки №1218/29/01-2018 від 31.08.2018 відповідачем не вирішувалося, оскільки до Пенсійного фонду з такими вимогами позивач не звертався. Разом з тим зазначив, що вислуга років позивача в органах внутрішніх справ складає 16 років 07 місяців 08 днів, відповідно і підстави для обчислення пенсії згідно п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у Пенсійного фонду відсутні. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі та розгляд справи здійснювати за його участі.
Відтак, оцінивши зміст позовної заяви та врахувавши клопотання представника відповідача про призначення судового засідання по даній справі, суд дійшов висновку, що справу слід розглядати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та ухвалою суду призначив адміністративну справу до судового розгляду на 27.11.2018.
Під час судового засідання представник позивача заявив клопотання про відмову від частини позовних вимог, щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні йому перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача провести перерахунок починаючи з 30.04.2018 року, врахувавши у грошове забезпечення, з якого призначається пенсія дві матеріальні допомоги на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, доплату за роботу в нічний час, разову премію, компенсацію за невикористану відпустку та винагороду за участь в АТО відповідно до наданої довідки № 1218/29/01-2018 від 31.08.2018 та виплатити недоотриману пенсію з 30.04.2018 та просив залишити без задоволення вказані позовні вимоги. Решту позовних вимог просив задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та наданих усних пояснень.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував щодо заявленого клопотання представника позивача та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю, з урахуванням правової позиції викладеної у відзиві на позов.
Ухвалою суду від 27.11.2018 прийнято відмову позивача в частині позовних вимог та закрито провадження в цій частині.
Заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 88 о/с від 27.04.2018 "По особовому складу" звільнено з посади інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №1 Баранівського відділення поліції Новоград-Волинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) та взято на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
03.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії у відповідності до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обґрунтовуючи тим, що був звільнений зі служби органів внутрішніх справ на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із чим має право на пенсію в розмірі 55% грошового забезпечення визначеного для обчислення пенсії (а.с.14).
На заяву, листом №К-3978 від 19.09.2018 Головне управління Пенсійного фонду України повідомило ОСОБА_1 про відмову у здійсненні такого перерахунку, у зв'язку із відсутністю необхідної вислуги років в органах внутрішніх справ визначеної п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с.15).
Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області щодо встановлення основного розміру пенсії у 55% співвідношенні до грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія протиправною звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує на наступне.
За приписом ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-XII).
Зокрема, відповідно до п «а» ст.13 вищевказаного Закону пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до п. «б» ст.13 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, приписами п. «а» ст.12 Закону № 2262-XII, визначено, що пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Крім того, п. «б» ст.12 Закону № 2262-XII передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Аналіз вищевказаних норм, дає підстави вважати, що для призначення пенсії на підставі п. «а» ст.13 Закону № 2262-XII, як особі звільненій у відставку за віком або за станом здоров'я необхідною умовою є вислуга років в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Однак, відповідно до наказу №88 о/с від 27.04.2018 стаж роботи в поліції позивача складає - 16 років 07 місяців 08 днів.
Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі також Закон №580-VIII).
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Відповідно до статті 77 Закону №580-VIII 1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до ст. 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Крім того, питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ врегульовані Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в органах внутрішніх справ і військах внутрішньої та конвойної охорони МВС України затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.1995 №488 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.1995 за №308/844 (далі - Положення №488).
Приписами п. 3.66.5 Положення №488 за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії виносять такі постанови: щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ: "Придатний до військової служби"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я", "Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Непридатний до військової служби із зняттям з військового обліку".
Відповідно до п. 3.122.1 Положення №488 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку, непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визначених непридатними до подальшого навчання за станом здоров'я.
З аналізу вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що юридично визначальним фактом у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсії є сам факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого законодавства та фіксація даного факту у відповідному документі - свідоцтві про хворобу.
Як видно з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області 88 о/с від 27.04.2018 "По особовому складу" звільнено ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), а військово-лікарською комісії УМВС в Житомирській області зроблено висновок про те, що позивач непридатний до служби в поліції (а.с. 17).
Отже, з огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що факт наявності захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби встановлено військово-лікарською комісією та підтверджується свідоцтвом про хворобу № 106/10 від 24.04.2018.
Однак, суд звертає увагу на те, що пенсія позивачу призначена на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 01.05.2018 за вислугу років 25 років, з урахуванням трудового стажу та у розмірі 50% від суми грошового забезпечення у розмірі 7766,30 грн, в т.ч. посадовий оклад у розмірі 2500,00 грн, оклад за військове звання - 1800,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 35 % становить 1505,00 грн та середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 1961,30 грн, оскільки відповідно до наказу №88 о/с від 27.04.2018 стаж роботи в поліції позивача складає - 16 років 07 місяців 08 днів.
У зв'язку із чим проаналізувавши вищенаведені норми та надані докази, суд дійшов висновку, що підстави для обчислення пенсії позивачу відповідно до п «а» ст.13 Закону №580-VIII у розмірі 55 % грошового забезпечення у відповідача відсутні, оскільки мають право на пенсію за цією нормою лише ті особи, у яких наявна вислуга років в органах внутрішніх справ 20 років і більше, що передбачено пунктом "а" статті 12 цього Закону.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що пенсія позивача обчислена у відповідності до вимог чинного законодавства та зокрема на підставі п «б» ст.13 Закону №580-VIII, тобто у розмірі 50% грошового забезпечення, у зв'язку із наявністю у останнього страхового стажу більше ніж 25 років.
Враховуючи те, що виникнення захворювання, яке спричинило непридатність позивача пов'язано із проходженням ним служби, але вислуга років в органах внутрішніх справ позивача становить 16 років 07 місяців 08 днів суд приходить до висновку, що пенсія останнього у відповідності до п «б» ст.13 Закону №580-VIII повинна складати 50% відповідних сум грошового забезпечення, як і було призначено відповідачем.
Отже, відсутність необхідного стажу в органах внутрішніх справ, визначеного п. «а» ст.12 Закону №580-VIII, може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивачу відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивачу з урахуванням 55% відповідних сум грошового забезпечення на підставі п. «а» ст.13 Закону №580-VIII, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя С.В. Черноліхов
Повне судове рішення складене 29 листопада 2018 року