278/1582/18
Іменем України
29 листопада 2018 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
Першого травня 2018 року близько 01 год. обвинувачений ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння перебував на відстані близько 30 метрів від огородженої місцевості в АДРЕСА_2 , де між ним та потерпілим ОСОБА_5 на грунті раптово виниклих неприязних відносин сталась словесна суперечка, під час якої в ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_4 у цей же час та місці, із значною силою прикладання, умисно декілька разів ногами взутими у взуття наніс потерпілому ОСОБА_5 удари по спині та шиї, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої хребетно-спинномозкової травми у виді перелому суглобових елементів хребців С4, С5 з підвивихом хребця С4 до переду, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Отже, стороною обвинувачення такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював, однак відмовився надавати будь-які покази.
Вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому злочину, іншими учасниками процесу також не оспорюється.
За клопотанням прокурора, підтриманим обвинуваченим та потерпілим, судовий розгляд проведено у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому обвинуваченому та іншим учасникам процесу судом роз'яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному суді.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину доведена повністю, а тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як заподіяння потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, а також сукупність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому є визнання ним своєї вини та щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у виді обмеження волі.
Однак, ураховуючи позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність у нього попередніх судимостей, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, а також позицію прокурора про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, суд вважає, що ОСОБА_4 можливо звільнити від відбування цього покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України.
Цивільний позов потерпілого про стягнення на його користь з обвинуваченого 24146 грн. 98 коп. матеріальної шкоди за лікування та 5000 грн. моральної шкоди, який обвинувачений визнав у повному обсязі, підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, суд не залишає поза увагою відсутність у цивільному позові потерпілого будь-яких доказів на підтвердження понесення ним витрат на лікування, однак з огляду на повне визнання обвинуваченим цього позову, а також з огляду на закріплені у ст.ст. 22, 26 КПК України принципи змагальності та диспозитивності, суд задовольняє позов потерпілого у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме буде періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 24146 (двадцять чотири тисячі сто сорок шість) грн. 98 коп. матеріальної шкоди та 5000 (п'ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.
Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: