Справа № 285/4735/17
провадження № 6/0285/231/18
28 листопада 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Коцюба О.М.,
за участю секретаря Янкової Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоград-Волинський справу за поданням старшого державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,
Державний виконавець Марчук К.С. 28.11.2018 року звернулася до суду із поданням, у якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом № 285/4735/17 від 27.03.2018 року виданим Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області.
Беручи до уваги вимоги закону про негайність розгляду подання, суд дійшов висновку про можливість його розгляду у відсутність державного виконавця і у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши надані матеріали, суд дійшов таких висновків.
У Новоград-Волинському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області перебуває на виконанні виконавчий лист № 285/4735/17 від 27.03.2018 року виданий Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором, яка станом на 31.10.2017 року становить у розмірі 53571,65 грн. та 1442,75 судових витрат, а всього 55014,40 грн.
Згідно ч.1 ст.441 ЦПК тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. За ч. 2 воно застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Відповідно до ч. 3 вище вказаного кодексу суд може постановити відповідну ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. За змістом ч. 4 цього ж кодексу така ухвала може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені в конвенції та в Першому протоколі до неї, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно з власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, окрім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 33 Конституції кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, визначених законом.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла 14 років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування. Фізична особа може бути обмежена в здійсненні права на пересування лише у випадках, установлених законом. Це право віднесено в ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до таких, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст.269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою, яка не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд із країни та в'їзд у неї, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд за кордон, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно п. 19 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. З роз'яснень, які містяться у п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому ст.18 Закону України "Про виконавче провадження". В силу вимог ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" така ознака, як ухилення боржника від виконання рішення, є обов'язковою для врахування при вирішенні вказаного питання.
Право державного виконавця на звернення з вказаним поданням виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, при цьому саме по собі їх невиконання не може свідчити про таке ухилення, оскільки такими є будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Не заперечуючи наявність боргу у ОСОБА_1 державний виконавець трактувала як свідоме ухилення від виконання зобов'язань, суд вважає, що такий його висновок не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Доказів, які б свідчили про вручення особисто боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів про ухилення боржника від сплати боргу, чи про його реальну можливість виконати обов'язок, суду не подано. Державним виконавцем не обґрунтовано тих обставин, яким чином можуть бути вжиті заходи щодо забезпечення виконання виконавчого документа у виді обмеження у праві виїзду за кордон та можуть забезпечити виконання вимоги про стягнення боргу. Подання ґрунтується на припущеннях, без посилання на докази, які б свідчили про намір ОСОБА_1 залишити Україну, тому суд приходить до переконання про відсутність підстав для його задоволення.
З огляду на викладене, керуючись ст. 441 ЦПК України, суд,
У задоволенні подання старшого державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції повністю або частково.
Ухвала суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 15 днів з дня постановлення.
Згідно п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий: О.М. Коцюба