24 серпня 2018 року Справа № 804/3223/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В. розглянувши у спрощеному провадженні (письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ненадання інформації на запит Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" від 06 листопада 2017 року за вих. № 257.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним ігноруванням запитів позивача, що суперечить приписам та вимогам Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 року виправлено описку в ухвалі суду від 08.05.2018р. та зазначено відповідача у справі - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами, подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що право на звернення до роботодавця профспілки виникає лише щодо члена такої профспілки. Проте, жодних документів, які б підтверджували членство ОСОБА_1 в Первинній професійній спілці «Правозахисники країни» позивачем до запиту надано не було. Крім того, відповідачем зазначено, що на запит сформовано та підготовлена відповідь, яка у визначні законом строки направлена заявнику. З наведеного на думку відповідача, вбачається відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову. Крім того, відповідач зауважує, що п'ятиденний строк встановлений для розгляду лише запитів профспілки стосовно трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів такої профспілки, а також інформації про результати господарської діяльності підприємства, на якому працює член такої профспілки.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що первинна професійна спілка «Правозахисники країни» створена установчими зборами засновників згідно протоколу №1 від 15 лютого 2014 року, статут легалізовано наказом Дніпропетровського міського управління юстиції від 03 червня 2014 року №199, про що видано свідоцтво №353.
27.10.2017 року, інспектор роти №3 БУПП у м. Луцьк ДПП, лейтенант поліції ОСОБА_1 звернулась з заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з заявою про відрахування членських профспілкових внесків від члена Профспілки - ОСОБА_1 на поточні рахунки Первинної профспілкової організації «Правозахисники країни».
Заява про відрахування членських профспілкових внесків члена Профспілки - ОСОБА_1 від 27 жовтня 2017 року була направлена до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 27 жовтня 2017 року та отримана останнім 09 листопада 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Первинною професійною спілкою «Правозахисники країни» 06 листопада 2017 року до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України направлено запит за від 06 листопада 2017 року за вих. № 257 з проханням надати інформацію про рішення прийняте відносно заяви від 27.10.2017року про відрахування членських профспілкових внесків від члена Профспілки - ОСОБА_1. Запит профспілки, 13 листопада 2017 року отриманий Департаментом патрульної поліції Національної поліції України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Але, інформація Департаментом патрульної поліції Національної поліції України на запит від 06 листопада 2017 року за вих. № 257, станом на момент звернення до суду, відповідачем не надана.
Не погодившись бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані положеннями Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року №1045-XIV, Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VІІІ та Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ.
Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі; член профспілки - особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.
Статтею 3 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено сферу дії цього закону та встановлено, що його дія поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування.
Особливості застосування цього Закону у Збройних Силах України (для військовослужбовців), Національній поліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України встановлюються відповідними законами.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.
Приписами статті 7 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі. Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийом до неї здійснюється установчими зборами. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки. Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють. Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках. Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.
Частинами першою та другою статті 104 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що для захисту своїх прав та законних інтересів працівники поліції можуть утворювати професійні об'єднання та професійні спілки відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Професійні спілки поліції здійснюють свої повноваження із урахуванням обмежень, що накладаються на працівників поліції цим Законом. Професійним спілкам працівників поліції та їх членам заборонено організовувати страйки або брати в них участь.
Згідно з положеннями пункту 1.4 Статуту первинної професійної спілки «Правозахисники країни» (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів засновників від 17 липня 2017 року №17/07-17, профспілка об'єднує осіб, які працюють в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866), а також осіб, які звільнилися у зв'язку з виходом на пенсію з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866), а також інших осіб, пов'язаних з правоохоронною діяльністю.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.
За приписами статті 244 Кодексу законів про працю України права професійних спілок, їх об'єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.
Гарантії діяльності профспілок закріплені в статті 248 Кодексу законів про працю України, згідно з положеннями якої для реалізації повноважень профспілок, передбачених Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», члени виборних органів профспілкових організацій підприємств, установ і організацій, вищестоящих профспілкових органів, а також повноважні представники цих органів мають право:
1) безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок;
2) вимагати і одержувати від власника або уповноваженого ним органу, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників;
3) безпосередньо звертатися в усній або письмовій формі до власника або уповноваженого ним органу, посадових осіб з профспілкових питань;
4) перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств і підприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги підприємству, установі, організації, в яких працюють члени профспілок;
5) розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території підприємства, установи, організації в доступних для працівників місцях;
6) перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів на соціальні і культурні заходи та житлове будівництво.
Обов'язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об'єднань встановлений статтею 251 Кодексу законів про працю України, зокрема, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації. За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав і інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об'єднаннями.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об'єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п'ятиденного терміну.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Судом встановлено, що інформація Департаментом патрульної поліції Національної поліції України на запит від 06 листопада 2017 року за вих. № 257 протягом строку, передбаченого Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не надано.
Таким чином, Департамент патрульної поліції Національної поліції України мав надати інформацію позивачу про надходження заяв членів профспілки та прийняте рішення по ним або повідомити, що рішення по заявам ще не прийнято.
Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що запитувана профспілкою інформація не стосується трудових та соціально-економічних прав та законних інтересів члена профспілки, з огляду на таке.
Конституцією України закріплені такі основні соціально-економічні права особи як, зокрема: 1) право власності (стаття 41); 2) право на підприємницьку діяльність (стаття 42); 3) право на працю (стаття 43); 4) право на страйк (стаття 44); 5) право на відпочинок (стаття 45); 6) право на соціальний захист (стаття 46); 7) право на житло (стаття 47); 8) право на достатній життєвий рівень (стаття 48); 9) право на охорону здоров'я (стаття 49); 10) право на забезпечене життя та здорове довкілля (стаття 50).
Статтею 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Приписами частини третьою статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.
Таким чином, суд зазначає, що право на об'єднання в професійні спілки та, зокрема, право на відраховування із заробітної плати членських внесків на користь профспілки безпосередньо відносяться трудових та соціально-економічних прав особи.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України не надав інформацію на запит первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 06 листопада 2017року за вих. №257 в порядку та в строки, передбачені статтею 28 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат пов'язаних з розглядом справи було надано копію договору про надання юридичних послуг № 23/04-1 від.23.04.2018 року; квитанції № 23/04-1 від 23.04.2018 року, № 23/04-2 від 23.04.2018 року, № 23/04-3 від 23.04.2018 року; розрахунок наданих послуг від 23.04.2018 року; прейскурант на юридичні послуги ФОП ОСОБА_2 від 10.01.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат по підготовці справи до розгляду у розмірі 2 200,00 грн. та стягнення судового збору в розмірі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, сплата якого підтверджується квитанцією від 27 квітня 2018 року №1/199, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст. 139, 241-246, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Первинної професійної спілки "Правозахисники країни" (вул.Сурська, буд. 96, с. Новоолександрівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52070, код ЄДРПОУ 39245807) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернеста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ненадання належної (запитуваної) інформації на запит Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» від 06 листопада 2017 року за вих. № 257.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» (52070, Дніпропетровська область, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд. 96, код ЄДРПОУ 39245807) витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 2 200 (дві тисячі двісті гривень) 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» (52070, Дніпропетровська область, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд. 96, код ЄДРПОУ 39245807) сплачений судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона