328/3217/18
30.11.2018
№ 2/328/1257/18
про залишення позовної заяви без руху
30 листопада 2018 року м. Токмак
Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Новікова Н.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи № 328/3217/18 (провадження № 2/328/1257/18)
за позовною заявою ОСОБА_1, місце проживання: 71214, Україна, Запорізька область, Чернігівський район, село Новополтавка, вулиця Калинова, будинок 37,
до ОСОБА_2, місце проживання: 2024, Кіпр, Строволос Нікосія, АДРЕСА_1,
про розірвання шлюбу, -
встановила:
28 листопада 2018 року, позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2про розірвання шлюбу, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2, зареєстрований 21.12.2006 року в Дніпровському відділі реєстрації актів цивільного стану Херсонського міського управління юстиції. Прізвище при розірванні шлюбу залишити теперішнє.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 175 ЦПК України п озовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України. Позивачка в позові не вказала свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, не зазначила чи відомо їй реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, якщо він такий має, або номер та серію паспорта відповідача.
Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. В порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем в позовній заяві не викладено обставини, що обумовлюють підсудність цього позову Токмацькому районному суду Запорізької області.
Позовна заява не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, що не відповідає положенням п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
В позові позивачем не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що суперечить положенням п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
В порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позові відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, як вбачається з позовної заяви відповідач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: 2024, Кіпр, Строволос Нікосія, АДРЕСА_1.
Вирішуючи питання щодо форми і змісту позовної заяви за участю іноземного елементу, суди України повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Визначення поняття «іноземний елемент» наведено у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Джерела правового регулювання участі іноземного елемента у цивільному процесі України поділяються на дві групи: національне законодавство та міжнародні договори, в яких бере участь Україна.
Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з'ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
Згідно абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ЦПК України.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Позивачем в позовній заяві не зазначено відомостей щодо можливості застосування альтернативної підсудності.
Позивачкою не надано доказів про її зареєстроване місце проживання на час подачі позовної заяви, що унеможливлює визначити підсудність вказаної справи. В позові лише зазначено її місце проживання: 71214, Україна, Запорізька область, Чернігівський район, село Новополтавка, вулиця Калинова, будинок 37, але зареєстрована позивачка за даною адресою чи ні невідомо. В довідці № 930 від 27.11.2018 року зазначено, що дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає без реєстрації разом з матір'ю ОСОБА_1, за адресою село Новополтавка, вулиця Калинова, будинок 37 Чернігівського району Запорізької області, про те даних про зареєстроване місце проживання позивача вказана довідка не містить.
Дана справа, виходячи зі змісту її вимог, не є справою виключної підсудності; даних про домовленість між сторонами розгляду справи за місцезнаходженням позивача у матеріалах справи не має, підтверджень наявності зазначених у ч. 2 ст. 28 ЦПК України виключних обставин (знаходження на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, або такого стану здоров'я чи інших поважних причин неможливості виїхати до місця проживання відповідача) для вибору підсудності по справі про розірвання шлюбу позивачем не надано.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право». Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачені загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Підстави визначення підсудності справ судам України передбачені ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
У силу ч. 1 п. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).
Як зазначалося вище дана справа, виходячи зі змісту її вимог, не є справою виключної підсудності, угоди сторін про підсудність справи з іноземним елементом судам України позивачем не надано.
Крім того, позивачем суду не надано доказів, що останнє спільне місце проживання подружжя було саме на території України.
Розділом ХІ ЦПК України визначено порядок провадження у справах за участю іноземних осіб.
Відповідно до ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Статтею 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Відповідно до ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачем у даній справі є громадянин ОСОБА_4 Кіпр, місце проживання якого зазначено: 2024, Кіпр, Строволос Нікосія, АДРЕСА_1.
Відповідно до положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, відповідачу необхідно направити пакет документів, позовну заяву та додані до неї документи.
Згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19 жовтня 2000 року N 2052-III, України приєдналася до вказаної Конвенції, дата набуття чинності 01.12.2001 року.
У разі наявності міжнародного договору з питань надання правової допомоги в цивільних справах, чинного у відносинах між Україною та іноземною державою, використовується Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Згідно п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні.
Також слід зазначити, що положеннями ст. 79 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. При цьому, перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.
Ст. 80 ЗУ «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).
Відтак суд, у разі відкриття провадження у справі, зобов'язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента.
Позивачкою подано до суду позовну заяву, її копію та додатки до позову, які не відповідають вищевказаним нормам законодавства.
На підставі зазначеного, оскільки відповідач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином ОСОБА_4 Кіпр та проживає на її території, позивачу слід надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави (офіційну мову відповідної держави, громадянином якої є відповідач ОСОБА_2, тобто ОСОБА_4 Кіпр), для вручення їх відповідачу.
За таких обставин приходжу до висновку про необхідність залишення даної позовної заяви без руху, надавши позивачу 5-денний строк для усунення її недоліків: надати суду позовну заяву із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачки та відповідачаза його наявності або номер і серію паспорта;зазначити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; надати попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; надати підтвердження про те, що позивачкою не подано до суду іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; викласти обставини, що обумовлюють підсудність цього позову Токмацькому районному суду Запорізької області, надати докази наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам; зазначення поважних причин неможливості виїзду до місця проживання відповідача; надання доказів щодо домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них; надання доказів, що останнє спільне місце проживання подружжя було саме на території України; надання до суду належним чином засвідченого перекладу позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави (офіційну мову відповідної держави, громадянином якої є відповідач ОСОБА_2, тобто ОСОБА_4 Кіпр) для вручення їх відповідачу, в двох екземплярах.
З метою правильного і своєчасного розгляду справи позивачу необхідно усунути вищевказані недоліки.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 175, 177, 185, 260, 261, 497, 498, 499 ЦПК України, суддя,-
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу, - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: надати суду позовну заяву із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачки та відповідачаза його наявності або номер і серію паспорта;зазначити про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; надати попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; надати підтвердження про те, що позивачкою не подано до суду іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; викласти обставини, що обумовлюють підсудність цього позову Токмацькому районному суду Запорізької області, надати докази наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам; зазначення поважних причин неможливості виїзду до місця проживання відповідача; надання доказів щодо домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них; надання доказів, що останнє спільне місце проживання подружжя було саме на території України; надання до суду належним чином засвідченого перекладу позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави (офіційну мову відповідної держави, громадянином якої є відповідач ОСОБА_2, тобто ОСОБА_4 Кіпр) для вручення їх відповідачу, в двох екземплярах.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: