19 листопада 2018 року Справа № 160/7866/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
1) визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) щодо переведення ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 11.06.2018 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки і з величиною оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%;
2) зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) призначити ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40 та п.4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 24.05.2018 року та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
4) зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29 грудня 2010 року ОСОБА_2 була призначена пенсія по вислузі років як працівнику освіти згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте пенсія не виплачувалась, оскільки з 30 грудня 2010 року вона працювала на посаді вчителя в КЗ Ювілейній СЗШ. У червні 2018 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач не призначив пенсію, а перевів з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. При цьому, при перерахунку пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, і величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки пенсія за вислугою років їй була призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вона звернулась у 2018 році вперше, тому проведення розрахунку розміру пенсії за віком з врахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки і з величиною оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, є протиправними. Крім того, вважає, що відповідачем безпідставно не було виплачено одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, оскільки пенсію до цього часу вона не отримувала.
Ухвалою суду від 24.10.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на 19.11.2018 року.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1).
12 листопада 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі заяви позивача ОСОБА_3 управлінням вперше призначено пенсію по вислузі років з 29.12.2010 року, тому з цієї дати позивач вже є одержувачем пенсії. Повторне звернення відбулося 11.06.2018 року, а тому, призначення пенсії за віком неможливе, оскільки відбувається переведення з одного виду пенсії на інший (перерахунок вже призначеної пенсії). При цьому, переведення на пенсію за віком проведено із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн.), із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Стосовно позовної вимоги позивача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідач зауважив, що, оскільки позивачу вже було призначено у 2010 році пенсію по вислузі років як працівнику освіти згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє.
За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі протоколу №5514 від 04.01.2011 року ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII (далі - Закон України № 1788 - XII), однак виплату пенсії по вислузі років було припинено у зв'язку з тим, що позивачку після призначення пенсії було прийнято на роботу вчителя згідно наказу відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації про прийняття на посаду №503-к від 30.12.2010 року.
З 2010 по 2018 роки позивачка продовжувала працювати та отримувати заробітну плату, з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вказує позивач у позові та не заперечується відповідачем, 11 червня 2018 року вона звернулась до відповідача із заявою та необхідними документами про переведення з пенсії по вислузі років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV).
З матеріалів пенсійної справи № 912380150090 вбачається, що розпорядженням від 19.07.2018 року № 150090 відповідачем здійснено переведення ОСОБА_2 з пенсії, призначеної у відповідності до положень пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за вислугу років) на пенсію за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, з урахуванням розміру страхового стажу, який становить - 36 років 05 місяців 26 днів, коефіцієнту страхового стажу - 0,36417, індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період з 01.09.1991 року по 31.08.1996 року та з 01.07.2000 року по 31.05.2018 року (275 місяців), що складає - 1,72842, а також показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, розмір пенсії позивачки з 11.06.2018 року складає 2456,58 грн. з яких: 2369,46 грн. - основний розмір пенсії за віком (3764,40 грн. х 1,72842 х 0,36417); 87,12 грн. - доплата за понаднормативний стаж роботи 6 років (6% від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб (1452,00 грн.).
З матеріалів пенсійної справи також вбачається, що у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачці було відмовлено.
Не погодившись із призначеним розміром пенсії та відмовою ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті грошової допомоги, 17 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про надання роз'яснень.
Листом від 30.08.2018 року № Д13478-18 ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській повідомило, що у зв'язку із переведенням її з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, пенсія перерахована з 11.06.2018 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) і величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а також про відсутність права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки позивачу вже була призначена пенсія по вислузі років у 2010 році.
Як вбачається з копії пенсійної справи ОСОБА_2, розпорядженням №150090 від 19.07.2018 року її було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з проведенням з 11.06.2018 року перерахунку з попереднього виду пенсії, призначеної 29.12.2010 року.
Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суд з даним адміністративним позовом.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
У частині другій статті 40 Закону України №1058-ІV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Законом №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Водночас, ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше 11.06.2018 року. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27 лютого 2018 року по справі № 127/20256/17.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Абзацом 3 частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач народилась 23.11.1959 року, а отже пенсійного віку (57 років 6 місяців) вона досягла 23.05.2018 року. З заявою про призначення пенсії позивач звернулась 11.06.2018 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. З огляду на вищезазначене, пенсію за віком позивачу має бути призначено з 24.05.2018 року.
Судом встановлено, що 11.10.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV.
Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України» на 2017 рік, збільшений на 79 гривень.
Згідно з абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Відповідач вказує, що позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, при цьому, при обчисленні пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_2 первинно було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернулась вперше. Законом №1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен обчислювати пенсію позивачу із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону №1058-ІV.
При цьому суд відмічає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії за вислугою років на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки і величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, не є належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача, оскільки з матеріалів справи судом встановлено, що саме розпорядженням №150090 від 19.07.2018 року її було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з проведенням 11.06.2018 року перерахунку з попереднього виду пенсії, призначеної 29.12.2010 року, а тому вказане розпорядження як індивідуальний акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи, підлягає скасуванню з підстав його незаконності.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так як позивачем не ставиться питання про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого розпорядженням №150090 від 19.07.2018 року, між тим, оскільки саме це рішення є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке тягне за собою настання правових наслідків, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою захисту прав та інтересів позивача скасувати вказане рішення.
Судом також встановлено, що основним аргументом відмови у виплаті позивачці одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідач зазначає, що оскільки позивачу вже було призначено у 2010 році пенсію за вислугу років, то право на грошову допомогу у відповідності до положень пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутнє.
Між тим, суд критично ставиться до доводів відповідача в цій частині та зазначає, що відповідно до статті 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Встановлені обставини в ході розгляду справи свідчать про те, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; на день досягнення пенсійного віку працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; має страховий стаж понад 30 років, що підтверджується відомостями трудової книжки ВТ-1 № 2668513; не отримувала будь-яку пенсію, а отже має право на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заперечення відповідача про те, що позивач вже отримувала пенсію за вислугою років, тому не має право на отримання допомоги, не приймається судом до уваги, оскільки право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
З наведених підстав дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до статті 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд визнає протиправними.
Для поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність своїх дій при призначенні пенсії та виплати грошової допомоги ОСОБА_2, у зв'язку із чим, суд вважає, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Розподіл витрат слід здійснити у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 (52005, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого розпорядженням №150090 від 19.07.2018 року, яким ОСОБА_2 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 11.06.2018 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки і з величиною оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) призначити ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 та пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 24.05.2018 року та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Соборний район, вул. Набережна Перемоги, будинок 26) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовним вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок)
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1