ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2018Справа № 910/11553/15
За позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія"
про повернення земельної ділянки
В межах справи № 910/11553/15
За заявою Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" (код ЄДРПОУ 32961757)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники:
Від позивача Заїка І.В. - представник
Від відповідача Левкович О.К. - ліквідатор, Грицик Г.О. - представник
За участю прокурора прокуратури м. Києва Винника О.О.
В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/11553/15 за заявою Державної податкової інспекції у м. Суми Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 13.06.2016.
23.05.2018 до Господарського суду м. Києва звернувся заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" про повернення земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 прийнято позовну заяву заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" про повернення земельної ділянки до розгляду в межах справи № 910/11553/15 про банкрутство про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" та призначено підготовче засідання на 25.06.2018.
15.06.2018 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Сумської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2018 відмовлено Сумській міській раді в задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2018 задоволено клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Левкович О.К. та відкладено розгляд справи на 01.08.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2018 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 22.08.2018.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 19.09.2018.
У судових засіданнях 19.09.2018, 22.10.2018, 05.11.2018 оголошувались перерви.
У судовому засіданні 14.11.2018 прокурор прокуратури м. Києва та представник позивача надали пояснення по суті поданого позову, підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити, зобов'язавши відповідача повернути позивачеві земельну ділянку площею 10,1631 га, вартістю 11 274 943 грн. 14 коп., яку було передано в оренду згідно договору від 04.07.2005 та яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Над'ярна, шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки б/н від 04.07.2005, строк дії якого закінчився 23.02.2015, в установленому законом порядку строк дії даного договору не продовжувався, однак всупереч положенням самого договору, а також норм чинного законодавства земельна ділянка відповідачу повернута не була.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив, а також письмових поясненнях по справі.
Зокрема, відповідач наголошує на тому, що прокуратурою не дотримано норм законодавства щодо представництва інтересів держави в суді, розміщення на земельній ділянці належного відповідачу об'єкту нерухомого майна, не закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, а також те, що дана земельна ділянка перебуває у державній власності, відтак відповідач позбавлений прав розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Розглянувши позовну заяву Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" про повернення земельної ділянки, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
04.07.2005 між Сумською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька будівельна компанія» (Орендар) укладено договір-оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Арєшиною О.М. та зареєстрований у Сумському міському відділі СРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.07.2005 № 040561200080.
Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Над'ярна. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається ділянка площею 10, 1631 га.
На виконання зазначеного пункту Договору сторонами було підписано акт прийому-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого Управління земельних та природних ресурсів Сумської міської ради (Орендодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька будівельна компанія» (Орендар) приймає земельну ділянку загальною площею 10,1631 га за адресою: м. Суми, вул. Над'ярна. Земельна ділянка передавалася в стані, придатному для використання за цільовим призначенням.
Згідно з п.1.2. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент його укладення становила 5 455 552, 08 грн. Однак, відповідно до договору № 3264 від 31.08.2007 п. 1.2. Договору викладено у новій редакції, а саме: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 11 274 943, 14 грн.».
Пунктами 2.2. та 2.4 Договору визначено, що він укладається терміном до 23.02.2015. У разі його припинення або розірвання Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому він її одержав в оренду, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням. Передача земельної ділянки здійснюється за актом прийому-передачі у десятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору.
Відповідно до п. 5.3 договір припиняється у разі закінчення строку його дії.
Крім того, у розділі 4 Договору передбачено обов'язок Орендаря повернути Орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому була одержана в оренду земельна ділянка.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що Сумською місцевою прокуратурою не дотримано норм законодавства щодо представництва інтересів держави в суді.
З наведеними твердженнями суд не погоджується, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересі держави у даному випадку полягає у тому, що неповернення земельної ділянки значної площі, що знаходиться в центральній частині міста Суми до комунальної власності позбавляє територіальну громаду в особі органів місцевого самоврядування вільно розпоряджатись нею з метою задоволення суспільної потреби, наповнення місцевого бюджету коштами за її використання іншими особами.
Незважаючи на те, що відповідач мав повернути спірну земельну ділянку у комунальну власність ще у 2015 році, тобто після закінчення строку дії договору, Сумською міською радою до цього часу не вжито цивільно-правових заходів щодо відновлення порушених прав та інтересів держави, що свідчить про бездіяльність зазначеного органу, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Крім того, суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо того, що Сумською місцевою прокуратурою неправильно визначено орган, який має право звертатися до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.
При зверненні до суду прокурором визначено органом, в інтересах якого заявлено позов, визначено Сумську міську раду. Така позиція, як зазначає прокурор, зумовлена тим, що міська рада є стороною за спірним договором оренди земельної ділянки (орендодавець), яка як учасник договірних відносин, з огляду на положення цивільного законодавства, має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Крім того, згідно витягу з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок їх власником є Сумська міська рада, а відповідно до ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу або спадщину.
Щодо тверджень відповідача про розташування на земельній ділянці об'єкту нерухомості, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене майно набуває юридичного статусу нерухомого після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15 та від 07.09.2017 у справі № 6- 47цс16.
Як вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці комунальної власності, переданій відповідачу в користування, на момент укладення договору оренди нерухомого майна в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України не перебувало, оскільки відповідні приміщення до експлуатації в установленому законом порядку не вводились, право власності на нерухоме майно не реєструвалось.
У свою чергу, на спірній земельній ділянці розміщено об'єкти незавершеного будівництва будівельною готовністю 9,1 %, що згідно з вищенаведеними нормами закону та правовими позиціями Верховного Суду України не можна віднести до нерухомого майна.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Так, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ст. 34 Закону України «Про оренду землі).
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на земельну ділянку, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, з наведеного вбачається, що строк дії договору оренди закінчився 23.02.2015, в установленому законом порядку його дія не продовжувалася, водночас відповідачем спірна земельна ділянка всупереч вимогам самого договору та норм чинного законодавства відповідачу повернута не була.
Твердження відповідача з приводу того, що позивач не висловлював жодних заперечень протягом місяця з дати закінчення договору оренди суд вважає необґрунтованими, зважаючи на наступне.
При зверненні до суду з позовною заявою прокурором надано у якості доказу належним чином завірену копію листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за вих. № 06.01- 18/2687 від 16.04.2018 у якому зазначено, що після закінчення строку дії договору оренди земельна ділянка не була повернута орендодавцю, акт-приймання передачі надсилався відповідачу, однак, не був ним підписаний.
Також з матеріалів справи вбачається, що 18.03.2015 Сумською міською радою складено акт-приймання передачі об'єкта оренди, який завірений офіційною печаткою та підписом представника зі сторони орендодавця, однак, не підписаний орендарем.
Таким чином, ініціювавши підписання акту приймання-передачі земельної ділянки Сумська міська рада висловила своє заперечення щодо продовження дії договору оренди.
У письмових поясненнях щодо поданого позову, відповідач також зазначив, що Сумська міська рада не має прав розпоряджатися земельними ділянками з кадастровими номерами 5910136300:04:015:0008 та 5910136300:04:015:0004 площею 5,9524 га та 4,2107 га відповідно, які розташовані по вул. Над'ярна в м. Суми, оскільки вони належать до державної власності. В підтвердження даних тверджень відповідачем долучено копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в яких зазначено, що власником земельних ділянок є Сумська міська рада, але форма власності зазначена, як державна власність.
Водночас, дані твердження відповідача суперечать чинному законодавству, що підтверджується наступним.
Згідно пунктів 1, 3, 4, 7 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013 року) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних Ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні • органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність (ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України).
До земель комунальної власності, які не можуть передаватися у; державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у державну власність (ч. 3 ст. 117 Земельного кодексу України).
Позивач зазначає, що Сумською міською радою не приймалось рішень про передачу земельних ділянок з кадастровими номерами 5910136300:04:015:0008 та 5910136300:04:015:0004 площею 5,9524 га та 4,2107 га відповідно, які розташовані по вул. Над'ярна в м. Суми зазначеної земельної ділянки у державну власність та відповідно не складались акти приймання-передачі цих земельних ділянок.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Інформаційне забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при, зокрема, регулюванні земельних відносин та управлінні земельними ресурсами здійснюється на підставі відомостей з Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;
Згідно із статтею 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Як вбачається з матеріалів справи, за заявою Сумської міської ради державним кадастровим реєстратором здійснено виправлення помилки в Державному земельному кадастрі в частині форми власності на земельні ділянки, а саме вірно вказано «форма власності: комунальна власність».
Відповідні витяги НВ-0002240542018 та HВ-0002240702018 з Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136300:04:015:0008 та 5910136300:04:015:0004 площею 5,9524 га та 4,2107 га відповідно, які розташовані по вул. Над'ярна в м. Суми з виправленими відомостями отримані позивачем 25.10.2018 та долучені до матеріалів справи.
Таким чином, твердження відповідача про належність земельних ділянок до державної власності прямо суперечить нормам чинного законодавства, а також спростовується інформацією з Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини та наведені норми, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за доцільне позов Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської міської ради задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 74-76, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва ,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код 32961757) повернути Сумській міській раді (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2; ідентифікаційний код 23823253) земельну ділянку площею 10,1631 га, вартістю 11 274 943 грн. 14 коп., яку було передано в оренду згідно договору від 04.07.2005 та яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Над'ярна, шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 2, літ. А; ідентифікаційний код 32961757) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 79; ідентифікаційний код 03527891) 169 124 (сто шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 15 коп. судового збору.
4. Видати накази.
5. Копії ухвали направити сторонам та кредиторам боржника.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя П.П. Чеберяк