ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2018Справа № 910/9022/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІЗНЕС ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Легалплейс" про визнання договору факторингу недійсним, за участю представників позивача - не з'явився, відповідача-1 - Карпіва О.Я., довіреність № б/н від 28.12.17, відповідача-2 - Євстигнеєва А.О., довіреність №27 від 20.07.2018 року, третьої особи - не з'явився,
У липні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання договору факторингу №82/FAA від 20.11.2017 року, що укладений між ПАТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" недійсним на підставі ст.ст. 192, 202, 203, 215, 227, 1050, 1077, 1078 Цивільного кодексу України.
Позов мотивований тим, що одна з істотних умов договору факторингу, а саме предмет договору в частині розміру відступленої суми заборгованості не відповідає дійсності та на момент укладення оспорюваного договору факторингу у відповідача-2 повинна була бути генеральна ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій та відповідно до інформації, що міститься у відкритих джерелах, а саме на сайті Національного банку України, відповідач-2 не отримував генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, а відтак відповідач-2 не має права здійснювати будь-які фінансові операції, пов'язані з використанням валютних цінностей.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.08.2018 року.
26.07.2018 року відповідачем-2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не зазначено та не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів укладенням договору. Оспорюваний договір є правомірним та укладений з додержанням вимог чинного законодавства.
03.08.2018 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив.
08.08.2018 року відповідачем-2 через канцелярію суду надано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, мотивовану тим, що позовна заява від 14.06.2018 року підписана ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД" Сокол С.М., проте, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.09.2017 року у справі №752/19045/17 (провадження № 1-кс/752/7255Д7) було, зокрема, заборонено відчуження корпоративних прав позивача, отже, корпоративні права позивача передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а тому є підстави для залишення позовної заяви по даній справі без розгляду, оскільки позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
За приписами п. п. 1, 2. ч. 1. ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності та якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до п. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор, зокрема, з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
У відповідності до ч. 7 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи-банкрута.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД" є Сокол С.М.
За таких обставин, у задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду судом відмовлено.
31.08.2018 року, позивачем надано клопотання про витребування доказів, у якому він просив суд витребувати у відповідача-1 та відповідача-2 детальний розрахунок нарахування заборгованості за процентами за період з 01.04.2009р. по 20.11.2017р. із зазначенням:
- розміру процентів;
- яким чином встановлювались та затверджувались розміри процентів;
- періодів нарахування процентів;
- застосованих штрафних санкцій (як за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150701000 від 03.05.2007р. (далі - кредитний договір), укладеним між ПАТ «Укрсиббанк» та TOB «ІНТЕР-АВТО». так і згідно чинного законодавства);
- інформації щодо розрахунків ТОВ «ІНТЕР АВТО» із ПАТ «Урсиббанк» по сплаті кредиту та процентів за кредитним договором.
17.10.2018 року позивачем надано заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
17.10.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву на 05.11.2018 року.
05.11.2018 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про припинення повноважень представників позивача, відкликання усіх поданих раніше заяв, клопотань у справі та необхідності призначення судового розгляду по суті.
На підставі вищевказаної заяви позивача від 05.11.2018 року, заява про залишення позову без розгляду від 17.10.2018 року та клопотання про витребування доказів від 31.08.2018 року залишаються судом без розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2018 року.
07.05.2018 року представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися.
Позивач та третя особа у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Заслухавши пояснення представників відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.11.2017 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - фактор) укладено договір факторингу №82/FAA (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №2 від 15 грудня 2017 року) обсяг права вимоги, що підлягає відступленню, визначається як увесь обсяг заборгованості боржника за кредитним договором, що існує на дату укладення цього договору. Клієнт гарантує, що будь-яка інша заборгованість, в тому числі, але не виключно, зі сплати неустойки (пені, штрафу), відсотків, основного боргу за кредитним договором, після переходу до фактора прав за кредитним договором відсутня. Укладенням цього договору клієнт також безумовно, безвідклично і остаточно відступає фактору усі та будь-які існуючі та можливі права вимоги за недоговірними зобов'язаннями боржника та будь-яких пов'язаних із ним осіб (включаючи вимоги щодо відшкодування будь-якої шкоди, та вимоги, що можуть бути пред'явлені в майбутньому), що виникли та/або виникнуть з кредитного договору та/або договорів забезпечення або у зв'язку з ним/ними, як до сторін кредитного договору та/або договорів забезпечення, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв'язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права. Відступлення права вимоги відбувається на умовах зазначених в договорі. Відступлення права вимоги за кредитним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав вимоги, включаючи: право вимоги на суму основного зобов'язання по кредитному договору, пені та штрафів у разі їх нарахування, нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, інших платежів, передбачених умовами кредитного договору, а також інші права вимоги, строк платежу за якими наступив (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть (можуть виникнути) в майбутньому (майбутня вимога) на підставі кредитного договору".
Пунктом 1.3. договору передбачено, що датою переходу права вимоги вважається дата списання суми грошових коштів з рахунку фактора на рахунок клієнта у розмірі та в порядку, передбаченому п. 3.1., 3.2. цього договору. У дату переходу права вимоги до фактора сторони складають відповідний акт про передачу права вимоги за зразком, що міститься у додатку №2, який засвідчує факт переходу прав вимоги і у якому зазначається обсяг прав вимоги (визначений відповідно до умов цього договору), що відступається. З дати переходу права вимоги клієнт втрачає будь-які права вимоги до боржника, які виникли на підставі кредитного договору".
Відповідачем-2 було здійснено розрахунок у розмірі та в порядку, передбаченому договором, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з акту про передачу права вимоги від 27 грудня 2017 року відповідач-1, в порядку та на умовах, визначених договором відступив, а відповідач-2 набув права вимоги за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03 травня 2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього.
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями".
Відповідач-2 (фактор) є фінансовою установою, внесеною до відповідного реєстру в установленому законом порядку, що підтверджується відомостями, що містяться в Державному реєстрі фінансових установ.
Також, відповідача-2 зареєстровано як фінансову установу, про що видане свідоцтво серії ФК № 326 від 02.08.2012 року.
Отже, відповідач-2 є фінансовою установою внесеною до відповідного реєстру в установленому законом порядку та має відповідні ліцензії на право надання фінансових послуг, а саме: "Надання послуг факторингу" та "Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту".
При цьому, законодавство України не містить норми, внаслідок застосування якої у фактора, за договором факторингу, шляхом купівлі права грошової вимоги, існував чи існує обов'язок отримати ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.
Відповідно до частини першої статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України.
Згідно із частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).
Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір факторингу, при цьому позивачем не доведено наявності підставі для, що зумовлюють обов'язок відповідача-2 мати ліцензію на здійснення валютних операцій.
Таким чином, оскільки відповідач-2 (фактор) не здійснював видачу кредиту, відповідно він не потребує генеральної чи індивідуальної ліцензії для кредитування, отже, набуття права вимоги фактором (відповідачем-2) по кредитному зобов'язанню є правомірним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №402/516/17 від 11.07.2018 року.
Посилання позивача, що в оспорюваному договорі факторингу вказано невірний розмір заборгованості, а саме завищено розмір заборгованості за відсотками по договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03 травня 2007 року не є підставою для визнання договору факторингу недійсним, оскільки розмір заборгованості боржника перед фактором визначається не за договором факторингу, а за основним договором, в даному випадку за договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 від 03 травня 2007 року.
Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, позивачем не доведено, наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду не порушено відповідачами, тому в позові про визнання недійсним договору факторингу №82/FAA від 20.11.2017 року слід відмовити.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на
позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 29.11.2018р.
Суддя С.О. Чебикіна