Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 листопада 2018 р. Справа№0540/9389/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 83093, АДРЕСА_1, фактичне місце мешкання: 84403, Донецька область, м. Лиман, вул. Слобожанська, буд. 23) до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (юридична адреса: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, буд. 20а, код ЄДРПОУ 25953557) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача в наданні державної допомоги при народженні дитини;
- зобов'язати відповідача призначити допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачену ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на її користь судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.10.2018 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
У позовній заяві позивач зазначила, що відповідно до свідоцтва про народження від 05 травня 2018 року Серія І-НО №774936, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був народжений на непідконтрольній українській владі території у м. Донецьк Донецької області.
У зв'язку з проведенням на цій території антитерористичної операції мати з дитиною вимушена було виїхати на підконтрольну Україні територію.
22 травня 2018 року позивач разом з дитиною була взята на облік та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідними довідками від 22.05.2018 року №0000542239 та № НОМЕР_2, в яких зазначено, що ОСОБА_1, як законний представник, що супроводжує малолітню дитину ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Лиманської міської ради, як переміщена особа, у зв'язку з проведенням АТО відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» за адресою - вул. Слобожанська, буд. 23, м. Лиман, Донецької області.
23 травня 2018 року позивач звернулася до Управління соціального захисту Лиманської міської ради із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини.
В червні 2018 року позивачем було отримано повідомлення про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини. Повідомлення було датовано 08 червня 2018 року. Будь-яких інших рішень або документів від відповідача позивач не отримував.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом в інтересах своєї дитини для її належного матеріального забезпечення, бо відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі, з аналогічних підстав, що зазначені в оскаржуваному рішенні.
Так, у наданому на адресу суду відзиві від 18.10.2018 року вих. № 01 вх.01-3272-4/2 відповідач, посилаючись на законодавчі норми зазначив, що позивач 23.05.2018 року звернулась із заявою та документами за призначенням допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
30.05.2018 року перевіркою фактичного місця проживання, було з'ясовано, що ОСОБА_1 разом з дитиною за вказаною адресою не проживає (акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 33477 від 30.05.2018 р.). У зв'язку з цим комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Лиманській міській раді № 98 від 07.06.2018 року в призначення допомоги при народжені дитини було відмовлено у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.
Отже, відповідач вважає, що відмовило позивачеві у призначенні допомоги при народженні дитини на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень, тобто - правомірно.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії І-НО № 774936).
Відповідно до довідки від 22.05.2018 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач із малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 перемістилась за адресою (фактичне місце проживання): вул. Слобожанська (Совєтська), буд. 23, м. Лиман Донецької області /а.с.12-13/.
Як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, позивач 23 травня 2018 року звернулась до відповідача із заявою «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», форма якої затверджена наказом Міністерства соціальної політики України 21 квітня 2015 року № 441, згідно якої просила призначити їй допомогу при народженні дитини.
30 травня 2018 року було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 за адресою: вул. Совєтська, буд. 23, м. Лиман Донецької області про неможливість встановлення відповідних умов, через відсутність мешканців за зазначеною адресою.
Відповідно до даних витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) державної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які мешкають на території Лиманської міської ради від 07.06.2018 року № 98 з питань призначення державної допомоги згідно Закону України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» ОСОБА_1 вирішено відмовити у призначенні соціальної виплати у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.
Розпорядженням управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 08.06.2018 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні державної допомоги при народжені дитини у зв'язку з тим, що по фактичному місцю проживання заявник не мешкає (вул. Слобожанська, буд. 23, м. Лиман Донецької області).
23.07.2018 року відповідачем на адресу Управління праці соціального захисту населення Мангушської райдержадміністрації було зроблено запит особової справи позивача.
У відповідь, листом від 30.07.2018 року відповідача поінформовано, що ОСОБА_1 знята з обліку в Єдиній інформаційній базі даних про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, у зв'язку зі зміною фактичного місця перебування з 23.05.2018 року. ОСОБА_1 до Управління праці соціального захисту населення Мангушської райдержадміністрації із заявою щодо надання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання , в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не зверталась.
Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача в призначенні допомоги при народженні дитини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (надалі - Закон № 2811-XII).
Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Так, згідно з частиною першою статті 1 зазначеного Закону громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2811 одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок про те, що заява про призначення допомоги при народженні дитини подається одним із батьків дитини в письмовій формі до органів соціального захисту за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що у відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Окрім того, суд зауважує, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
Суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
За таких обставин, з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, суд доходить висновку про наявність у позивача права на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків та враховуючи виключну компетенцію відповідача щодо призначення та виплати допомоги при народженні дитини, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування розплорядження відповідача та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на загальну суму 704,80 грн. згідно з квитанцією ПриватБанк від 24.09.2018 року № 0.0.1142015556.1.1 /а.с. 4 /.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 83093, АДРЕСА_1, фактичне місце мешкання: 84403, Донецька область, м. Лиман, вул. Слобожанська, буд. 23) до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (юридична адреса: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, буд. 20а, код ЄДРПОУ 25953557) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 08.06.2018 року про відмову у наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (юридична адреса: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, буд. 20а, код ЄДРПОУ 25953557) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2018 року про призначення державної допомоги при народженні дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (юридична адреса: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, буд. 20а, код ЄДРПОУ 25953557) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 83093, АДРЕСА_1, фактичне місце мешкання: 84403, Донецька область, м. Лиман, вул. Слобожанська, буд. 23) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) 29 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Толстолуцька М.М.