Іменем України
Справа № 285/4740/17
провадження у справі №2/0285/154/18
21 листопада 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В., та осіб, які беруть участь у справі:
позивача ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2, представник ОСОБА_3
третя особа: представник органу опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради - не прибула
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та відшкодування моральної шкоди,-
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та уточнивши позовні вимоги, остаточно просив: 1) зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4; 2) зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 засоби телефонного зв'язку та інтернету; 3) встановити наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4: періодичні побачення два рази на місяць по одному дню. За 24 години до зустрічі ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_2 про своє бажання побачитися з дитиною шлях смс-повідомлення; побачення з дитиною тривалістю сім календарних днів під час відпустки ОСОБА_1. За сім календарних днів ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_2 про своє бажання побачитись з дитиною шляхом смс-повідомлення; про усі зміни місця знаходження дитини та контактні номери телефонів ОСОБА_1 останній зобов'язаний повідомляти ОСОБА_2 у вигляді смс-повідомлення; 4) стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на позов, у якому просить відмови в позові, посилаючись на те, що вона жодного разу першкод у вихованні та спілкуванні з дитиною позивачу не вчиняла.
В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та її представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов'язання не чинити перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є безпідставними та не підтверджуються належними доказами. Уточненні позовні вимоги про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною визнали та не заперечили щодо задоволення позову в цій частині.
Представник органу опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради в судове засідання не прибув, подав заяву, у якій просить проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками малолітньої ОСОБА_4 Дар'ї Сергіївни, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 7).
Малолітня Дар'я відвідує дошкільний навчальний заклад № 8 «Пролісок» (а.с. 28).
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 7 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, місце проживання малолітньої дочки Дар'ї визначено з матір'ю (а.с. 6).
ОСОБА_6 у справах дітей Новоград-Волинської міської ради від 23 червня 2017 року позивачу повідомлено про те, що ОСОБА_2 надала пояснення ОСОБА_6 про те, що вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною. Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що 18 червня 2017 року ОСОБА_1 прийшов до дитини без попередньої домовленості про цю зустріч, тому саме через ці обставини зустріч з дитиною не відбулась (а.с. 25).
Відповідно до рапорта старшого інспектора Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області 17 грудня 2017 року о 10:49 надійшло повідомлення зі служби 102 від громадянина ОСОБА_1 про те, що зазначеної дати о 10:48 колишня дружина ОСОБА_2 забороняє бачитись йому зі своєю дитиною (а.с. 27).
У відповідності до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.
Згідно ст. 157 Сімейного Кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
При наявності спору чи таких стосунків між батьками, що не уможливлюють укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, в порядку ст.158 СК України за заявою мати або батька дитини орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 11 жовтня 2018 року вирішено призначити ОСОБА_1 дні та години зустрічі з малолітньою дочкою ОСОБА_7 один раз на місяць з 9 до 18 години та під час відпустки на 7 днів (а.с. 116).
Згідно зі ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом встановлення періодичності чи систематичності побачень, можливості спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, місця та часу їхнього спілкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статті 77 ЦПК України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В судовому засіданні відповідач та її представник пояснили, що дійсно мав місце факт зустрічі з позивачем у той момент, коли відповідач з малолітньою дочкою Дар'єю збирались піти на святкування дня народження іншої дитини орієнтовно на пів години. Відповідач повідомила ОСОБА_1, що після святкування дня народження він буде мати можливість спілкуватись з дочкою, однак останній такого наміру не виявив. Відповідач жодного разу не чинила перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною позивачу.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною. Сам по собі факт звернення до поліції не свідчить про наявність таких перешкод відповідачем.
За таких умов, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкоди у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4 та похідні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки вони є безпідставними та не підтверджуються належними доказами.
Разом з тим, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1989 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні відповідач та її представник визнали уточнені позовні вимоги про встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, про що написали відповідну заяву. Вважають, що запропонований позивачем порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною буде відповідати якнайкращим інтересам дитини та правам батьків, а також унеможливить виникнення у майбутньому будь-яких конфліктів щодо зустрічей дитини з батьком.
З урахуванням того, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина; відповідачем визнано позовні вимоги про встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною; запропонований графік зустрічей не відриває її від нормального, звичайного для дитини середовища та не заважає нормальному існуванню, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною і відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити, а позовні вимоги про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною і відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3. м. Чернігів, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2) про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити.
Встановити порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 Сергієвою, а саме:
1.Періодичні побачення два рази на місяць по одному дню. За 24 години до зустрічі ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_2 про своє бажання побачитися з дитиною шлях смс-повідомлення;
2.Побачення з дитиною тривалістю сім календарних днів під час відпустки ОСОБА_1. За сім календарних днів ОСОБА_1 повідомляє ОСОБА_2 про своє бажання побачитись з дитиною шляхом смс-повідомлення;
3.Про усі зміни місця знаходження дитини та контактні номери телефонів ОСОБА_1 останній зобов'язаний повідомляти ОСОБА_2 у вигляді смс-повідомлення;
ОСОБА_8 зобов'язана невідкладно повідомляти ОСОБА_1 про зміни контактних номерів телефонів.
Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Рішення складено в повному обсязі та підписано 29 листопада 2018 року.
Суддя Т.Б. Сташків