Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 листопада 2018 р. Справа№0540/6173/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Стойки В.В.;
при секретарі Дідевичі І.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1;
представника відповідача ОСОБА_2;
розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “СИНТОП” до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Синтоп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України в Донецькій області з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 24 квітня 2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 450 000 грн.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків фіскального органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 286 (05-99-14-18 ) 355559523 від 28 березня 2018 року про порушення позивачем п.44.1, п.44.6, ст.44, п.85.2 ст.85, пп. «а», абз. 1-3 пп. 198.2, та абз.1-2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 450000 грн., в т.ч. за квітень 2017 року в сумі 150 грн., червень 2017 року - 125850 грн., липень 2017 року - 300000 грн.
Прийнятим на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки податковим повідомленням-рішенням від 24 квітня 2018 року № НОМЕР_1 позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 450 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем підтверджена фактичним отриманням товарів, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством.
Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентами, оскільки фактичне виконання договору, укладеного з суб'єктом господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.
Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 01 серпня 2018 року позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2018 року.
Ухвалою від 02 жовтня 2018 року було відкладено підготовче засідання до 17.10.2018 року .
17 жовтня 2018 року підготовче засідання було відкладено до 22.10.2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 20 листопада 2018 року.
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини.
Вказав, що адміністративний позов - безпідставний та зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в результаті перевірки був встановлений нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарської операції позивачем з ТОВ «ТОП-ПРОФІТ» та безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми 450000 грн. за березень, квітень, травень 2017 року з урахування віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні, червні, липні 2017.
Зазначив, що ТОВ «ТОП-ПРОФІТ» не належить до суб'єктів сфери виробництва і економічної діяльності з виробництва «Залишків кубових ратифікації сирого бензолу», не є виробником сировини, поставленої «ТОВ НВО «Синтоп». Постачальником сировини - «залишків кубових ратифікації сирого бензолу» ТОВ «ТОП-ПРОФІТ» є контрагенти: ТОВ НВП «Полі-Пласт» ТОВ «Техно-резерв», ТОВ Роджер-Комані, які не могли здійснити діяльність з ратифікації сирого бензолу для отримання «залишків кубових», оскільки не займаються його з виробництвом не мали для цього економічних можливостей. Отже, вбачається обрив ланцюга та введення в обіг продукції невідомого походження. Крім того, у наданих товарно-транспортних накладних відсутні відомості розвантажувальних операцій, відсутні підтверджуючи документи про якість придбаного товару.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якому посилаючись практику Верховного суду зазначає,що неістотні недоліки в документах не є підставою для невизнання господарської операції, недійсність правочину може бути визнано виключно судовим рішенням, тому вважає висновки відповідача необґрунтованими та безпідставними, просить суд задовольнити позов.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Синтоп» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 35559523, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач перебуває на податковому обліку у Мар'їнській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Фахівцем Мар'їнської ОДПІ управління аудиту Головного управління ДФС у Донецькій області Варфоломєєвой В,А. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Синтоп» з питань достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в декларацію з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальникам ТОВ «ТОП-ПРОФІТ» за березень, квітень, травень 2017 року.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.6, ст.44, п.85.2 ст.85, пп. «а», абз. 1-3 пп. 198.2, та абз.1-2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень, квітень, травень 2017 року у сумі 450 000 грн.
На підставі акту перевірки Головне управління ДФС у Донецькій області прийняло податкове повідомлення - рішення від 22 квітня 2018 року № НОМЕР_1 позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 450000 грн.
Позивачем надано суду доказ на підтвердження використання свого права на оскарження спірного податкового повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України на підставі п.56.2 статті 56 Податкового кодексу України, а саме скаргу від -6.04.2018 року, за результатам розгляду якої спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.
Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 21 березня 2017 року між ТОВ «ТОП-ПРОФІТ» та ТОВ НВО «Синтоп» укладений договір №01-03-СВ, за умовами якого покупець приймає та оплачує, а продавець постачає товар.
Виконання умов договору підтверджене:
- сертифікати якості № 267 від 18.03.2017, № 124 від 22.04.2016, № 241 від 22.05.2017;
- видатковими накладними: від 21 березня 2017 року № 45, № 46, від 22 березня 2017 року № 47, № 48, від 27 квітня 2017 року № 89, № 90, від 28 квітня 2017 року № 92, № 93; від 24 травня 2017 року № 126, № 127, від 25 травня 2017 року № 128, № 129;
- товарно-транспортними накладними № р45, № р46 від 21.03.2017, № р47, № р48 від 22.03.2017, № р90, №р89 від 27.04.2017, № р92,№ р93 від 28.04.2017, № р126, № р127 від 24.05.2017, № р128, № р129 від 25.05.2017;
- платіжне доручення № 1641 від 18.04.2017, № 1714 від 11.05.2017, № 1792 від 12.06.2017, № від 30.03.2017 року № 2541;
- податковими накладними № 16 від 21.03.2017, № 17 від 21.03 2017, № 18 від 22.03.2017, № 22 від 22.03.2017, № 29 від 24.05.2017, № 29 від 27.04.2017, № 30 від 24.05.2017, № 30 від 27.04.2017,№ 31 від 25.05.2017, № 32 від 25.05.2017, № 32 від 28.04.2017, №33 від 28.04.2017;
- журналами бухгалтерського обліку за березень червень 2017 року;
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).
Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.
Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Разом, з тим, в акті перевірки зазначено, що спірні податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що отримана податкова інформація свідчить про нереальність здійснення операцій придбання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів - поставщик товару - ТОВ «ТОП-Профіт, та його контрагенти не могли здійснити діяльність з ратифікації сирого бензолу для отримання «залишків кубових», та його продаж, оскільки не мали економічних можливостей, вбачається обрив ланцюга та введення в обіг продукції невідомого походження, в товарно-транспортних накладних відсутні відомості розвантажувальних операцій, відсутні підтверджуючи документи про якість придбаного товару.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.
Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.
Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Надані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.
Посилання відповідача на неможливість виготовлення контрагентом позивача та його контрагентами сировини та її продажу є неприйнятними.
Законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.
Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.
Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
Посилання відповідача на те, що позивач надав товарно-транспортні накладні, в яких не зазначені інформація про розвантаження, сертифікати якості видані ТОВ «НВП «Полі-Пласт»,ТОВ «ТОП-Профіт», ТОВ «Техно-Резерв», ТОВ «Роджер-Компані», які не є виробниками, отже ці сертифікати на його думку не є належними документами про якість поставленого товару, є також неприйнятним, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 року в справі №К/800/51127/15.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.
Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.
Отже, контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що господарські операції по договору, що укладено між позивачем та контрагентом, не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.
Вказане призвело до помилкового винесення податкового повідомлення-рішення, яким протиправно зменшено розмір об'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 72780 грн.
З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “СИНТОП” (м. Курахове, Промзона, б. 64, ЄДРПОУ 35559523) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької Дівізії, б. 114, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 24.04.2018 року № НОМЕР_1 з ПДВ на суму 450 000, 00грн.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (вул. 130-ї Таганрозької дівізії, 114, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 39406028) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 6750, 00 грн.
Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 20.11.2018 року.
Повний текст рішення складено 30.11.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Стойка В.В.