Справа № 266/3740/18
Провадженя№ 2/266/890/18
29 листопада 2018 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Воропаєвої О.Є., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 в Приморському районі м. Маріуполя, на підставі договору купівлі-продажу. В даній квартирі крім неї та її чоловіка ОСОБА_3 зареєстрована з 06.07.2003 р. її син- відповідач ОСОБА_4, який з 2013 року не мешкає у квартирі, мешкає за межами України. Відповідач не цікавиться житловою площею, не сплачує комунальні послуги. Вирішити питання щодо зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_3 у добровільному порядку не виявилося можливим, оскільки останній відсутній за місцем своєї реєстрації, адреса його проживання не відома. Просив визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою 48 у будинку № 5 по пров. Дніпропетровському в Приморському районі м. Маріуполя.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та не заперечували проти ухвалення заочного рішення по справі, у разі неявки відповідача.
Третя особа ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ухвалою суду від 30.07.2018р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надав.
В судове засідання про яке відповідач ОСОБА_4 повідомлений належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Приймаючи до уваги позицію позивача, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, надали свідчення, якими підтвердили, що відповідач не мешкає за адресом пров. Дніпропетровський, б. 5 кв. 48 з 2013 року, тобто більше 5 років.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що є чоловіком позивача та батьком відповідача. Їх син ОСОБА_4 не мешкає разом із ними за адресом: м. Маріуполь, пров. Дніпропетровський, б. 5 кв. 48 в м. Маріуполі вже давно, спочатку він одружився в 2008 році та проживав із дружиною за іншим адресом, потім після розлучення проживав з іншою жінкою, а в 2013 році поїхав на заробітки за межі України, точне місце його мешкання не відомо, речей сина у квартирі не мається.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.08.2000 р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 реєстраційний номер 1329 зареєстрованого в Маріупольському БТІ 03.08.2000 р. за №35376 (а.с.8,7).
Згідно інформації відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб від 19.06.2018 р. №52-126-60 у спірній квартирі крім позивача та 3 особи зареєстровано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
Факт не проживання відповідача за місцем реєстрації підтверджується дослідженим судом актом КСН «Криштальний» від 27.06.2018 року (а.с. 9), а також показаннями допитаних свідків, які засвідчили факт не проживання відповідача у спірній квартирі понад 1 рік.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Відповідно до вимог Цивільного кодексу України право на проживання відповідача в спірній квартирі залежить від права самого власника і є похідним від нього.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на те, що позивач є власником спірної квартири, тому він має право, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, вимагати захисту порушеного права від осіб, які перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися його нерухомим майном - квартирою.
Згідно ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до Закону України за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також закріплено в статтях 316,317,319,321 Цивільного кодексу України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння.
Права власника жилого будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Саме така позиція викладена в п.3 інформаційного листа ВССУ від 28.01.2013р. №24-150/0/4-13 "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав".
Відповідно до ст..156 ч.1 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності членів сім'ї без поважних причин понад 1 рік, якщо не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.
З огляду на наведене, виходячи з того, що ОСОБА_4 було зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_3 як член сім'ї позивача, та який не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад 1 рік, домовленості про це з позивачем не має, тому суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 274, 280, 350 ЦПК України, ст..405 ч. 2 ЦК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою №48 у будинку №5 по пров. Дніпропетровському в Приморському районі в місті Маріуполі.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 30.11.2018р.
Суддя: Шишилін О. Г.