30 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4186/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання дій щодо ненаправлення документів протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
22.08.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням мені II групи інвалідності 10.04.2018, внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання військового обов'язку;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити, одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму на момент встановлення ОСОБА_1 II групи інвалідності, а саме з 10.04.2018, у відповідності з ч.2 ст.16 Закону України № 2011-XII.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що під час виконання обов'язків військової служби під час участі в антитерористичній операції отримав вогнепальні поранення різного ступеня складності. Центральною військово-лікарською комісією МО України від 23.05.2017 встановлено, що "Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин медіальної поверхні лівої гомілки…, їх наслідки і захворювання ТАК, пов'язані із захистом батьківщини". Під час огляду МСЕК від 04.03.2015 року, мені встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності, у зв'язку з цим виплачена допомога в сумі 4263,00 грн. При первинному огляді, згідно з довідкою до акту огляду МСЄК №782625 позивачу встановлено III групу інвалідності з 02.06.2017 до 01.10.2020. У довідці вказано, що “травма, захворювання, так, пов'язані з захистом Батьківщини”. У зв'язку із встановленням ІІІ групи одноразову грошову допомогу не отримував. Під час повторного огляду, згідно з довідкою до акту огляду МСЕК №100652 позивачу встановлено II групу інвалідності з 10.04.2018 до 01.05.2021. У довідці вказано, що: “травма, захворювання, так, пов'язані з захистом Батьківщини”. У червні 2018 року позивач, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) через Олевський районний військовий комісаріат, куди було подано усі необхідні документи для розгляду МО України щодо призначення позивачу відповідної одноразової грошової допомоги. З Житомирського ОВК позивачем було отримано відмову у направленні таких документів до МО України з підстав відсутності у позивача права на таку допомогу, яка викладена у листі від 15.06.2018 №СЗ4257.
На думку представника позивача, відповідач протиправно та за межами своїх повноважень прийняв таке рішення.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року №01-76-В суддя Єфіменко О.В. перебуває у щорічній оплачуваній відпусті у період з 10 вересня 2018 року до 28 вересня 2018 року (а.с. 42).
19.10.2018 за вх. №20843/18 на адресу суду від відповідача - Житомирського ОВК надійшов відзив на позов в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 45-46). В обґрунтування заперечень вказав, що позивачу під час первинного огляду МСЕК від 04.03.2015 було встановлено 5% втрати працездатності. У подальшому, згідно з довідкою до акту огляду МСЕК за №782625 ОСОБА_1 з 02.06.2017 визнано інвалідом 3 групи внаслідок травми, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а з 10.04.2018, під час повторного огляду - інвалідом 2 групи внаслідок цієї ж причини.
ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 5% втрати працездатності внаслідок травми, захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби у сумі 4263,00 грн.
Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності.
Крім того, представником відповідача у відзиві на позов зазначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Оскільки позивачу встановлена 3 група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного встановлення 5% втрати працездатності (04.03.2015 - 02.06.2017), підстав для виплати одноразової грошової допомоги не має.
Таким чином, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого протоколом від 02 жовтня 2017 року №102 та Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06.08.2018 про відмову у призначенні доплати одноразової грошової допомоги є правомірним.
Крім того, від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 19.10.2018 до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі №0640/4186/18, оскільки у провадженні Житомирського окружного адміністративного суду вже перебувала адміністративна справа з аналогічними позивними вимогами, на підставі чого відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження у справі №0640/4186/18 підлягає закриттю (а.с. 48-49).
Ухвалою судді від 26.10.2018 у задоволенні клопотання відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі відмовлено (а.с. 57-58).
29.10.2018 від представника позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява за вх. №21332/18, яка прийнята судом, та у якій позивач виклав позовні вимоги наступним чином:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаправлення поданих позивачем документів на розгляд спеціальної комісії Міністерства оборони України у зв'язку із встановленням позивачу II групи інвалідності 10.04.2018 внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини під час виконання військового обов'язку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити документи на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.
Крім того, позивачем уточнено склад учасників справи, так Міністерство оборони України виключено зі складу відповідачів та зазначено як третю особу, яка не пред'являє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Уточнені позовні вимоги підтримав та просить задовольнити повністю (а.с. 59-67).
06.11.2018 електронною поштою на адресу суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на адміністративний позов вх. №21916/18, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 74-78). В обґрунтування заперечень вказав, що зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги є втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Стосовно пропуску двохрічного строку звернення позивача для призначення одноразової грошової допомоги зазначило, що у разі зміни групи інвалідності її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися не здійснюється. У даній справі первинна втрата працездатності позивачу встановлена 04.03.2015, 3-тя група інвалідності встановлена 02.06.2017, 2-га група інвалідності встановлена 10.04.2018. З вищевказаного вбачається, що зміна групи інвалідності відбулась понад двох річний термін з часу втрати працездатності. Таким чином підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, на думку представника Міністерства оборони України, не має.
Щодо стягнення коштів витрачених позивачем на нотаріальне посвідчення довіреності Міністерство оборони України зазначило, що з тексту довіреності не вбачається, що вона видана для захисту прав позивача виключно у спірних правовідносинах, натомість видана терміном на п'ять років, крім того п.1,2,3,4 надають можливість (змогу) на вчинення дій, які взагалі по своїй суті не стосуються і не можуть стосуватися предмета спору (“представляти мої інтереси у всіх без винятку установах, підприємствах..., органах місцевої влади та місцевого самоврядування, їх структурних підрозділах будь-якого рівня та направленості; в органах юстиції; центрі надання адміністративних послуг, органах нотаріату, відділі архітектури, в управлінні Дерземагенства, Держгеокадастру, бюро технічної інвентаризації... ”). Таким чином позивачем не доведено, що дану довіреність він отримав саме для вирішення цього спору, а відшкодовувати витрати на довіреність, яка даватиме можливість представнику вирішувати за позивача, протягом п'яти років, його проблемні питання Міністерство оборони України не має підстав.
Крім того, представником Міністерства оборони України зазначено, що судом вже розглядався аналогічний спір та рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/637/18, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Стосовно повторного звернення про призначення одноразової грошової допомоги, представником Міністерства оборони України зазначено, що ОСОБА_1 уже звертався для виплати одноразової грошової допомоги у 2017 році і отримав відмову. Така відмова Міноборони залишилася у силі рішенням суду у справі №806/637/18, яке набрало законної сили.
Також представником Міністерства оборони України зазначено про те, що заява про виплату одноразової грошової допомоги не є відповідним зверненням громадянина до органу державної влади з метою реалізації його права на виплату одноразової грошової допомоги. Законом визначено певні категорії звернень, які не підлягають розгляду та вирішенню. Так, не підлягають вирішенню письмові звернення без зазначення місця проживання, не підписані автором (авторами), а також такі, з яких неможливо встановити авторство (анонімні). Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 Закону України "Про звернення громадян" та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Заява про виплату одноразової грошової допомоги подана позивачем у 2018 року, після попереднього подання цілком аналогічної заяви у 2017 році, являється нічим іншим як повторним його зверненням з одного і того ж питання, яке у свою чергу вже вирішено по суті.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що у періоди з 29.05.2014 до 27.07.2014 та з 04.08.2014 до 05.09.2014, ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, відповідно до Закону України “Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 №303 "Про часткову мобілізацію”, про що свідчить довідка військової частини-польова пошта НОМЕР_1 №4203 від 27.08.2014 (а.с. 14) та довідка військової частини НОМЕР_2 №5439 від 17.11.2017 (а.с. 16).
Під час участі в антитерористичній операції, при виконанні обов'язків військової служби, ОСОБА_1 отримано вогнепальні поранення різного ступеня складності, що підтверджується довідкою про обставини отримання травми №3688 від 23.05.2017 та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №795/ж від 11.05.2017 (а.с. 17-18).
Крім того, 23.05.2017 Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України, протоколом №1501 встановлено, що: «Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин медіальної поверхні лівої гомілки, вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин тильної поверхні правої кисті, мінно-вибухова черепно-мозкова травма, забій головного мозку (07.2014 року), що підтверджено довідкою про обставини травми №3688 від 23.05.2017 командира В/ч ПП В 2731, яка у подальшому призвела до розвитку: «Стійких залишкових явищ перенесеної закритої черепно-мозкової травми у вигляді післятравматичної енцефалопатії І-ІІІ ст. церебрального атеросклерозу з помірними вестибуло-атактичними порушеннями двобічною пірамідною недостатністю, лікворо-динамічним синдромом, вегето-судинною дисфункцією, цефалічним та церебростенічннм синдромом. ІХС. Міокардитинного кардіосклерозу. Перехідної екстра систолічної аритмії. Серцевої недостатності СН1 ст., симптоматичної артеріальної гіпертензії, що підтверджено медичними документами - Травма. Поранення та захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 19).
Під час огляду МСЕК від 04.03.2015 ОСОБА_1 встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності, у зв'язку з цим виплачена допомога у сумі 4263,00 грн.
14.06.2017 згідно з довідкою до акту огляду МСЕК №200/1 від 14.06.2017 під час первинного медичного огляду МСЕК позивачу з 02.06.2017 встановлено ІII групу інвалідності, у довідці вказано, що травма, захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 20).
У зв'язку із встановленням III групи інвалідності, позивач за отриманням одноразової грошової допомоги не звертався та не отримував.
13.04.2018 згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №100652 від 13.04.2018 під час повторного медичного огляду МСЕК позивачу з 10.04.2018 встановлено II групу інвалідності з тих же причин (а.с. 21).
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Олевського районного військового комісаріату з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
На звернення позивача надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 за №СЗ 4257 від 15.06.2018, в якій зазначено, що відповідно до п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, подається висновок, щодо виплати різниці одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 (АТО). Командування вважає, що ОСОБА_1 не має права на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі різниці між 300-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб на 01.01.2018 у сумі (528600,00 грн) та раніше виплаченою сумою (4263,00 грн) у сумі 524337,00 (п'ятсот двадцять чотири тисячі триста тридцять сім) грн 00 коп., так як від часу первинного отримання втрати працездатності пройшло більше 2-х років (а.с. 22).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає про таке.
Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " (далі - Закон України №2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно ст.12 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно ст.2 Закону України №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Судом встановлено, що рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України від 23.05.2017 (протокол №1501) визнано, що травма, поранення та захворювання лейтенанта запасу ОСОБА_1 , 1986 дати народження, так, пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 19).
Сторонами визнається, що з 02.06.2017 позивачу була встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, поранення та захворювання, що пов'язані із захистом Батьківщини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з 10.04.2018 позивачу була встановлена друга група інвалідності внаслідок травми, поранення та захворювання, що пов'язані із захистом Батьківщини, що стало підставою для звернення позивача у червні 2018 року до МО України через Житомирський ОВК для призначення та виплати відповідної одноразової грошової допомоги.
Приписами п.4 ч.2 ст.16 Закону України №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Механізм призначення такої допомоги визначено правовими нормами Порядку №975.
Абзацом третім п.п.1 п.6 Порядку №975 встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктом 12 Порядку №975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п.1 Розділу II Основні завдання та функції Комісії Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564 вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України №2011-XII віднесено до повноважень такої Комісії.
Пунктом 13 Порядку №975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
У розумінні вимог п.13 Порядку №975 відповідач наділений повноваженнями лише на подання у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Таким чином, відповідач ні правовими нормами Закону України №2011-XII, ні правовими нормами Порядку №975, не наділений повноваженнями на вивчення документів та прийняття рішень про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України №2011-XII.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, до яких відноситься відповідач, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене свідчить, що рішення відповідача, викладене у листі від 15.06.2018 №СЗ4257, щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки ухвалено поза межами повноважень відповідача.
Вказане порушене права позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Житомирського обласного військового комісаріату прийняти від ОСОБА_1 заяву та додані до неї документи і разом із висновком направити їх до Міністерства оборони України для розгляду щодо призначення та отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, що пов'язане із захистом Батьківщини.
Частинами 1 та 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.
Зважаючи на відсутність витрат зі сплати судового збору у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Стосовно витрат позивача, що пов'язані із посвідченням довіреності на ведення справ, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як видно з матеріалів справи, позивачем понесено витрати на нотаріальне посвідчення довіреності на ведення справ у судах у розмірі 300,00 грн, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевича Б.А. (а.с. 24).
Суд бере до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача щодо ненаправлення документів, поданих позивачем, на розгляд відповідної Комісії МО України, відтак суд вважає за можливе на підставі частини 8 статті 139 КАС України покласти на відповідача витрати позивача, понесені на нотаріальне посвідчення довіреності.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати пов'язані з нотаріальним засвідченням довіреності у розмірі 300,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 132, 138, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Житомирського обласного військового комісаріату (10014, м. Житомир, вул. Баранова, 4, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), про визнання дій щодо ненаправлення документів протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаправлення поданих ОСОБА_1 документів на розгляд спеціальної комісії Міністерства оборони України у зв'язку із встановленням II групи інвалідності з 10.04.2018 внаслідок захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини під час виконання військового обов'язку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити документи, подані ОСОБА_1 , на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 300,00 грн витрат на нотаріальне посвідчення довіреності.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено: 30 листопада 2018 року.
Суддя О.В. Єфіменко