ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2018Справа № 910/12623/18
За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітізен Кафе"
простягнення 223 774,00 грн.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
Представники сторін:
від позивача:Власенко О.С. - представник за довіреністю;
від відповідача:Луценко О.В. - представник за довіреністю.
Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (надалі - ПО «ОКУФСП») на захист прав позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (надалі також - ТОВ "Бест Мьюзік") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітізен Кафе" (надалі - відповідач) про стягнення 223 774, 00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкт правового захисту - музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використав у своїй діяльності музичний твір без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, чим допущені порушення, передбачені вимогами п. а, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 02.11.2018.
23.10.2018 через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому він вказує на те, що докази надані на підтвердження позовних вимог з боку ПО «ОКУАСП», яка діє в інтересах позивача не є достатніми в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та у своїй сукупності не дають змоги встановити конкретний спосіб використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», якщо таке використання мало місце та дійти до однозначного висновку про наявність неправомірного використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідачем. Зокрема, відповідач зазначає, що відеозвукозапис та акт фіксації № 52/10/17 комерційного використання виконання від 30.10.2017, додані до позовної заяви, не можна визнати належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, у зв'язку із чим позовні вимоги ПО «ОКУАСП» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
31.10.2018 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив, у якій він вказує на те, що в підтвердження позиції відповідачем не надано жодних доказів, що обґрунтовують вимогу відповідача.
23.11.2018 відповідачем через канцелярію суду надано заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначив, що викладені представником ПО «ОКУАСП» у відповіді на відзив доводи не спростовують позиції відповідача та не доводять правомірності заявлених позовних вимог про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2018.
В судовому засіданні, що відбулось 23.11.2018 в присутності представників Сторін, судом було досліджено електронний доказ - CD-диск, на який посилається ПО «ОКУАСП» в якості доказу на підтвердження факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача, щодо відтворення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (надалі - відеозвукозапис).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ПО «ОКУФСП» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
Так, 17.08.2016 між ПО «ОКУАСП» (як організацією) і ТОВ "Бест Мьюзік" укладений договір №03-ОКУ про управління майновими авторськими правами (далі - Договір).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.4. Договору, Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на Твори, які належать Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від Імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього Договору. Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладання Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату. Організація здійснює колективне управління відповідно до Договору та території України.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що Видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень Статуту (надалі - «Правила декларування»).
За умовами п. 4.1. Договору, згідно цього Договору, Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами Видавника на наступні види використання об'єктів авторського права:
4.1.1. «Публічне використання»:
а. публічне виконання творів як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування.
б. публічне виконання творів в місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування, при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів, відеограм та передач організацій мовлення, до яких ці об'єкти авторського права включені.
При цьому згідно п. 4.2. Договору, Видавник передає Організації за цим Договором право здійснювати збір винагороди при використанні об'єктів авторського права способами, зазначеними в пункті 4.1. Договору.
Пунктом 7.3. Договору обумовлено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання після отримання згоди Видавника (додається до заяви), має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами.
Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє безстроково.
Так, як вбачається з наданої позивачем декларації об'єктів авторського права (музичних творів) №1.24 від 20.09.2016 до Договору, відповідно до якої заявлена наявність майнових авторських прав щодо музичних творів згідно переліку:
Майнові авторські права
NEНазва творуАвтор музикиАвтор текстуВиконавецьПублічне виконання
11ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3ОСОБА_3ОСОБА_3100 %
Разом із тим, відповідач вказує на те, що він використовує виключно іноземні музичні твори з текстом і без тексту і виключно у спосіб, визначений, згідно отриманого дозволу (невиключної ліцензії), зокрема - на підставі договору доручення № 13-01/10/2015/КДС від 24.09.2015 та договору № 01/2014 від 27.12.2013.
Так, згідно з умовами Договору від 27.12.2013 № 01/2014 користувач (користувачі) - це суб'єкти господарювання, які шляхом укладення із ТОВ "Контент Делівері Сервіс" договору доручили останньому врегулювати від їх імені та за їх рахунок шляхом укладення господарських договорів усі питання щодо використання ними способом публічного виконання творів; твори - це оприлюднені літературні, музичні твори з текстом або без тексту, що охороняються авторським правом, повноваження на колективне управління якими на території України передано ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво інтересів, українськими суб'єктами авторського права та їх правонаступниками на підставі письмових договорів, а також повноваження по управлінню якими ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" здійснює на підставі закону.
Пунктами 2.1 - 2.6 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 визначено, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачам, у порядку та на умовах, визначених цим договором право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у приміщеннях закладів користувачів, розташованих на території України, а користувачі зобов'язуються виплачувати ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" авторську винагороду (роялті) відповідно до умов цього договору та закону. Сторони окремо погодили, що з метою реалізації положень цього договору користувачі та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання. Сторони погодили, що в кожному конкретному випадку днем отримання користувачем невиключного права на використання творів на умовах цього договору (днем набуття чинності невиключною ліцензією ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на користь користувача) буде день укладення ТОВ "Контент Делівері Сервіс" із користувачем договору, умовами якого передбачено уповноваження користувачем ТОВ "Контент Делівері Сервіс" на врегулювання від його імені усіх питань стосовно використання останнім способом публічного виконання творів (у такий спосіб користувач приєднується до цього Договору). Користувачі не мають права передавати отримані за цим договором права третім особам. Цей договір не поширюється на: а) немайнові права авторів; б) права виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення; в) будь-які інші способи та види використання творів, не зазначені в цьому Договорі. Розміри авторської винагороди (роялті), яка сплачується користувачами за надання невиключного права на публічне виконання творів за розрахунковий період - календарний рік (тарифи), визначені у додатку до цього договору. Визначена сторонами сума авторської винагороди (тариф) не залежить від тривалості та кількості використання творів протягом розрахункового періоду. ТОВ "Контент Делівері Сервіс" протягом 30-ти календарних днів, які слідують за останнім днем розрахункового періоду надає ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звіт за формою, визначеною додатком до цього договору, який містить перелік користувачів, від імені яких ТОВ "Контент Делівері Сервіс" виплачує ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" авторську винагороду (роялті) за використання творів способом публічного виконання. Разом із звітом ТОВ "Контент Делівері Сервіс" зобов'язується надати ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у довільній формі точний перелік використовуваних користувачами протягом розрахункового періоду творів, як це передбачено чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 5.1 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 сторони встановили, що цей договір набирає чинності з 01.01.2014 і діє по 31.12.2020. При цьому пункти 2.6.-2.8 цього договору залишаються в силі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли під час дії Договору.
Відповідно до пункту 7.4 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 сторони розуміють, що відносини, що склалися та/або складуться між ТОВ "Контент Делівері Сервіс" та кожним із користувачів згідно з укладеними договорами, є комерційним представництвом (стаття 243 ЦК України).
Пунктом 2.2 Договору від 27.12.2013 № 01/2014 визначено, що з метою реалізації положень цього договору користувачі та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання.
Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Таким чином, за своєю правовою природою вказаний правочин являється ліцензійним договором, за яким ДО "УААСП" виступає ліцензіаром, а ТОВ "КДС" - ліцензіатом.
При цьому, умовами вказаного договору передбачено можливість надання ДО "УААСП" невиключної ліцензії не тільки визначеному ліцензіату, яким являється ТОВ "КДС", а і невизначеній кількості осіб, з якими ТОВ "КДС" укладе відповідні договори приєднання, і які набудуть статусу ліцензіатів за Договором №01/2014.
Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено можливість укладання ліцензійних договорів між конкретними особами, які вчинили відповідне волевиявлення станом на момент укладення договору, а не невизначеним колом осіб.
Суд врахував, що ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладання багатосторонніх договорів.
Так, ч. 4 вказаної статті передбачено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи і умови Договору №01/2014, суд дійшов висновків про те, що вказаний договір являється ліцензійним договором, укладеним між ДО "УААСП" та ТОВ "КДС", із можливістю приєднання до вказаного договору інших осіб.
При цьому, приєднання таких осіб має відбуватись за умови їх ознайомлення із умовами Договору №01/2014, направлення оферти та отримання акцепту.
У той же час, матеріали справи не містять доказів наявності відносин між ПО "УААСП", як ліцензіаром, та ТОВ "Сітізен Кафе", як ліцензіатом, щодо погодження і прийняття обома сторонами умов саме договору №01/2014.
Суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що суб'єктний склад учасників ліцензійного договору має бути відомим особам, які його укладають, у даному випадку - ПО "УААСП", як ліцензіару, та ТОВ "Сітізен Кафе", як ліцензіату, і лише у такому випадку відповідний правочин може вважатись укладеним.
24.09.2015 між ТОВ "Сітізен Кафе" та ТОВ "Контент Делівері Сервіс" укладено договір доручення № 13-01/10/2015/КДС, відповідно до умов якого ТОВ "Сушия" як довіритель даним приєднується до усіх правочинів, як вже укладених ТОВ "Контент Делівері Сервіс", так і тих, що можуть бути укладені від його імені ТОВ "Контент Делівері Сервіс" у майбутньому, у такий спосіб надаючи відповідне уповноваження ТОВ "Контент Делівері Сервіс" на укладення від імені довірителя таких правочинів, виконання їх умов, їх подальшу зміну та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання першим об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару, та інших об'єктів авторського права у погоджених згідно із умовами цього договору закладах довірителя. Вказане схвалення обмежується довірителем погодженим сторонами у цьому договорі розміром сум винагороди (роялті), які довіритель сплачує через ТОВ "Контент Делівері Сервіс" на користь суб'єктів майнових прав за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах довірителя та за використання довірителем бази ліцензованого контенту (п. 1.1. вказаного договору).
За умовами пункту 1.2 та пункту 1.3 договору доручення № 13-01/10/2015/КДС визначено, що довіритель даним уповноважує ТОВ "Контент Делівері Сервіс" від його імені та за його рахунок у порядку, передбаченому цим договором, здійснювати оплату винагороди (роялті) за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару та за використання довірителем бази ліцензованого контенту на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників, з якими ТОВ "Контент Делівері Сервіс" укладено відповідні правочини, а також здійснювати усі необхідні та передбачені вказаними правочинами дії, спрямовані на виконання їх умов (повідомлення, звітність тощо). Усі дії, на які цим договором довіритель уповноважує ТОВ "Контент Делівері Сервіс", мають характер виключних прав ТОВ "Контент Делівері Сервіс", як це передбачено частиною другою статті 1000 ЦК України, чинність яких обмежується строком дії цього договору та територією України.
Згідно підпунктів 2.1.1-2.1.5 пункту 2.1 Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС сторони погодили, що ТОВ "Контент Делівері Сервіс" згідно з умовами цього договору набуває виключних прав представляти довірителя у відносинах із суб'єктами (та їх представниками) майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що використовуються довірителем, що, зокрема, проте не обмежуючись, передбачає:
- здійснення від імені та за рахунок довірителя у порядку, передбаченому цим договором, виплат винагороди (роялті) за використання у його закладах способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників;
- отримання для довірителя дозволу та реквізитів доступу для використання бази ліцензованого контенту і здійснення від імені та за рахунок довірителя у порядку, передбаченому цим договором, виплат винагороди (роялті) за її використання;
- укладення у подальшому від імені довірителя правочинів, виконання їх умов, їх подальша зміна та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання довірителем об'єктів інтелектуальної власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах останнього;
- вчинення від імені довірителя усіх необхідних та передбачених укладеними правочинами дій, спрямованих на виконання їх умов (повідомлення, звітність, тощо);
- за умови належного виконання довірителем умов цього Договору ТОВ "Контент Делівері Сервіс" гарантує належне виконання укладених ним від імені та в інтересах довірителя правочинів, у зв'язку з чим несе солідарну із сторонами таких правочинів відповідальність за всіма вимогами, що випливають із фактів використання довірителем об'єктів права власності з музичного та/або аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього договору закладах останнього. При цьому вказане положення застосовується виключно у разі негайного залучення до врегулювання усіх спірних питань уповноважених представників ТОВ "Контент Делівері Сервіс", яким необхідні уповноваження від довірителя та копії матеріалів спору, повинні бути надані не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх отримання довірителем.
Відповідно до пункту 6.1 Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС протягом строку дії цього договору видані на підставі укладених ТОВ "Контент Делівері Сервіс" від імені довірителя правочинів невиключні ліцензії є чинними. Цей договір набирає чинності з 01.05.2015 і діє до 31.12.2020. При цьому пункти 2.4 - 2.9 цього договору залишаються чинними до повного виконання своїх зобов'язань довірителем, що виникли під час дії Договору.
Згідно з пунктом 7.1 Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС сторони розуміють, що відносини, у яких вони беруть участь відповідно до положень цього договору, є комерційним представництвом (посередництвом, глава 31 Господарського кодексу України, стаття 243 ЦК України), а ТОВ "Контент Делівері Сервіс" - комерційним представником довірителя, на що сторони цього договору даним дають свою вільну згоду.
Статтею 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2 ст. 1000).
ТОВ "Сітізен Кафе" та ТОВ "КДС" у розділі 2 Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС встановили зміст доручення та порядок його виконання.
Статтею 243 ЦК України передбачено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
Таким чином, за своєю правовою природою Договір доручення № 13-01/10/2015/КДС має ознаки як договору доручення, так і договору комерційного представництва.
З урахуванням викладеного, виходячи з умов укладеного між ТОВ "Сітізен Кафе" та ТОВ "КДС" Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС, останній передбачає права ТОВ "КДС" на укладення від імені ТОВ "Сітізен Кафе" договорів з особами, уповноваженими управляти об'єктами авторських і суміжних прав, з метою забезпечення правомірності використання музичних творів шляхом їх публічного виконання у господарській діяльності ТОВ "Сітізен Кафе".
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази вчинення з боку ТОВ "КДС" дій, спрямованих на отримання ліцензії на використання музичних творів з боку ДО "УААСП".
Такі дії мали вчинятись після набрання чинності Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС (відповідно до п. 6.1. даного договору) та, відповідно не можуть поширюватись на раніше укладений договір № 01/2014 від 27.12.2013.
Відтак, належними доказами отримання ТОВ "Сітізен Кафе" ліцензії на використання музичних творів, у тому числі музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1"), з урахуванням умов договорів №01/2014 та №13-01/10/2015/КДС, мають бути відповідні угоди, за якими має бути визначений суб'єктний склад учасників правовідносин, і які мають ознайомитись та акцептувати умови ліцензійного договору №01/2014. Також, у будь-якому випадку, ДО "УААСП" має бути ознайомленим із повним колом осіб, яким він надає невиключну ліцензію на використання музичних творів, саме станом на дату надання такої ліцензії.
Чинне законодавство України передбачає можливість укладення такого правочину ТОВ "КДС" від імені та за дорученням ТОВ "Сітізен Кафе", проте, відповідний договір або угода мають бути укладені саме після отримання повноважень на представництво - 01.10.2015 (дата набрання чинності Договору доручення № 13-01/10/2015/КДС).
Разом із тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, кожна договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і всіх інших власників авторських прав на літературні, наукові художні твори, зокрема, твори живопису, графіки.
Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, рівно як і твори, вперше випущені в світ на території такої Держави, користуються в кожній іншій Договірній державі охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені в світ на її власній території. Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ (ст. 2 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).
Під "випуском у світ" у розумінні цієї Конвенції слід розуміти відтворення в якій-будь матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом зорового сприйняття, (ст. 6 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).
Україна є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1971 року з 25.10.1995 року.
Відповідно до статті 1 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори.
Відповідно до статті 5 вказаної Конвенції щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією.
Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (надалі - Закон), суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.
Частиною 1 ст. 47 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Згідно ч. 4 ст. 47 Закону, організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.
Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що ПО "ОКУАСП" здійснює колективне управління виключними майновими авторським правами на спірний музичний твір.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.
Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Мотивуючи позовні вимоги, на підтвердження факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивач посилається на надані ним акт фіксації № 52/10/17 від 30.10.2017, складеним представником ПО «ОКУФСП» ОСОБА_4, відеозапис з фіксацією використання музичних творів за допомогою технічних засобів від 30.10.2017 та фіскальний чек від 30.10.2017.
Зокрема, позивач посилається на те, що відповідно акту, відеозапису та чеків встановлено, що в приміщені кафе «City Zen» (назва Закладу зафіксована починаючи з 00:11 хв. відеозапису), за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 3 Літ.А) для фонового озвучення закладу подаються музичні твори, господарську діяльність в якому здійснює відповідач, що встановлено з фіскального чеку від 30.10.2017, при цьому публічне виконання музичних торів в приміщенні здійснюється за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, що зафіксоване на відеозаписі починаючи з 02:59 хвилини та серед використаних об'єктів майнових авторських прав публічно виконувались, окрім інших - твір під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», публічне, використання якого зафіксоване на відеозаписі починаючи з 01:19 хв.
При цьому, суд приймає до уваги, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Разом з тим, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Разом із тим, критерії недопустимості доказів ЄСПЛ віддає на розсуд національному законодавцеві, утримуючись від пред'явлення конкретних вимог. Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що при вирішенні питання про недопустимість доказів, національні суди повинні мати на увазі можливість обвинуваченого оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють їх вважати неприпустимими (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін по таких доказів. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст. 6 Конвенції 1950 р. можна вважати справедливим.
При цьому, згідно роз'яснень п. 29 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду №12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
З урахуванням припису підпункту "д" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", який визначає як підставу для судового захисту вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, відсутність шкоди не звільняє порушника від обов'язку припинити порушення таких прав.
Разом із тим, за приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, в силу приписів ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Так, зі змісту долученого до матеріалів справи відеозвукозапису, не вбачається за можливе достовірно встановити, що відеозвукозапис проводився саме 30.10.2017 з 16 год. 36 хв. до 16 год. 59 хв. в приміщенні кафе «City Zen», що належить відповідачеві, оскільки, як прослідковується із початку відеозвукозапису, фіксація здійснюється поза межами приміщення кафе «City Zen» і фіксує виключно інформаційну вивіску «City Zen» на певній будівлі, при цьому неможливо достовірно встановити, що дана будівля розташована за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 3, літ. «А».
При цьому, фіксація особою, що здійснює відеозвукозапис часу, який встановлено на смартфоні, не слід вважати достовірним доказом на підтвердження того факту, що відеозвукозапис здійснювався саме у вказаний ПО «ОКУАСП» час - 30.10.2017 з 16 год. 36 хв. до 16 год. 59, оскільки налаштування смартфону, в тому числі дата й час, можуть бути змінені у відповідних налаштуваннях смартфону його користувачем.
Видача відповідачем фіскального чеку від 30.10.2017, на який посилається ПО «ОКУАСП», не була зафіксована на відеозвукозаписі, так само як і не зафіксовано наявність самого чеку, що унеможливлює засвідчення причинно-наслідкового зв'язку фіскального чеку від 30.11.2017 та відеозвукозапису як доказів на підтвердження доводів позивача в сукупності.
Відтак, з наданих позивачем доказів неможливо достовірно встановити, що відтворення музичного твору відбулося у час та у місці на яке посилається ПО «ОКУАСП» Б а саме - 30.10.2017 з 16 год. 36 хв. до 16 год. 59 хв. в кафе «City Zen», що розміщене за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 3, літ. «А».
Також, не вбачається за можливе достовірно встановити, що під час здійснення відеозвукозапису у приміщенні, проводилось комерційне використання саме музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» способом його публічного виконання. При цьому, не відображено жодного пристрою, який є джерелом звуку в процесі його роботи.
Окрім того, зі змісту відеозвукозапису не вбачається за можливе встановити, що представники відповідача під час фіксації відмовилися надати свої дані, зауваження та підписати акт фіксації № 52/10/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання, складений представником ПО «ОКУАСП».
Як вбачається зі змісту акту фіксації № 52/10/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 30.10.2017 року та відеозвукозапису, неможливо встановити, що особа, яка здійснювала фіксацію публічного використання творів є дійсно представником ПО «ОКУАСП».
Таким чином, суд приходить до висновку, що наданий позивачем відеозвукозапис, фіскальний чек від 30.10.2017 та акт фіксації № 52/10/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 30.10.2017 в сукупності, з урахуванням приписів ст. ст. 76, 77, 78 та 79 ГПК України не є належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження факту комерційного використання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» 30.10.2017 з 16 год. 36 хв. до 16 год. 59 хв. в приміщенні кафе «City Zen» - закладу, що належить відповідачеві, тобто ПО «ОКУФСП» не доведено того, що відповідачем порушено права позивача, за захистом яких ПО «ОКУФСП» звернулося до суду із вказаним позовом.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факту порушення прав позивача, за захистом яких ПО «ОКУФСП» звернулося до суду, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 223 774,00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкта правового захисту - музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" є необґрунтованими, у зв'язку із чим у позові слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 1 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст. 45, 47, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 96, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, 250, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітізен Кафе" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2018 року.
Суддя Ю.О. Підченко