Справа № 420/5286/18
28 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 24.05.2018 року по день проведення виплати.
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача вказує, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я та йому відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.05.2018 року призначено та виплачується пенсія по інвалідності, що підтверджується Повідомленням про призначення пенсії за пенсійною справою № НОМЕР_1 від 25.09.2018 року № 2006/03 та перерахунком за пенсійною справою № НОМЕР_1 від 19.06.2018 року. Представник позивача зазначає, що загальний розмір пенсії позивача має складати 18411,50 грн., проте, відповідач, посилаючись на вимоги ч. 7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії десятою прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та здійснював виплату пенсії позивача з 24.05.2018 року в сумі 13730,00 грн., а з 01.07.2018 року - в сумі 14350,00 грн. На думку представника позивача, таке обмеження відповідачем пенсії позивача є протиправним, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частини сьомої статті 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою суду від 12.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 08.11.2018 року.
12.11.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення, оскільки рішенням КСУ від 20.12.2016 року у справі № 7-рп/2016, як акт офіційного тлумачення права , не може застосовуватися до правової норми, описаної в такому Рішенні як неконституційна, якщо ця норма в подальшому була змінена чи виключена повністю. Представник відповідача зазначає, що положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на теперішній час не було визнано неконституційним. Відповідач не застосовує положення ч. 7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині обмеження максимального розміру пенсії до 10740,00 грн. а лише застосовує положення ч.7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами , установленими для осіб, які втратили працездатність.
12.11.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.
У судове засідання 21.11.2018 року представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, належним чином та своєчасно повідомлявся про дату,час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 КАС України.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Відповідно до повідомлення про призначення пенсії, відповідачем відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24 травня 2018 року призначено пенсію ОСОБА_1 по інвалідності. При обчисленні враховано грошового забезпечення у розмірі 17780,70 грн. Основний розмір пенсії становить 80% грошового забезпечення (14224,56 грн.) з урахуванням надбавок визначено підсумок пенсії у сумі 18411,50 грн., проте, з урахуванням максимального розміру пенсії, пенсія позивачу призначена у сумі 13730,00 грн.
19.06.2018 року відповідачем вчинено перерахунок пенсії позивача з 01.07.2018 року, в якому зазначено, що підсумок пенсії становить 18411,50 грн., проте, з урахуванням максимального розміру пенсії сума перерахованої пенсії ОСОБА_1 становить 14350,00 грн.
Згідно з ч. 7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній, станом на час призначення пенсії позивачу), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами п.п. 1,2 резолютивної частини вказаного рішення, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення всієї частини сьомої статті 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 20.12.2016 року втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Доводи представника відповідача з приводу того, що Конституційний Суд України не визнавав неконституційним перше речення частини сьомої ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 року № 1774-VIІI на теперішній час не було визнано неконституційними суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 10 Закону № 1774-VIІI від 06.12.2016 року, у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Тобто, зміни стосувалися другого речення частини сьомої статті 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а перше речення, яке застосовує відповідач при нарахуванні та перерахунку пенсії ОСОБА_1 визнане Конституційним Судом України неконституційним з 20.12.2016 року у редакції, яка за змістом відповідає редакції, що застосована відповідачем при призначенні пенсії позивачу з 24.05.2018 року.
Також, суд зазначає, що ч. 7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром.
Зазначені висновки суду відповідають висновкам, що наведені у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що відповідач протиправно обмежує максимальним розміром у відповідності до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суму належної позивачу пенсії.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 263, 295, 382, КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 24.05.2018 року по день проведення виплати.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2; місце реєстрації: вул. Чорновола, б. 7А, кв. 11А, м. Одеса, 65012).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ: 20987385).
Суддя Н.В. Бжассо
.