Справа № 318/2301/18 Номер провадження №2/318/891/2018
"21" листопада 2018 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Кам'янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщеннямпосилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок по вул. Вишнева (колишня Червоноармійська), 74 в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області. В будинку крім нього зареєстрований з березня 2011 року відповідач, який є для нього сторонньою особою. Відповідач, перебуваючи зареєстрованим у його житловому будинку та не проживаючи в ньому, обмежує його право розпоряджатись своїм майном. У нього виникають додаткові незручності, на даний момент він бажає розпорядитись своїм будинком, але факт проживання відповідача створює для нього перешкоди. Тому позивач просить суд усунути перешкоди прав власності, визнавши ОСОБА_2таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: Запорізька область, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Вишнева (колишня Червоноармійська), 74.
Ухвалою суду від 12.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та відкрито провадження у справі.
У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 12.11.2018 року відповідач не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин, на адресу суду повернулось поштове відправлення з відміткою «не проживає».
Від представника третьої особи без самостійних вимог: виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької областіпояснень щодо позову не надійшло.
У зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних в справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Перевіривши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що позивач по справі є власником житлового будинку по вул. Вишнева (колишня Червоноармійська), 74 в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, що підтверджується копією ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2018 року № 138765784 (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у будинку по вул. Вишнева (колишня Червоноармійська), 74 в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області № 4557 від 25.09.2018 року (а.с. 8).
Згідно довідки голови квартального комітету № 6 м. Кам'янка-Дніпровська ОСОБА_2 за адресою - вул. Вишнева (колишня Червоноармійська), 74 в м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області не проживає з березня 2011 року, підпис квартального підтверджено секретарем виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області ОСОБА_4 (а.с. 9).
Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів №2,4,7, та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у власності будинок, користуються ним і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, здавати в оренду. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав передбачених законом.
Згідно ст. 383 ЦК України - власник має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання своєї родини, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
На підставі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В силу приписів ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права приватної власності чи обмежений у його здійснені.
Як вказано у висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.11.2016 року (справа № № 6-709цс16) щодо застосування ст. 391 ЦК України, зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь- яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Статтею 386 ЦК України зазначається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Вказаний підхід до вирішення аналогічний спорів знайшов своє підтвердження також у висновках Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 січня 2012 року (справа № 6-57цс11), в якій зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.
Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 р.). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 р.), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 р.).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Виходячи зі змісту вказаної норми права, позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, до якого він вселився, повинен довести, що протягом як мінімум шести місяців він без поважних причин не проживає в житловому приміщенні.
За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що факт відсутності відповідача за адресою: Запорізька обл., м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Вишнева (колишня Червоноармійська), 74 без поважних причин протягом шести місяців являється доведеним.
Суд також зауважує, що захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Отже, судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені.
Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивач посилався на порушення відповідачем його права вільно розпоряджатися та користуватися майном за своєю волею.
Однак, позивач жодного доказу на підтвердження того, що через реєстрацію відповідача за адресою належного йому будинку створюються перешкоди реалізації його повноважень власника, не надав. Між тим, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а тим більше доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що відповідач тривалий час (понад шість) без поважних причин не проживає у спірному приміщенні, як і доказів того, що відповідач втратив інтерес до права користування житловим приміщенням, а його протиправною поведінкою створюються перешкоди у реалізації повноважень власника.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 76-81, 258, 264, 265, 268, 273-280, 352 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Рішення складено 21 листопада 2018 року.
Суддя:ОСОБА_3