Провадження № 2/331/1367/2018
Справа № 331/4696/18
26 листопада 2018 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,
за участю: секретаря Постарнак М.М.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком № 25 по вул. Арочній в м. Запоріжжі.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником будинку № 25 по вулиці Арочній в м. Запоріжжі на підставі: Свідоцтва про право на спадщину за законом № 339 від 1987 року, рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів № 138/3 від 19.06.1980 р., Свідоцтва Міськкомунгоспу Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів № 872 від 05.08.1980 р., реєстраційна довідка Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації, а також технічного паспорту.
Окрім неї, у зазначеному будинку зареєстрований ОСОБА_2, який був зареєстрований нею на прохання знайомої, проте фактично ОСОБА_2 з дня реєстрації та до теперішнього часу жодного дня не мешкав по зазначеній адресі.
З довідки квартального комітету № 3 Олександрівського району м. Запоріжжя від 19.07.2018р., складеної головою квартального комітету ОСОБА_3 у присутності сусідів, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у будинку № 25 по вулиці Арочній в м. Запоріжжі фактично не мешкає з 2009 року.
Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 у вищезазначеному будинку створює позивачці певні складнощі у розпорядженні будинком, адже вона вимушена нести додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, що обмежує її права, як власника будинку. У добровільному порядку вирішити спір у позивачки не має можливості, оскільки ОСОБА_2 з нею не спілкується і позивачці невідомо його місце проживання, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.
На підставі викладеного, просить суд визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Запоріжжя, вул. Арочна, буд. 25.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та просила суд розглянути справу в заочному порядку.
Відповідач по справі у судове засідання не з'явився, хоча про час день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справі поштові відправлення та відповідне оголошення про виклик на сайті судової влади. Причини неявки суду не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог позивача не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги пояснення позивача та з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до статті 280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі та ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року звільнено ОСОБА_1 від оплати судового збору за подання нею позову до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням. (а.с. 40)
Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року зазначену справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено справу у підготовчне судове засідання (а.с. 42-43)
Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року підготовче провадження по зазначеній справі визнано закритим та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 50)
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги пояснення представника позивача, свідка ОСОБА_4, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку № 25 по вулиці Арочній в м. Запоріжжі на підставі: Свідоцтва про право на спадщину за законом № 339 від 1987 року, рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів № 138/3 від 19.06.1980 р., Свідоцтва Міськкомунгоспу Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів № 872 від 05.08.1980 р., реєстраційна довідка Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації, а також технічного паспорту. (а.с. 14-18)
Окрім ОСОБА_1, у зазначеному будинку зареєстрований ОСОБА_2, який був зареєстрований нею на прохання її знайомої, проте фактично ОСОБА_2 з дня реєстрації та до теперішнього часу жодного дня не мешкав по зазначеній адресі.
Судом встановлено, що відповідача було зареєстровано 14.02.2007 року, що підтерджується домовою книгою, проте, згідно довідки квартального комітету № 3 Олександрівського району м. Запоріжжя від 19.07.2018р., складеної головою квартального комітету ОСОБА_3 у присутності сусідів, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у будинку № 25 по вулиці Арочній в м. Запоріжжі фактично не мешкає з 2009 року по теперішній час. (а.с. 19)
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_1 знає приблизно з 1980 року, вони мають дружні стосунки, у зв'язку з чим приблизно 1-2 рази на місяць вона буває у неї вдома. Ій відомом, що ОСОБА_1 зареєструвала ОСОБА_2 у своєму будинку на прохання знайомої жінки, при цьому ОСОБА_2 по справі з моменту його реєстрації жодного дня не проживав у будинку що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Арочна, буд. 25. Також зазначила, що за весь час його реєстрації у будинку бачила його не більше 2-х разів та більше 5 років тому.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. ст.317,319 ЦК Україниособі належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1ст. 383 ЦК Українивласник власника житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно дост. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" застосовуючи положеннястатті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей391,396 ЦК Українипозов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Аналізуючи перелічені норми цивільного права, взявши до уваги надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 383, 386, 391, 405 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1) задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Запоріжжя, вул. Арочна, буд. 25.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2018 року.
Сторонам, які не з»явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подане протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення суду або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Н.Г.Скользнєва
26.11.2018