ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2018Справа № 910/12892/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК"
про стягнення 29873,11 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК" про стягнення в порядку регресу витрат у розмірі 29873,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що здійснивши виплату страхового відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АІ/2271816), позивач на підставі положень ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" набув право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК" як страхувальника за вказаним полісом, у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку щодо своєчасного повідомлення страховика про настання страхової події.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12892/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
18.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідач не причетний до протиправних дій та шкоди, завданої ОСОБА_1, в зв'язку з експлуатацією останнім транспортного засобу на підставі технічного паспорту, пред'явлення регресного позову до страхувальника можливе лише у випадку завдання шкоди безпосередньо страхувальником. Також, на думку відповідача сам по собі факт неповідомлення у письмовій формі про ДТП установленого МТСБУ зразка ОСОБА_2 не може бути покладений в основу ухвалення рішення та стягнення з відповідача шкоди.
12.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в яких позивач заперечив наведені у відзиві обставини.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, згідно із розгорнутої довідки №84264350 про дорожньо-транспортну пригоду, 16.01.2016 за адресою: м. Київ, просп. Лобановського, 4-Д, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 (директор ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК") під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2 (власник ОСОБА_4) під керуванням ОСОБА_5, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно із постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018 у справі № 760/1724/16-п дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу ТАТА реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1, працюючого водієм ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК", пункту п. 10.9. Правил дорожнього руху.
Вказаною вище постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.04.2018 встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом ТАТА реєстраційний номер НОМЕР_3, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "ПРОВІДНА" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2271816, копія якого наявна в матеріалах справи.
16.01.2016 водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.
На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт №2300098042 від 19.04.2016.
Страховим актом №2300098042 від 19.04.2016 за вищевказаним страховим випадком позивачем визначено, що сума яка підлягає до виплати становить 29873,11 грн.
Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 29873,11 грн. потерпілій особі - власнику автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_4, що підтверджується платіжним дорученням №0017518 від 20.04.2016 та відомістю №ВПТ-01968 від 19.04.2016.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині повідомлення страховика про настання ДТП, яка стала підставою для здійснення страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №12063/УБК від 23.04.2018 про відшкодування шкоди у сумі 29873,11 грн. в порядку регресу.
Однак відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Статтею 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1)життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2)володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3)відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Поліс №АІ/2271816 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання в тому числі, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт настання 16.01.2016 дорожньо-транспортної пригоди, визнання винним у його скоєнні водія забезпеченого полісом №АІ/2271816 транспортного засобу та здійснення страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА" потерпілій особі - власнику автомобіля НОМЕР_2, у розмірі 29873,11 грн.
Відшкодування завданої шкоди потерпілому страховиком особи, з вини якої завдано таку шкоду, припиняє деліктне зобов'язання (частково або повністю, в залежності від того, чи перевищує сума завданої шкоди межі страхових сум, зазначених у страховому полісі).
В свою чергу, у передбачених законом випадках, до страховика особи, яка заподіяла шкоду, переходить право регресної вимоги до заподіювача шкоди.
Відповідно пп. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
У відповідності до підп. "ґ" підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
При цьому, Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" внесено зміни у статтю 33 Закону № 1961-IV, зокрема розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку із чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Отже, одним з таких випадків є неповідомлення страхувальником або водієм протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, страховика про настання такої ДТП.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страхового відшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем як страхувальником про настання страхового випадку позивача як страховика за полісом №АІ/2271816 про настання дорожньо-транспортної пригоди у строк, передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Доказів наявності документально підтверджених поважних причин такого неповідомлення відповідачем, також суду не надано.
Разом з тим, обов'язок повідомлення страховика встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
Таким чином, якщо у страховика була відсутня можливість перевірити обставини ДТП власними силами, що призвело до необґрунтованих виплат у випадку неповідомлення останнього страхувальником, то між страхувальником та страховиком виникає нове правовідношення - з відшкодування завданих таким неповідомленням необґрунтованих виплат, яке є позадоговірним, і питання щодо відшкодування таких витрат повинно вирішуватись з урахуванням загальних положень про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях.
При цьому, сам по собі факт неповідомлення в даному випадку відповідачем страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у останнього фактичної можливості щодо встановлення як самого факту настання страхового випадку, так і обставин останнього за допомогою інших джерел, якою він скористався, не свідчить про недосягнення такої мети у вигляді неможливості перевірки обставин ДТП власними силами, та про те, що відсутність повідомлення відповідача призвела до необґрунтованих виплат.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №910/39/17.
Таким чином суд доходить висновку про наявність передбаченого законодавством обов'язку винного в ДТП водія повідомити свого страховика про настання страхового випадку, але разом з тим таке неповідомлення необхідне для надання можливості страховику самостійно встановити обставини страхового випадку, зокрема, про учасників ДТП, час та місце настання страхового випадку, характеру та розміру шкоди, з метою встановлення наявності підстав для здійснення страхового відшкодування та розміру останнього, запобігання необґрунтованим виплатам тощо.
Як підтверджено матеріалами справи, у даному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, зафіксований правоохоронними органами, позивач мав можливість встановити факт настання страхового випадку, так і обставини його настання та окрім того, добровільно сплативши страхове відшкодування в сумі 29873,11 грн.
Обставин в підтвердження того, що неповідомлення страхувальника про ДТП призвело до необґрунтованих втрат позивачем не наведено та доказів в підтвердження таких обставин не надано.
З урахуванням наведеного, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, виплаченої позивачем потерпілій особі.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду України наведеною у постанові № 6-284цс15від 16 вересня 2015 року та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2018 року по справі №902/549/17, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; винна у ДТП особа притягнута до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку, не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п. 2.2. Правил дорожнього руху).
У пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України).
Верховним Судом України у постанові від 06.11.2013 по справі № 6-108цс13 наведено правовий висновок, за змістом якого, аналіз норм ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Судом встановлено, що в постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018 у справі № 760/1724/16-п зазначено, що водій транспортного засобу ТАТА реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1, працює водієм ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК".
Доказів в підтвердження того, що автомобіль НОМЕР_1 належить ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК" матеріали справи не містять.
Також, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода відбулась безпосередньо під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків.
Як вбачається із довідки №84264350 про дорожньо-транспортну пригоду автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_3
Згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наказу ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК" №1 від 17.02.2010 ОСОБА_3 є директором ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК".
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, який працює водієм ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК" використовувався безпосередньо в цілях діяльності товариства, а не для особистих потреб особи, що вказана власником автомобіля.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, оскільки факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не є підставою для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, а належних та достатніх доказів того, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди власником автомобіля НОМЕР_1 був ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК", а дорожньо-транспортна пригода відбулась безпосередньо під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків з ТОВ "ВАШ ПЕРЕВІЗНИК", суд прийшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного тексту рішення: 29.11.2018.
Суддя О.В. Гулевець