Дата документу 15.11.2018
Справа № 320/553/16-ц
Провадження № 2/320/17/18
15 листопада 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Редько О.В.,
за участі секретаря - Колеснікової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, за участю третіх осіб - першої Київської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса ОСОБА_3,
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт від 17 липня 2015 року, складений ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 25 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 321.
В позові зазначено, що 25.07.2015 року померла родичка позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка 11.06.2015 року склала заповіт на ім'я позивача. Після смерті ОСОБА_4 позивач звернулась до першої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, у листопаді 2015 року позивач від нотаріальної контори отримала листа, згідно якого ОСОБА_4 заповіла все своє майно іншій особі. Із витягу зі спадкового реєстру №41640467 віл 29.09.2015 року позивачці стало відомо, що ОСОБА_4 склала новий заповіт 17.07.2015 року, тобто за тиждень до смерті. Пізніше позивачу стало відомо, що заповіт складений на ім'я ОСОБА_2 Вважає, складений заповіт на ім'я ОСОБА_2 є недійсним, оскільки на момент вчинення оскаржуваного заповіту ОСОБА_4 хворіла на онкологічне захворювання, приймала відповідне лікування, що у свою чергу, спричинило її нездатність усвідомлювати наслідки своїх дій та керувати ними.
В судове засідання представник позивача - адвокат ОСОБА_5 не з'явився, від нього надійшла заява, відповідно до якої просить розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримує в повному обсязі, просить повністю задовольнити його. Крім того, відповідно до письмових пояснень представника позивача, позивач була спадкоємицею ОСОБА_4 на підставі заповіту від 11.06.2015 р. Зміна цього заповіту відбулась за обставин впливу на ОСОБА_4 наслідків хвороби та лікування, чим були порушені права позивача, що випливали із попереднього заповіту. Крім того, за життя ОСОБА_4 заповіт від 11.06.2015 року окремою заявою не скасувала, а тому, у випадку визнання спірного заповіту недійсним, заповіт від 11.06.2015 року набуде чинності, що призведе до відновлення порушених прав позивача на отримання спадщини. Також, по справі було проведено судово-психіатричну експертизу. Комісія у своєму висновку вказала, що на момент складення оскаржуваного заповіту ОСОБА_4 виявляла ознаки, зокрема, психічного розладу у вигляді органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладу, який виражений та супроводжувався зниженням потягів і вітальних функцій, зменшилася здатність до цілеспрямованого концентрування уваги, різко знизилася продуктивна психічна діяльність, відбулася виснажливість розумових процесів, відбулося утруднення осмислення сформованої ситуації, зниження критичних і прогностичних функцій, з'явилася пасивна підкорюванність (п. 22, 23 Висновку). Експерти дійшли висновку, що на час укладення заповіту 17.07.2015 року ступінь психічних розладів був такий, що істотно впливав (обмежував) на її здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними. Такий стан ОСОБА_4 був викликаний саме раковою інтоксикацією. Таким чином, є очевидним, що ОСОБА_4 на момент вчинення заповіту 17.07.2015 року, в наслідок хвороби, мала психічний стан, який істотно вплинув на прийняте рішення щодо вчинення цього заповіту.
В судове засідання представник відповідача - адвокат ОСОБА_6 не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, з його письмових пояснень вбачається, що позивач не є родичкою померлої ОСОБА_4, нею не доведено факту родинних відносин, ступеня споріднення з померлою, а саме що вона входить до кола спадкоємців ОСОБА_4 за законом, на день смерті останньої також не доведено, а отже, не зрозуміло, яким чином були порушені права позивача, пов'язані з оспорюваним правочином. Крім того, проведеною у справі посмертною судово-психіатричною експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_4 на момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджується про те, що захворювання заповідача істотно впливало на її здатність усвідомлювати свої дії й керувати ними, а тому заповіт не можна визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 225 ЦК України. Крім того, допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили суду, що померла ОСОБА_4 до самої смерті знаходилась у цілком адекватному стані, її мова була пов'язаною, судження не плутаними, вона цілком розуміла, що відбувається, та повною мірою усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними. Тому, вважає, що позивачем не було надано жодного допустимого доказу на підтвердження факту перебування з померлою у родинних відносинах, у зв'язку із чим відсутні докази на підтвердження доводів щодо порушення її прав, пов'язаних із оспорюваним правочином, а також факту вчинення померлою оспорюванного правочину у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
В судове засідання представник третьої особи першої Київської державної нотаріальної контори не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просить прийняти рішення відповідно до діючого законодавства України.
В судове засідання приватний нотаріус ОСОБА_3 не з'явилась, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Також надала письмові пояснення, відповідно до яких, 17.07.2015 року о 14 годині 05 хвилин нею було посвідчено заповіт на все майно від імені ОСОБА_4 заповіт був складений на прохання ОСОБА_4 та роздрукований за допомогою технічних засобів. У зв'язку із хворобою ОСОБА_4, заповіт було підписано за місцем її проживання, за адресою: АДРЕСА_1. До підписання заповіт був прочитаний ОСОБА_4 вголос, зміст його відповідав її волі та був записаний з її слів, про що вона власноруч написала на двох примірниках заповіту. Особу ОСОБА_4, а також її дієздатність, на момент укладення та підписання заповіту, нею було перевірено і жодних сумнівів щодо її волевиявлення не виникало.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши та оцінивши всі наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з вимог ст.ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253цього Кодексу).
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 321 цього Кодексу.
Згідно копії договору дарування частини квартири від 11.03.2004 року ОСОБА_4 подаровано ? частину квартири АДРЕСА_2 /т.1, а.с. 99/.
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.10.2008 року ОСОБА_4 є власником ? частини квартиру АДРЕСА_2 /т.1, а.с. 100/.
Таким чином, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2.
11.06.2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2В - 2/3 частини та ОСОБА_1 - 1/3 частину, все інше майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і, взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_2 /т.2, а.с. 60/
17.07.2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 /т.1, а.с. 94/.
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла 25.07.2015 року /т.1, а.с. 86/.
Як вбачається з копії довідки про причину смерті від 25.07.2015 року, причиною смерті ОСОБА_4 є первинно-множинний рак. Рак сліпої кішки. Рак лівої маткової труби /т.1, а.с.4/.
05.08.2015 року ОСОБА_2 подала заяву до Першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом /т.1, а.с.85/.
07.10.2015 року ОСОБА_1 подала заяву до Першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом та просила видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом /т.1, а.с.106/.
07.11.2015 року відповіддю Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 повідомлена про те, що вона не є спадкоємцем щодо майна померлої 25.07.2015 року ОСОБА_4, в зв'язку з тим, що померла залишила заповіт на все майно на іншу особу /т.1, а.с.107/.
Оцінюючи доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Судом для визначення відповідного стану померлої ОСОБА_4 було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 581 від 08.11.2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 на час складення заповіту 17.07.2015 року виявляла ознаки психічного розладу у вигляді органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладу помірно-вираженого ступеню внаслідок ракової інтоксикації, обумовленої раком сліпої кишки, раком лівої маткової труби з больовим та аденамічним синдромами. Тому, на час укладення заповіту 17.07.2015 року ступінь психічних розладів був такий, що істотно впливав (обмежував) на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними /т.2, а.с.12-21 /.
Крім того, у висновку зазначено, що комісія дійшла висновку, що у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 помірно виражений органічний емоційно-лабільний (астенічний) розлад був обумовлений раковою інтоксикацією за рахунок важкої сумісної онкопатології. 10.07.2015 року відмічені скарги на слабкість, набряки, задишку, біль по всьому тілу, виказувала бажання госпіталізації у хоспіс, цей стан супроводжується зниженням потягів і вітальних функцій, зменшується здатність до цілеспрямованого концентрування уваги, різко знижується продуктивна психічна діяльність, відбувається виснажливість розумових процесів, утруднене осмислення сформованої ситуації, зниження критичних і прогностичних функцій, з'являється пасивна підкорюваність, підекспертна потребувала сторонньої допомоги. У представленій медичній документації є відомості про призначення наркотичних препаратів (трамадолу ШМД) 20.07.2015, а з 21.07.2015 отримувала морфін 1% до смерті у Київському міському клінічному онкоцентрі у відділенні паліативної медицини.
Виходячи з цього, доводи свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_4 до самої смерті знаходилась у цілком адекватному стані, її мова була пов'язаною, судження не плутаними, вона цілком розуміла, що відбувається та в повній мірі усвідомлювала значення своїх дій та керувала ними, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки такі посилання є візуальним спостереженням та суб'єктивною оцінкою свідків, жоден з яких не має спеціальної освіти для достовірної оцінки поведінки ОСОБА_4
Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний заповіт був складений ОСОБА_4 17.07.2015 року, тобто за тиждень до смерті, в час, коли, як зазначено у висновку експертизи, ОСОБА_4 перебувала у стані, який супроводжувався зниженням потягів і вітальних функцій, зменшенні здатності до цілеспрямованого концентрування уваги, різкого зниження продуктивної психічної діяльності, виснажливих розумових процесів, утрудненого осмислення сформованої ситуації, зниженні критичних і прогностичних функцій, а також у стані пасивної підкорюваності.
При проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи судовими експертами були додержані всі вимоги чинного законодавства, в межах їх компетенції та повноважень, на підставі інформації та документів, наявних на час проведення експертизи, відповідь на поставлене питання щодо того, чи могла ОСОБА_4, 14.08.2015 року на час укладення заповіту, тобто на 17.07.2015 року, усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, викладена повно та відповідає іншим фактичним даним, дослідницька частина узгоджена з підсумковою частиною висновку, висновок експертизи обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи, тому зазначений висновок посмертної судово-психіатричної експертизи є об'єктивним, достовірним та правдивим, і повинен бути покладений в основу судового рішення стосовно вирішення заявленого позову та визнання заповіту недійсним.
Оцінюючи доводи представника відповідача в частині відсутності доказів на підтвердження факту родинних відносин позивача ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_4, а отже і відсутності у позивачці права на захист нібито порушених її прав, суд виходить з того, що згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Суд визнає, що оспорюваним правочином дійсно були порушені права позивача ОСОБА_1, оскільки за первісним заповітом ОСОБА_1 входила до кола спадкоємців та могла б успадкувати 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, яка належала померлій ОСОБА_4 Оспорованим заповітом коло спадкоємців було змінено, а тому ОСОБА_1 є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням відповідного правочину. Отже, в даному випадку позивач має право звернутися до суду, в порядку, встановленому у цим Кодексом, за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що на час укладення оспорюваного правочину, а саме на 17.07.2015 року ОСОБА_4 мала такий ступінь психічних розладів, який істотно впливав (обмежував) на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, а докази, які спростовують зазначені обставини, в матеріалах справи відсутні.
На підставі вищевикладеного, суд вважає можливим позов задовольнити та визнати заповіт від 17 липня 2015 року, складений ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 25 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 321, недійсним.
Керуючись ст.ст. 1233, 1234, 1247, 1248, 1254, 1257 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, ст.ст. 1, 4, 5, 6, 12, 76, 77, 81, 89, 263, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, за участю третіх осіб - першої Київської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Визнати недійсним заповіт від 17 липня 2015 року, складений ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 25 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 321.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.
Повне судове рішення складено 25.11.2018 року.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: ОСОБА_10