вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2018 р. Справа № 911/1878/18
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Лазорика Василя Михайловича
до товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп»
про стягнення 689 157,44 грн.
за участю представників:
позивача: Тарновецький Я.М. - предст. за дов. від 09.08.2018;
відповідача: Бабенко Ю.В. - предст. за дов. від 20.09.2018.
До господарського суду Київської області звернувся фізична особа-підприємець Лазорик Василь Михайлович (далі - ФОП Лазорик В.М., позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (далі - ТОВ «Астерс Груп», відповідач) про стягнення 689 157,44 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 11034410 від 16.09.2016 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 01.10.2018.
Ухвалою суду від 01.10.2018 підготовче засідання відкладено на 22.10.2018.
01.10.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив за вих. № 27/09 від 27.09.2018 на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відповідач вважає, що надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, оскільки за цими накладними неможливо ідентифікувати особу як представника постачальника, так і особу, що отримала товар.
Крім того, відповідач зауважив, що у спірних накладних відсутнє зазначення договору, на підставі якого здійснювалась поставка, а у позовній заяві невірно зазначено номер Договору - 11034410, тоді як вірним є - 1І034410.
Також відповідач зазначив, що в період поставки позивачем товару за спірними накладними діяли два укладених між сторонами договори - № 1І034410 та № 1І031475, у зв'язку з чим, на думку відповідача, розрахунок заборгованості наданий позивачем є некоректним. Так, відповідач стверджує, що за Договором № 1І034410 від 16.09.2016 відповідачу поставлено товару на суму 338 356,00 грн., з яких сплачено 250 931,44 грн., на підтвердження чого відповідач надав копії платіжних доручень.
18.10.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява про доповнення підстав позову, у якій позивач зазначає, що на поставку, здійснену згідно видаткової накладної № 2 від 26.10.2016 та товарно-транспортної накладної № Р2 від 26.10.2016, сторони належним чином не оформили специфікацію, з огляду на що дана поставка була здійснена на бездоговірній основі. Разом з тим позивач також надіслав до суду відповідь на відзив.
Заяву про доповнення підстав позову і відповідь на відзив судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
На підставі ухвали суду від 22.10.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 12.11.2018.
В підготовчому засіданні 12.11.2018, керуючись частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою представників сторін, суд перейшов до розгляду справи по суті. У зв'язку з неможливістю вирішення спору по суті в судовому засіданні 12.11.2018 судом оголошено перерву до 26.11.2018, про що представників повідомлено під розписку.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представники сторін виступили з заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 26.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
16.09.2016 між ТОВ «Астерс Груп» (покупець) та ФОП Лазориком В.М. (постачальник) укладено Договір № 1І034410, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.
Згідно з п. 3.1. Договору № 1І034410 товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.
Пунктом 5.1. Договору № 1І034410 визначено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.
Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних (п. 7.1. Договору № 1І034410).
Загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару. Оплата товару здійснюється щосереди в українській національній валюті - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 4 дні з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару (п. п. 7.8., 7.9. Договору № 1І034410).
Відповідно до п. 10.1. Договору № 1І034410 останній набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.
Надані суду матеріали справи свідчать, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товари на загальну суму 939 549,28 грн. згідно наступних видаткових та товарно-транспортних накладних: ВН № 2 та ТТН № Р2 від 26.10.2016 на суму 375 960,17 грн., ВН № 5 та ТТН № Р5 від 29.10.2016 на суму 262 920,00 грн., ВН № 4 та ТТН № Р4 від 14.11.2016 на суму 225 233,11 грн., ВН № 2 від 27.03.2017 на суму 12 572,66 грн.
При цьому, судом встановлено, що у зазначених видаткових накладних відсутнє посилання на Договір № 1І034410 від 16.09.2016.
Відповідач здійснював оплати за товар з посиланнями у призначенні платежу: «оплата за ТНС зг. дог. 1І034410 від 16.09.16 ПДВ 20% 833.33 ((0101187450))», що підтверджується долученими до відзиву копіями платіжних доручень на загальну суму 250 391,44 грн.
Оскільки в повному обсязі відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем товару, ФОП Лазорик В.М. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 689 157,44 грн. заборгованості.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
У долучених до матеріалів справи видаткових накладних № 2 від 26.10.2016, № 5 від 29.10.2016, № 4 від 14.11.2016 та № 2 від 27.03.2017, на підставі яких позивачем здійснювались поставки продукції відповідачу, відсутні посилання на Договір № 1І034410 від 16.09.2016, укладений між сторонами.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що між сторонами існує договір поставки в усній формі, наявність якого підтверджується прийняттям зобов'язання шляхом його виконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Загальні положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною вище спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача з оплати вартості отриманого товару за спірними накладними, в силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, виник одразу після його прийняття.
Надані до матеріалів справи докази свідчать про часткове виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару в сумі 250 391,44 грн., відповідно, неоплаченим залишається товар на суму 689 157,84 грн. При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, з огляду на що суд розглядає позовні вимоги у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 689 157,44 грн.
Відповідач доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар не надав.
Разом з тим, в запереченнях на позов, відповідач з посиланням на ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказує, зокрема, на те, що подані позивачем видаткові накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, оскільки з останніх неможливо ідентифікувати як представника постачальника, так і особи, яка отримала товар, у зв'язку з наявністю лише підписів без зазначення посади, прізвища та ініціалів.
Суд критично оцінює такі твердження відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Так, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначено, що первинний документ має містити зокрема та не виключно: назву підприємства від імені якого складеного документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, містять необхідні реквізити первинного облікового документа, фіксують факт господарської операції, та дозволяють достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар від позивача.
Враховуючи вищевикладене та те, що товар був прийнятий відповідачем, за який він у повному обсязі не розрахувався, доказів оплати суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Астерс Груп» 689 157,44 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з наведеної норми процесуального закону, витрати позивача, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, при задоволенні позову покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 35995595) на користь фізичної особи-підприємця Лазорика Василя Михайловича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) 689 157 (шістсот вісімдесят дев'ять сто п'ятдесят сім) грн. 44 коп. заборгованості та 10 337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн. 36 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.11.2018.
Суддя О.В. Щоткін