Справа № 266/4527/17
Провадженя№ 2/266/204/18
20 листопада 2018 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді Федотової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Шишханової К.Р.
за участю позивачки за основним позовом та відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , представника відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2- ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні з в порядку загального провадження цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, стягнення пені(неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів , стягнення витрат на правову допомогу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, розстрочення сплати заборгованості по аліментам, зменшення розміру пені(неустойки) , суд
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, вимоги якого було уточнено , до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені за прострочення сплати аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем до 19 червня 2013 року, який був розірваний рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.06.2013року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_5 21.11.2002року народження, та неповнолітнього сина ОСОБА_6 28.12.2009року народження. На підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 липня 2013 року відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 800гривень щомісячно, починаючи з 21 червня 2013року та до досягнення дітьми повноліття. 07 серпня 2017року позивачка звернулась до суду із позовом про зміну розміру аліментів, а саме збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей з 800гривень до 2000гривень щомісячно, починаючи з 07.08.2017року і до досягнення дітьми повноліття. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017року її позов було задоволено і розмір аліментів було збільшено з 800гривень до 2000гривень щомісячно і до досягнення дітьми повноліття . Відповідач добровільно не сплачує аліменти, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року у розмірі 50 813гривень 23 копійки. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 50 813гривень 23 копійки за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року , та пеню за несплату аліментів у розмірі 52 834гривні 33 копійки за той же період. В зв'язку з тим, що позивачка зверталась за правовою допомогою до адвоката просила стягнути на її користь понесені нею витрати у розмірі 1000гривень. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
24 січня 2018року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам та пені розстрочку заборгованості по аліментам. Під час слухання справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, просить суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом від 09 липня 2013року №266/2933/17, який виданий Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області на суму 25 406гривень 62копійки, розстрочити сплату заборгованості по аліментам в розмірі 25 406гривень62копійки на один рік, зі сплатою щомісячно суми в розмірі 2 117гривень 22 копійки, зменшити розмір неустойки за прострочення сплати аліментів з 52834гривень 33 копійок до 1000гривень. Мотивуючи вимоги зустрічного позову, ОСОБА_2 вказав, що про рішення щодо стягнення з нього аліментів від 09 липня 2013року він знав. Однак, за домовленістю з позивачкою він сплачував аліменти за першим виконавчим листом , який був виданий Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області 09 липня 2013року, передаючи гроші безпосередньо позивачці. Позивачка сама просила його таким чином сплачувати аліменти на утримання дітей, оскільки отримувала допомогу від держави, і могла бути позбавлена неї маючи ще додатковий прибуток. Підтвердити факт самостійної сплати аліментів та здійснення допомоги дітям він не може, оскільки довіряв позивачці і не знав, що нею було подано для примусового виконання виконавчий лист до виконавчої служби. Стосовно стягнення заборгованості в розмірі 50 813гривень23 копійки вважає, що позивачка в своїй позовній заяві не вказала жодного посилання на норму Закону, яка передбачає стягнення заборгованості по аліментам рішенням суду. До того ж його матеріальний стан з 2013року змінився, у нього відсутній дохід,він не працює, знаходиться на обліку в Центрі зайнятості . Відбулись зміни і в його сімейному стані - 04 жовтня 2014року він уклав шлюб з ОСОБА_7, яка також не має доходу та роботи, знаходиться на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості. Його сім'я складає з трьох осіб : він, його дружина та донька дружини від першого шлюбу ОСОБА_8 , яка є інвалідом дитинства, навчається у вищому навчальному закладі та потребує матеріальної допомоги. На теперішній час він та його дружина мають проблеми зі здоров'ям, перенесли оперативні втручання, що підтверджується відповідними медичними документами. Також вказує на той факт, що в червні 2017року він звернувся до виконавчої служби з письмовою заявою з проханням надати реквізити для здійснення оплати аліментних платежів, але картка виявилась не активною ,і сплата аліментів не могла відбутись. Про наявність заочного рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017року він дізнався після отримання позову ОСОБА_4 до нього про стягнення заборгованості та пені за несплату аліментів, повний текст рішення отримав лише 29 січня 2018року. Після того, як 14 лютого 2018року судом йому було відмовлено в задоволені заяви про перегляд заочного рішення , він подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2018року заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017року було скасовано . Згідно вказаної постанови позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів було задоволено, розмір аліментів на утримання дітей був збільшений з 800гривень до 2000гривень щомісячно, починаючи з 07 серпня 2017року і до повноліття дітей, виконавчий лист виданий Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області від 09 липня 2013року було відкликано з виконавчої служби. Стягнення заборгованості ставить його в дуже скрутний матеріальний стан, до того ж вказана заборгованість виникла не з його вини ,у зв'язку з чим вважає, що він повинен бути звільнений від сплати заборгованості у сумі 25 406гривень 62копійки, а залишок заборгованості у сумі 25 406гривень 62копійки просив розстрочити на один рік, зі сплатою щомісячно суми в розмірі 2 117гривень 22 копійки. Також просив зменшити розмір неустойки за прострочення сплати аліментів з 52 834гривень 33 копійок до 1000гривень З розрахунком пені не згоден, оскільки він не відповідає правовій позиції, що викладена у постанові ОСОБА_9 Верховного Суду від 25 квітня 2018року №572/1762/15-ц. Також позивач за зустрічним позовом вважає, що позивачка за основним позовом не довела підстав для задоволення її вимог про стягнення витрат на правову допомогу, не надала підтвердження сплати даної суми за послуги адвоката, а тому витрати у сумі 1000гривень не підлягають задоволенню. Просив зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 січня 2018року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам та пені, розстрочку заборгованості по аліментам було об'єднаю в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 пр. стягнення заборгованості по аліментам,стягнення пені за прострочення уплати аліментів.
23 лютого 2018року до суду від позивачки ОСОБА_4 надійшло доповнення до позовної заяви.
27лютого 2018року відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, за підписом свого представника надав відзив на доповнення до позовної заяви.
19 жовтня 2018року позивачкою було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, до якої було надано довідку-розрахунок з Приморського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області та розрахунок пені за прострочення уплати аліментів.
25 жовтня 2018року відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 надав заяву про збільшення позовних вимог.
30 жовтня 2018року позивачка надала суду документи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_1, а також заяву про збільшення позовних вимог в якій вказала своє прізвище як «Орєхова»
У судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити. В додаток до викладеного в позовної заяві вказала, що між нею та ОСОБА_2 виникли боргові зобов'язання , пов'язані з розподілом сумісного майна, у зв'язку з тим, що до жовтня 2017року ОСОБА_2 не виконав умов домовленості по сплаті боргу , в зв'язку з чим вона не змогла придбати необхідне житло -вона вимушена була звернутись до суду із зазначеним позовом. Вказала, що їх сумісна зі ОСОБА_2 донька - ОСОБА_5 є інвалідом дитинства і потребує додаткових витрат на лікування та санаторне оздоровлення. Вважає, що ОСОБА_2 приховує свій матеріальний стан,що він працює і отримує дохід. Просила задовольнити основний позов і відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Представник відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала , пояснила, що відповідач не оскаржує розмір суми заборгованості, але при цьому просить борг не стягувати, оскільки це буде подвійним стягненням. Також зазначила, що у зв'язку з тим, що заборгованість виникла не з вини ОСОБА_2 - він просить звільнити його від сплати частки заборгованості у сумі 25 406гривень 62копійки, а залишок заборгованості у сумі 25 406гривень 62копійки просив розстрочити на один рік, зі сплатою щомісячно суми в розмірі 2 117гривень 22 копійки. Також просила зменшити розмір неустойки за прострочення сплати аліментів з 52 834гривень 33 копійок до 1000гривен . Відносно стягнення з ОСОБА_2 витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 1000гривень - просила відмовити, оскільки оплата даної суми не підтверджена документами. Також вказала, що позивачкою надано розрахунок пені, який не відповідає правовій позиції, що викладена у постанові ОСОБА_9 Верховного Суду від 25 квітня 2018року №572/1762/15-ц . Свого розрахунку пені не надала. На підставі викладеного представник відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом просила позов ОСОБА_2 задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_4 -відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, вважає, що основний позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 50 813гривень 23 копійки за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року , пені за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 52 834гривні 33 копійки за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року, стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1000гривень - підлягає частковому задоволенню, у задоволені позову відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом від 09 липня 2013року №266/2933/17, який виданий Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області на суму 25 406гривень 62копійки, розстрочення сплати заборгованості по аліментам в розмірі 25 406гривень62копійки на один рік, зі сплатою щомісячно суми в розмірі 2 117гривень 22 копійки, зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів з 52 834гривень 33 копійок до 1000гривень - необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Під час розгляду справи судом було постановлено наступні ухвали.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2017року було відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, стягнення пені за прострочення сплати аліментів та призначено судове засідання на 05 грудня 2017року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 січня 2018року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам та пені, розстрочку заборгованості по аліментам було об'єднаю в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 пр. стягнення заборгованості по аліментам,стягнення пені за прострочення уплати аліментів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2018року було зупинено провадження по справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №572/1762/15-ц .
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2018року було відновлено провадження по справі.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі в період до 19 червня 2013року. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.06.2013року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.10)
У період шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_5 21.11.2002року народження, що підтверджено свідоцтвом про народження серія І-НО №3165118 від 03грудня 2002року (а.с.9) ,та син - ОСОБА_6 28 грудня 2009року народження, свідоцтво про народження серія І-НО №304464 від 05 січня 2010року(а.с.8)
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 липня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було стягнуто аліменти у розмірі 800гривень щомісячно, починаючи з 21 червня 2013року та до досягнення дітьми повноліття. На підставі рішення суду було видано виконавчий лист (а.с. 12)
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017року по цивільній справі №266/2933/17 було задоволено вимоги ОСОБА_4 щодо збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Розмір аліментів визначений рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.07.2013року було збільшено з 800гривень до 2000гривень щомісячно , і до досягнення дітьми повноліття (а.с.138) 08 листопада 2017року судом було видано виконавчий лист (а.с.139)
31 січня 2018року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області з заявою про перегляд заочного рішення. В заяві відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним позовом вказує, що про судові засідання він не знав, а повний текст рішення отримав в канцелярії суду 29 січня2018року. (а.с.140-143)
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 лютого 2018року ОСОБА_2 було відмовлено в задоволені заяви про перегляд заочного рішення суду від12 вересня 2017року по цивільній справі №266/2933/17(а.с.144)
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2018року заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017року було скасовано. Розмір аліментів визначений рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.07.2013року було збільшено з 800гривень до 2000гривень щомісячно , і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 07 серпня 2017року (а.с.162-164) На виконання постанови апеляційного суду було видано виконавчий лист 02 квітня 2018року (а.с.161)
Представником відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 було надано суду заяву ОСОБА_2 на ім'я начальника Приморського ВДВС 12 червня 2017року в якому він просив надати довідку про суму заборгованості та розрахунковий рахунок на який можливо перераховувати аліменти на утримання дітей (а.с.78) В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 пояснила, що в зв'язку з виниклими суперечками між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 стосовно виплат по банківському кредиту, а також вимог ОСОБА_4 про сплату суми боргу по аліментам - ОСОБА_2 вирішив звернутись до виконавчої служби.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Позивачка вказує у своїх позовних вимогах, що відповідач за основним позовом ОСОБА_2 не виконує у повному обсязі свої зобов'язання щодо сплати аліментів, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті аліментів, за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року у сумі 50 813гривень 23 копійки, що підтверджено довідкою-розрахунком заборгованості з Приморського ВДВС (а.с.199-200)
Враховуючи наявний борг, позивачка за основним позовом просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року у сумі 50 813гривень 23 копійки.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тобто, доказами можуть бути будь-які дані, на підставі яких суд повинен встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті аліментів саме з його вини.
Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Стаття 78 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Матеріали цивільної справи містять довідку-розрахунок про розмір заборгованості у сумі 50 813гривень23 копійки - дана довідка була складена державним виконавцем відповідно до вимог статті 71Закону України «Про виконавче провадження» і сторонами не оспорюється. Доказів протилежного суду не надано.
Згідно із частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» , визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
У частині восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 згаданого Закону,відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
З урахуванням вимог діючого законодавства, суд вважає, що підстав для стягнення заборгованості по аліментах немає, оскільки всі питання щодо сплати аліментів за судовим рішенням вирішуються державним виконавцем при виконанні судового рішення У разі нездійснення державним виконавцем дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", діючим законодавством передбачено порядок оскарження такої бездіяльності.
У разі задоволення позовних вимог та стягнення боргу по аліментах, фактично це призведе до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми, а тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. До того ж відсутній спір про розмір заборгованості по аліментам, і в даному випадку питання про стягнення заборгованості по аліментах має вирішуватися в рамках виконавчого провадження.
В зв'язку з відмовою в задоволені позову ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по аліментам - суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про розстрочку сплати заборгованості по аліментам в розмірі 25 406гривень62копійки на один рік, зі сплатою щомісячно суми в розмірі 2 117гривень 22 копійки.
Також суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про часткове звільнення його від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом від 09 липня 2013року №266/2933/17, який виданий Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області - на суму 25 406гривень 62копійки. Мотивуючи дані вимоги, позивач за зустрічним позовом та його представник посилались на добровільну сплату аліментів ОСОБА_2 ОСОБА_4 в період з червня 2013року по червень 2017року, але ані позивач ані його представник не довели даних обставин, не надали суду належних доказів, а тому суд вважає, що підстав для часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментам у сумі 25 406гривень 62копійки- не має.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача за основним позовом ОСОБА_2 на користь позивачки пені за несплату аліментів, то слід зазначити наступне.
Розмір та вид відповідальності за прострочення сплати аліментів встановлено ч.1ст. 196 СК України. Так, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до частини 3 статті 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили, при наявності вини платника аліментів за прострочення у їх сплаті.
У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів , нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Вказаний висновок, який викладеній у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), враховується судом в порядку ч.4ст.263 ЦПК України.
Судом встановлено,і не оспорюється сторонами, що відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 знав про наявність рішення суду від 09 липня 2013року про стягнення з нього аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 800 гривень щомісячно і до повноліття дітей. Письмових доказів на підтвердження сплати аліментів за період з 21 червня 2013року по 07 серпня 2017року суду не надав.
В серпні 2017року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про збільшення розміру аліментів. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017року по цивільній справі №266/2933/17 було задоволено вимоги ОСОБА_4 щодо збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Про наявність даного рішення ОСОБА_2 дізнався лише 29 січня 2018року при отриманні повного тексту рішення в канцелярії суду. В подальшому ОСОБА_2 скористувався своїм правом на апеляційне оскарження-постановою Апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2018року заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2017року було скасовано. Розмір аліментів визначений рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.07.2013року було збільшено з 800гривень до 2000гривень щомісячно , і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 07 серпня 2017року. Таким чином, рішення суду набрало законної сили лише після його перегляду в апеляційній інстанції -21 березня 2018року.
Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів - саме з березня 2018року ОСОБА_2 почав виконувати рішення суду і сплачувати аліменти за новим розміром.
Згідно з розрахунком позивача, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 21 червня 2013року по 07 серпня 2017 року становить 470769 грн. 47 коп. Даний розмір неустойки (пені) перевищує 100 відсотків заборгованості, тому відповідно до положеньст.196 СК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 25 406гривень 62копійки
Отже , виходячи з наведеного суд вважає, що вимоги позивачки стосовно стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів підлягає частковому задоволенню за період з 21 червня 2013року по 07 серпня 2017року у сумі 25 406гривень 62копійки
Що стосується позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про зменшення розміру пені(неустойки) до 1000гривень, то слід зазначити наступне.
Згідно ст..196 ч.2 Сімейного Кодексу України - розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
В обгрунтування своєї позиції позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 надали до суду : свідоцтво про шлюб серія БК №264665 від 04 жовтня 2014року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_11О.(а.с.57); копію свідоцтва про народження та копію паспорту ОСОБА_8 - доньки дружини ОСОБА_2 від першого шлюбу (а.с.58-59);довідку з ВНЗ про навчання ОСОБА_8 на денній формі навчання, бюджет в «Межрегіональному центрі ювелірного мистецтва м. Києва»(а.с.60); довідки про стан здоров'я ОСОБА_8 (а.с.61-62);довідки про призначення субсидії ОСОБА_7 - дружині ОСОБА_2, за 2016-2017роки (а.с.64-65); корінці з Маріупольського центру зайнятості про направлення на працевлаштування ОСОБА_2 , у зв'язку з його знаходженням на обліку в ММЦЗ (а.с.92),датовані січнем 2018року(а.с.67-70); довідку з Маріупольського МЦЗ датовану січнем 2018року, що ОСОБА_7 перебуває на обліку як безробітня (а.с.94) відомості про відсутність доходів (а.с.93-95)за період з 2013-2017р.р.; медичні документи про стан здоров'я ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_7 (а.с.71-75).
Суд вважає, що позивач ОСОБА_2 та його представник не довели обставин скрутного матеріального стану позивача , оскільки надані суду довідки з Маріупольського МЦЗ датовані січнем 2018року, як і корінці направлення на працевлаштування.
Посилання представника на те, що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться донька дружини від першого шлюбу - ОСОБА_8, також не підтверджено письмовими доказами. З довідки виданої ВНЗ вбачається, що дитина навчається на денній формі навчання, бюджет. Суду не надано підтвердження того, що саме ОСОБА_2 несе витрати на проживання дитини в гуртожитку, чи сплачує найм житла,також не доведено витрат пов'язаних зі станом здоров'я.
Виходячи з наведеного суд вважає, що позов ОСОБА_2 в цій частині не підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про оплату послуг адвоката в розмірі 1000гривень - суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню оскільки не доведені і не підтверджені письмовими доказами, як то передбачено ст.. ст.. 137, 141ЦПК України та ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 травня 2018року по справі №372/1010/16-ц.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 180, 182, 185, 187, 194-196 Сімейного Кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів у сумі 50 813гривень за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року , стягнення пені(неустойки) за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 52 834гривень 33 копійки за період з 21 червня 2013року по 30 вересня 2018року , стягнення витрат на правову допомогу у сумі 1000гривень- задовольнити частково.
Стягнута з ОСОБА_2 26 грудня 1978року народження ( місце реєстрації: Донецька область, м. Маріуполь, вул.. Городна будинок 8 ,РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) пеню (неустойку)за несвоєчасну сплату аліментів за період з 21 червня 2013року по 07 серпня 2017року у сумі 25 406гривень 62 копійки( двадцять п'ять тисяч чотириста шість гривень 62копійки) .
В задоволенні інших вимог - відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам у сумі 25 406гривень 62копійки , розстрочення сплати заборгованості по аліментам у сумі 25 406гривень 62копійки, зменшення розміру пені(неустойки) до 1000гривень - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 30 листопада 2018 року.
Суддя: Федотова В. М.