19 листопада 2018 року №810/3684/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О.,
при секретарі судового засідання Кравченко Р.О.,
за участю:
представників позивача - Перникоза В.С., Бабін В.С., Бражник Ж.С.,
представника відповідача - Куліда А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області: №0021652200 від 13.07.2018; №0012111402 від 24.04.2018; №0012101403 від 24.04.2018; №0012081406 від 24.04.2018.
Представники позивача у судовому засіданні просили суд задовольнити вказаний позов та зазначали, що висновки акта перевірки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" норм податкового законодавства, на підставі яких були прийняті оспорювані рішення не відповідають дійсним обставинам справи, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Заперечуючи проти позову представник відповідач вказував на обставини, які на його думку свідчать про те, що ГУ ДФС у Київській області під час прийняття оспорюваних рішень, діяло в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В період з 12.02.2018 по 26.03.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ», на підставі Наказу заступника начальника Головного управлінням ДФС у Київській області №141 від 25.01.2018р., яким було встановлено період, що перевіряється з 01.01.2015 по 31.12.2017.
Наказом заступника начальника Головного управлінням ДФС у Київській області №227 від 02.02.2018, було змінено період, що перевіряється з 01.01.2015 по 30.09.2017.
Наказом заступника начальника Головного управлінням ДФС у Київській області №492 від 12.03.2018, строк проведення перевірки було продовжено на 10 робочих днів до 26.03.2018.
За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО КИЇВ» (код за ЄДРПОУ 20582919) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 від 02.04.2018 № 243/10-36-14-02- 13/20582919 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки було встановлено наступні порушення:
1. п.44.1, 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього у сумі 7085554грн., у тому числі по періодах: 3 квартали 2017 - 7085554грн.
2. п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1122825 грн., у тому числі за: лютий 2015р. - 59629 грн.; квітень 2015р. - 71851 грн.; травень 2015р. - 83207 грн.; червень 2015р. - 56058 грн.; липень 2015р. - 72875 грн.; серпень 2015р. - 62043 грн.; вересень 2015р. - 59137 грн.; жовтень 2015р. - 51656 грн.; листопад 2015р. - 59703 грн.; грудень 2015р. - 23412 грн.; січень 2016р.- 7002 грн.; лютий 2016р. - 73774грн.; березень 2016р. - 54456 грн.; квітень 2016р. - 71440 грн.; травень 2016р. - 50721 грн.; червень 2016р. - 48052 грн., липень 2016р. - 24592грн.; серпень 2016р. - 23711грн.; вересень 2016р. - 14785грн.; жовтень 2016р. - 13015грн.; листопад 2016р. - 22306грн.; грудень 2016р. - 23739грн.; січень 2017р.-14555грн.; лютий 2017р. - 18106грн.
3. п.163.1, ст. 163, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, та донараховано податок з доходів фізичних осіб за звітні періоди на загальну суму 1244003,00 грн., за 2015 рік в сумі - 241483,76 грн., 2015 рік в сумі - 478909,87 грн, та за 9 місяців 2017 року в сумі -523609,37грн.
4. п.119.2 ст. 119. та п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
5. ч.1 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (із змінами та доповненнями) та донараховано єдиного внеску за звітні періоди на загальну суму 1508321,61 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі -503574,39 грн, за 2016 рік в сумі - 479974,19 грн., та за 9 місяців 2017 року в сумі - 524773,03 грн.
6. п. 176.2, ст. 176, пп.168.1.2, пп.168.1.5, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, та донараховано військового збору за звітні періоди на загальну суму 89031,62 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі - 20526,13 грн, за 2016 рік в сумі - 32725,51 грн., та за 9 місяців 2017 року в сумі - 35779,98 грн.
7. ст. 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.99 р. № 734/99.
8. п. 2.6 «Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004р. № 637.
Не погодившись з висновками, що викладені в Акті перевірки, керуючись п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, позивач подав заперечення до Акта перевірки від 17.04.2018.
02.05.2018 позивач отримав наступні податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2018, що були прийняті на підставі висновків Акта перевірки:
• № 0012091402 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток на 7 085 554 грн. за 9 місяців 2017 року (надалі - Рішення і);
• № 0012111402 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на і 063 196 грн. та застосування фінансової (штрафної) санкції в розмірі 265 799 грн. (надалі - Рішення 2);
• № 0012101403 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 4 067 107 грн. (надалі - Рішення 3);
• № 0008811310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі і 244 003 грн. та застосування фінансової (штрафної) санкції в розмірі 917 966,71 грн. (надалі - Рішення 4);
• № 0008841310 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на 89 031,62 грн. та застосування фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 65 495,69 грн. (надалі - Рішення 5);
• № 0012081406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 70 493,5 грн. (надалі - Рішення 6);
• Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0008851310 з єдиного внеску в сумі і 508 321,61 грн. (надалі - Рішення 7);
• Рішення № 0008871310 про застосування штрафних санкцій в сумі 125 653,44 грн - в результаті донарахування єдиного внеску (надалі - Рішення 8).
08.05.2018, не погодившись із доводами відповідача, позивач, користуючись своїм правом, що передбачене ст. 56 ПК України, звернувся до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України) зі скаргою з вих. № 581 від 08.05.2018 р., яка була прийнята та зареєстрована за вх. № 39595/6 (надалі - Скарга).
За результатами розгляду Скарги ДФС України прийняло Рішення про результати розгляду скарги № 19310/6/99-99-11-02-02-25 від 05.06.2018 р. (надалі - Рішення ДФС України-1), яким скаргу задовольнила частково, а Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2018 № Ю-0008851310 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.04.2018 № 0008871310 відповідача - скасувала з дня їх прийняття.
Пізніше, за результатами розгляду Скарги ДФС України прийняло ще одне Рішення про результати розгляду скарги № 22730/6/99-99-11-01-01-25 від 06.07.2018 р. (надалі - Рішення ДФС України-2), яким скаргу було частково задоволено, скасовано повністю Рішення 4 та Рішення 5, а Рішення 1 - скасовано в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок заниження доходів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, а в іншій частині Рішення 1 та Рішення 2, Рішення з, Рішення 6 - залишено без змін.
Таким чином, за результатами розгляду Скарги, зважаючи на прийняті Рішення ДФС України-1 та Рішення ДФС України-2, було повністю скасовано Рішення 4, Рішення 5, Рішення 7 та Рішення 8, а також - частково скасовано Рішення 1.
Відповідно до п. 5 розділу II та абз. 2 п. і Розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, Рішення 1 є відкликаним та замість нього має бути складене нове податкове повідомлення-рішення, що враховуватиме Рішення ДФС України-2.
Зважаючи на зазначене, 17.07.2018 позивачем було отримано нове податкове повідомлення-рішення № 0021652200 від 13 липня 2018 року про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток на 5 614 128.00 грн. (надалі - Рішення 1-н).
У зв'язку з цим, предметом оскарження даної справи є Рішення 1-н, Рішення 2, Рішення 3 та Рішення 6.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями та вважаючи їх протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" звернулось з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.
Судом встановлено, що Рішення 1-Н та Рішення 2 прийняті на підставі того, що, на думку відповідача, позивач отримував товари невідомого походження від контрагента ТОВ «Веджифрут», що вказує на безоплатне отримання такого товару. Як підстави для прийняття Рішення 1-н та Рішення 2 відповідач вказує наступне:
- станом на перший квартал 2017 року ТОВ «Веджифрут» мало в своєму штаті 2 співробітників;
- остання декларація ТОВ «Веджифрут» з ПДВ була подана в квітні 2017 року, звітність з податку на прибуток за 2017 рік не подавалась; у ТОВ «Веджифрут» відсутні основні фонди;
- ТОВ «Веджифрут» фігурує в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України; в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Веджифрут» придбавало овочі та фрукти за готівку та оформляло таке придбання шляхом підписання первинних документів з рядом фіктивних підприємств;
- не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування овочів та фруктів ТОВ «Веджифрут».
Разом з тим, суд вважає висновки ГУ ДФС у Київській області, викладені в Акті перевірки, необгрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.
Перелік різниць, на які платники податків зобов'язані коригувати фінансовий результат до оподаткування, визначений в ст. ст. 138 - 140 ПК України, та не містить такої різниці, як понесені у зв'язку з оплатою придбаних товарів (продуктів харчування) витрати.
Керуючись п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 (надалі - Стандарт), позивач зменшив фінансовий результат до оподаткування на понесені витрати у зв'язку з придбанням товарів для цілей власної господарської діяльності.
Так, відповідно до п. 5-6 Стандарту, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Позивачем було достовірно оцінено вартість товарів, поставлених ТОВ «Веджифрут», в видаткових накладних, підписання яких свідчило про збільшення зобов'язань позивача.
Отже, позивач мав законне право врахувати підтверджені первинними документами витрати по правовідносинах з ТОВ «Веджифрут» для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
В Акті перевірки вказано, що ТОВ «Веджифрут» не мало трудових ресурсів та основних засобів для поставки товарів, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач не має права на бюджетне відшкодування ПДВ по правовідносинам з цим підприємством на загальну суму 1 063 196 грн.
З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, ПК України передбачає такі вимоги для включення сплаченого постачальникам ПДВ до складу податкового кредиту покупця (отримувача послуг):
• суми податку на додану вартість нараховані/сплачені платником податків за встановленою на загальних умовах ставкою;
• пов'язаність витрат із господарською діяльністю з метою подальшого використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях;
• наявність належним чином оформленої податкової накладної, виписаної продавцем товару (особою, що надала послуги).
Позивач задекларував виключно ті суми податкового кредиту (що пізніше були заявлені до бюджетного відшкодування) з ПДВ, що були сплачені в складі вартості товарів ТОВ «Веджифрут» за загальною ставкою 20% та стосувались господарської діяльності позивача.
Так, основним видом діяльності позивача є постачання готових страв (КВЕД 56.29), для приготування яких використовувались придбані у ТОВ «Веджифрут» фрукти та овочі.
При цьому, правовідносини позивача з ТОВ «Веджифрут» підтверджуються повним комплектом первинних документів, складання яких вимагає чинне законодавство України: договори з додатками, платіжні доручення, податкові накладні з квитанціями, видаткові накладні. В Акті перевірки не вказано жодних зауважень до комплектності чи якості складання таких первинних документів.
Щодо первинних документів по правовідносинах з ТОВ «Веджифрут» слід звернути увагу на таке.
ТОВ «Веджифрут» постачало овочі та фрукти на користь позивача з січня 2015 року по січень 2017 року на підставі договорів поставки № 47/КП-2014 від 05.08.2014 (строком дії до 02.07.2015) та № 49/КП-2015 від 14.07.2015.
Під час перевірки позивач надав відповідачу належним чином складені первинні документи по операціям з ТОВ «Веджифрут: видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення про оплату товарів.
Надані документи підтверджують оплату товарів та свідчать про здійснення господарських операцій, а їхня форма (зміст) відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Мінфіну «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не вказав в Акті перевірки жодних зауважень до первинних документів по правовідносинам Позивача з ТОВ « Веджифрут».
З огляду на вищевикладене, господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Веджифрут» мають реальний характер та підтверджуються належними первинними документами, що були в повному обсязі надані до перевірки.
Посилання відповідача у Акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу визнання певних господарських операцій безтоварними спростовуються наступним.
Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (надалі - Правила) вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Таким чином, Правила та передбачений ст. її Правил обов'язок складання товарно-транспортних накладних поширюються виключно на послуги перевезення.
Як було зазначено вище, договорами поставки позивача з ТОВ «Веджифрут» (від 05.08.2014 №47/КП-2014 та від 14.07.2015 №49/КП-2015) було передбачено доставку придбаних позивачем товарів постачальниками на адресу цеху бортового харчування позивача.
Отже, позивач не замовляв в постачальників послуги перевезення, а складання товарно-транспортних накладних на підтвердження факту поставки товару не передбачено чинним законодавством.
Суд звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні, в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не є первинними документами, відтак їх наявність/відсутність не може підтверджувати або спростовувати факт здійснення господарської операції з поставки товару чи визнання її безтоварною або фіктивною.
Щодо основних засобів, виробничих потужностей, транспортних засобів та персоналу ТОВ «Веджифрут» слід звернути увагу на таке.
В Акті перевірки відповідач неодноразово наголошує на відсутності у ТОВ «Веджифрут» трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності.
Проте такі висновки є хибними та спростовуються фактичними обставинами господарських правовідносин та первинною документацією, що була надана відповідачу під час проведення перевірки.
На підтвердження достатньої кількості у контрагента позивача транспортних засобів для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем надано суду витяги з «Журналів контролю на авіаційну безпеку товарів, які надходять в ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ», з яких видно яким транспортом ТОВ «Веджифрут» здійснювало доставку продукції позивачеві та в який період.
Стосовно відсутності кваліфікованого персоналу очевидно, що оптова торгівля овочами та фруктами, здійснення поставки такої продукції на користь третіх осіб не потребує значних виробничих потужностей чи великої кількості найманого персоналу. Крім того, відповідачем не перевірено залучення субпідрядних контрагентів до виконання договорів поставки.
З огляду на зазначене вище, наявність або відсутність певних основних засобів чи очікуваної відповідачем кількості працівників у контрагентів позивача не можуть свідчити про безтоварність здійснених операцій між учасниками податкових правовідносин чи спричиняти негативні податкові наслідки для позивача.
Щодо припинення подання ТОВ «Веджифрут» декларацій з ПДВ та звітності з податку на прибуток після припинення правовідносин з позивачем суд звертає увагу на таке.
В Акті перевірки вказується про те, що ТОВ «Веджифрут» подало останню декларацію з ПДВ в квітні 2017 року та не подавало звітність з податку на прибуток за 2017.
Суд вважає за потрібне зауважити, що співпраця позивача з ТОВ «Веджифрут» відбувалася з січня 2015 року по січень 2017 року та повністю припинилась станом на квітень 2017 року. Отже, подальші дії чи бездіяльність ТОВ «Веджифрут», у тому числі неподання податкової звітності, не можуть зумовлювати негативні податкові наслідки для позивача.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач не може нести відповідальність чи негативні наслідки у вигляді зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у зв'язку з порушеннями податкового законодавства третіми незалежними особами (контрагентами), що не стосувались правовідносин між позивачем та такими третіми особами, які в свою чергу припинились до вчинення таких порушень.
Щодо посилання Відповідача на кримінальне провадження, в якому фігурує ТОВ «Веджифрут», суд звертає увагу на те, що стосовно ТОВ «Веджифрут» немає обвинувального вироку в кримінальній справі чи рішення суду про стягнення майна за нікчемним правочином/визнання правочину недійсним.
При цьому, в Акті перевірки зазначено, що даний контрагент позивача фігурує в кримінальному провадженні за ст. 212 Кримінального кодексу України, а також придбавав овочі та фрукти за готівку та оформляв таке придбання, шляхом підписання первинних документів з рядом фіктивних підприємств.
Звертаємо увагу суду також на те, що кримінальне провадження порушено щодо господарської діяльності ТОВ «Веджифрут» за період з 2013 по 2015 pp. При цьому, податковий кредит та витрати позивача були зменшені, в тому числі, за період 2016-2017 pp.
Окрім цього, у кримінальному провадженні не згадується позивач чи правовідносини з наступного продажу овочів та фруктів ТОВ «Веджифрут». Так само відсутні відомості про те, що ТОВ «Веджифрут» не в повній мірі задекларувало та сплатило зобов'язання з ПДВ по правовідносинах з позивачем.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Більше того, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із системного аналізу викладених вище дефініцій та норм очевидно, що встановлені кримінальним провадженням (а не вироком) факти не можуть прямо вказувати на винуватість чи причетність ТОВ «Веджифрут» до кримінальних/протиправних діянь, вчинених під час здійснення господарської діяльності безпосередньо самим контрагентом, або контрагентами-контрагента та, тим більше, Позивачем.
Наявність відкритих кримінальних проваджень щодо контрагентів може свідчити лише про наявність/відсутність перевірки щодо наявності/відсутності складу конкретного злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України у тих чи інших діях компанії.
Таким чином, посилання відповідача на наявність лише кримінального провадження щодо контрагента позивача - ТОВ «Веджифрут» (та його контрагентів), як на підставу «фіктивності/недійсності/удаваності» тих чи інших правочинів, є нічим іншим, як довільним трактуванням та умисним перекручуванням норм та положень податкового законодавства.
Щодо підстав прийняття Рішення 3 слід звернути увагу на наступне.
Між позивачем та MILLEYSON HOLDINGS LIMITED (Республіка Кіпр) укладено договір відновлюваної позикової лінії б/н від 14.06.2012 на поповнення обігових коштів в сумі 5 000 000 дол. США (плата за користування коштами - 9% річних). Даний договір було зареєстровано 27.06.2012 в НБУ (Реєстраційне свідоцтво № 15326).
За період, що перевірявся, були укладені наступні додаткові угоди до вищезазначеного договору з MILLEYSON HOLDINGS LIMITED:
• додаткова угода від 28.06.2012 №1 про уточнення періоду сплати процентів за договором;
• додаткова угода від 11.06.2013 №2 про зміну найменування, адреси місцезнаходження та обслуговуючого банку позивача;
• додаткова угода від 06.07.2015 №3 про зміну процентної ставки за користування позикою;
• додаткова угода від 09.09.2015 №4 про припинення зобов'язання внаслідок звільнення Позичальника від його обов'язків щодо сплати процентів за договором за період 04.07.2012-09.08.2015 (прощення боргу);
• додаткова угода від 07.08.2017 №5 про не нарахування відсотків за користування позикою, а також про те, що з 01.06.2017 сума заборгованості позичальника не збільшуватиметься (позика не надаватиметься) і становить 4 999 975 дол. США;
• додаткова угода від 20.09.2017 №6 щодо зміни позивачем (позичальником) обслуговуючого банку.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач пропустив граничний термін погашення боргових зобов'язань (31.05.2017) в сумі 4 999 975 дол. США, відповідач стверджує про те, що залишок боргу позивача по договору відновлюваної позикової лінії б/н від 14.06.2012 підлягав реєстрації як окрема позика в іноземній валюті від нерезидента.
Також, між Позивачем та DO&у,. INTERNATIONAL INVESTMENTS LIMITED (Англія, Лондон) було укладено договір відновлюваної позикової лінії б/н від 14.05.2012 для фінансування будівництва нової будівлі, яка належатиме позивачеві на території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в сумі 20 000 000 евро (плата за користування позикою - 9% річних). Даний договір було зареєстровано 28.05.2012 в НБУ (Реєстраційне свідоцтво № 15224).
За період, що перевірявся, були укладені наступні додаткові угоди до вищезазначеного договору з DO&Cк. INTERNATIONAL INVESTMENTS LIMITED:
• додаткова угода від 29.05.2012 про уточнення періоду сплати процентів за договором;
• додаткова угода від 30.08.2012 про зміну мети використання запозичених коштів за договором;
• додаткова угода від 05.06.2013 про зміну найменування, адреси місцезнаходження та обслуговуючого банку Позивача;
• додаткова угода від 23.06.2015 про зміну процентної ставки за користування позикою;
• додаткова угода від 09.09.2015 про припинення зобов'язання внаслідок звільнення Позичальника від його обов'язків щодо сплати процентів за договором за період 2014-2015 (прощення боргу);
• додаткова угода від 18.08.2017 про не нарахування відсотків за користування позикою, а також про те, що з 01.04.2017 сума заборгованості позичальника не збільшуватиметься (позика не надаватиметься) і становить 9 500 ооо евро;
• додаткова угода від 20.09.2017 щодо зміни Позивачем (позичальником) обслуговуючого банку.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що позивач пропустив граничний термін погашення боргових зобов'язань (31.03.2017) в сумі 9 500 000 євро, відповідач стверджує про те, що залишок боргу позивача по договору відновлюваної позикової лінії б/н від 14.05.2012 підлягав реєстрації як окрема позика в іноземній валюті від нерезидента.
Так, відповідач стверджує про порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» № 734/99 від 27.06.1999 (далі - Указ Президента), а саме - про нездійснення реєстрації боргових зобов'язань перед нерезидентом у НБУ.
Однак, суд звертає увагу на те, що ст. 1 Указу Президента встановлює загальні вимоги про те, що договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті, підлягають реєстрації у НБУ.
На виконання вимог цього Указу була прийнята Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» № 270 від 17.06.2004 (далі - Постанова), якою встановлено порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам і видачі резидентам індивідуальних ліцензій НБУ на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам.
Відповідно до п.1 Глави 2 Постанови зміни відомостей щодо сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують обов'язкового внесення відповідних змін до реєстрації договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог абзацу другого пункту їло глави і розділу І цього Положення.
Тобто, цим пунктом Постанови визначено вичерпний перелік змін до договорів, які підлягають реєстрації в НБУ.
Відповідно до ст. 2 Указу Президента у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.
Суд звертає увагу на те, що позивач не отримував незареєстрованих в НБУ кредитів чи позик від нерезидентів, а залишки заборгованості позивача по зареєстрованим в НБУ та вчасно не виконаним договорам позики з нерезидентами не є окремим кредитом чи позикою, які потребують реєстрації. Водночас, суми заборгованостей позивача по обом договорам позики з нерезидентами були зафіксовані в належним чином зареєстрованих в НБУ додаткових угодах:
• Позивач зареєстрував в НБУ Додаткові угоди № 5 від 07.08.2017 (про фіксацію заборгованості позивача в сумі 4 999 975 дол. США) та № 6 від 20.09.2017 (про зміну позивачем обслуговуючого банку) до Договору відновлювальної позикової лінії від 14.06.2012, укладеного між позивачем та MILLEYSON HOLDINGS LIMITED, що підтверджується відповідними виписками з електронного реєстру повідомлень про договори, що ведеться НБУ, станом на 18.08.2017 та 31.10.2017. При цьому реєстрація Додаткової угоди № 4 від 09.09.2015 до договору відновлювальної позикової лінії від 14.06.2012, укладеного між позивачем та MILLEYSON HOLDINGS LIMITED, не вимагалась, оскільки така угода не змінювала умови договору, які підлягають обов'язковій реєстрації.
• Додаткові угоди від 18.08.2017 (про фіксацію заборгованості Позивача в сумі 9 500 000 євро) та 20.09.2017 (про зміну позивачем обслуговуючого банку) до договору відновлювальної позикової лінії від 14.05.2012, укладеного між Позивачем та DO & CO. INTERNATIONAL INVESTMENTS LIMITED зареєстровані, що підтверджується відповідними виписками з електронного реєстру повідомлень про договори, що ведеться НБУ, станом на 28.08.2017 та 31.10.2017. При цьому Додаткова угода від 09.09.2015 до договору відновлювальної позикової лінії від 14.05.2012, укладеного між позивачем та DO Ц CO. INTERNATIONAL INVESTMENTS LIMITED не підлягала обов'язковій реєстрації у НБУ, оскільки не змінювала умов договору, які підлягають обов'язковій реєстрації.
Вищезгадані виписки з електронного реєстру повідомлень про договори, що ведеться НБУ, надавались для огляду в ході перевірки, але не були враховані відповідачем.
Таким чином, висновки Акту перевірки про порушення позивачем вимог законодавства щодо реєстрації кредитних договорів не відповідають дійсності, оскільки, позивач не отримував незареєстрованих в НБУ кредитів чи позик від нерезидентів, а залишки заборгованості позивача по зареєстрованим в НБУ та вчасно не виконаним договорам позики з нерезидентами не є окремим кредитом чи позикою, які потребують реєстрації в НБУ.
Щодо підстав для прийняття Рішення 6 слід звернути увагу на таке.
Відповідач у своєму відзиві стверджує про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів з підстав того, що Головний бухгалтер знаходилася в день оприбуткування у відпустці та не могла власноруч провести дані операції.
Однак, суд вважає таке твердження відповідача необгрунтованим, оскільки, під час своєї відпустки головний бухгалтер ОСОБА_7 фактично перебувала на робочому місці та ставила власноруч свій підпис у касових документах, датованих 29.02.2016 р. (на суму і 800,00 грн.), 02.03.2016 р. (на суму 4298,70 грн.), 13.05.2016 р. (на суму 2 700,00 грн.), 30.12.2016 р. (на суму 400,00 грн.).
Вищезазначене підтверджується поясненнями ОСОБА_7, копія яких наявна в матеріалах справи. Виклик з відпустки головного бухгалтера ОСОБА_7, в порядку чинного законодавства України, не проводився, однак, за відсутності іншої особи, яка могла виконувати обов'язки головного бухгалтера, вона самостійно прибувала до робочого місця та здійснювала необхідні дії, пов'язані з веденням касових операцій, які були проведені вчасно, без пропущення строку.
Окрім цього, зазначаємо, що ані Кодекс законів України про працю, ані Закон України «Про відпустки» не обмежує право працівника здійснювати передбачені трудовим договором функції за власного ініціативою під час відпустки чи інших періодів відпочинку.
Отже, перебування у відпустці головного бухгалтера позивача саме пособі не може свідчити про дефектність первинного бухгалтерського документа, а правове значення має лише належність підпису працівнику, що уповноважений трудовим договором на здійснення відповідної господарської операції.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги пояснення головного бухгалтера ОСОБА_7 та актуальну судову практику в аналогічних справах, висновок відповідача про несвоєчасність оприбуткування готівкових коштів позивачем не відповідає дійсності.
Окрім того, суд звертає увагу на недостовірність даних, викладених у Акті перевірки. Так, на сторінці 86 Акту перевірки відповідач стверджує про начебто несвоєчасне оприбуткування готівки за касовим документом від 07.07.2015 (на суму 4 900,00 грн.), вказавши датою оприбуткування 09.07.2015 замість 07.07.2015. В той же час, таке безпідставне твердження спростовується копією витягу з касової книги, що наявний в матеріалах справи та підтверджує своєчасне оприбуткування готівки 07.07.2015.
Згідно із ч.2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а ч.2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 166 211,00 грн., отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області: № 0021652200 від 13.07.2018; № 0012111402 від 24.04.2018; № 0012101403 від 24.04.2018; № 0012081406 від 24.04.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДО ЕНД КО КИЇВ" (код ЄДРПОУ 20582919) сплачений ним судовий збір у розмір 166 211 (сто шістдесят шість тисяч двісті одинадцять) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 листопада 2018 р.