29 листопада 2018 р. № 1440/2122/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Молодіжна, 56, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57154
до відповідача:Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056
про:визнання дій відповідача незаконними; скасування постанови від 26.07.2018 № 056318,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (арк. спр. 21-24), що містив вимоги визнати дії в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) незаконними та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім того, позивач просив закрити справу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344) та норм, що містяться у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (надалі - Порядок).
Відповідач відзив на позовну заяву та вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі документи не подав, представника в судове засідання не направив, про причини його неприбуття суд не повідомив.
На підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд
22.06.2018 посадові особи Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки склали акт № 078359 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (надалі - Акт, арк. спр. 13).
Як вказано в Акті «… на час перевірки тахокарта не оформлена, відсутня (за 22.06.2018р.). Індивідуальна контрольна книжка водія не ведеться. Водієм надана товарно-транспортна накладна № 042530, яка оформлена неналежним чином, не містить дати оформлення, маси вантажу, загальної маси … не оформлені … індексний реєстраційний листок режимів праці та відпочинку водія …». На підставі цих обставин посадові особи Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки дійшли висновку про вчинення позивачем (як власником транспортного засобу) порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344. Водій від ознайомлення з текстом Акта та від його підпису відмовився.
Як зазначив позивач, посадові особи Укртрансбезпеки вийшли за межі своїх повноважень, оскільки підпунктом 4 пункту 5 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.02.2010 № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті забезпечує здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.
Постановою від 26.07.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 056318 (надалі - Постанова, арк. спр. 10) відповідач, з посиланням на абзац третій частини першої статті 60 Закону № 2344, притягнув позивача до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн. Згідно з Постановою, було встановлено «… надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 … Закону, а саме товарно-транспортної накладної, щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 …».
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, автомобільні перевізники сплачують адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У частинах першій та другій статті 48 Закону вказано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з визначенням, що наведено у статті 1 Закону № 2344, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Як вказано у статті 33 Закону № 2344, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Акт і Постанова містять суперечливі відомості щодо наявності або відсутності товарно-транспортної накладної.
Якщо товарно-транспортна накладна була наявна (Акт), ця обставина свідчить про недоведеність факту надання позивачем послуг з перевезення вантажів без оформлення товарно-транспортної накладної.
Якщо ж товарно-транспортна накладна була відсутня (Постанова), ця обставина свідчить про недоведеність самого факту надання позивачем послуг з перевезення вантажів та, відповідно, про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності як автомобільного перевізника.
У визначеному статтею 48 Закону № 2344 переліку відсутні щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія, тому їх ненадання посадовим особам Укртрансбезпеки не може бути кваліфіковано як порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344.
Суд зауважив, що абзацом 11 частини першої статті 60 Закону № 2344 встановлена відповідальність автомобільних перевізників (штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за управління транспортними засобами без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листів режимів праці та відпочинку, проте ці порушення стосуються здійснення міжнародних автомобільних перевезень.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважив, що відповідач не надав документів на підтвердження викладених в Акті обставин, доказів, які б свідчили про наявність підстав для винесення Постанови, та не заперечив позов. Цей факт, згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, дав суду підстави кваліфікувати бездіяльність Управління як визнання позову.
Оскільки відповідач жодним чином не спростував доводи позивача про недотримання вимог Порядку, суд визнав ці доводи обґрунтованими.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку про протиправність Постанови.
Висновком про визнання протиправною Постанови суд надав оцінку і діям відповідача при її винесенні, тому підстави для визнання незаконними дій Управління відсутні.
Вимога позивача про закриття справи задоволенню не підлягає. Рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення суд вправі прийняти за результатами розгляду, в порядку статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Предметом розгляду у цій справі є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративно-господарської відповідальності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Молодіжна, 56, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57154, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області від 26.07.2018 № 056318 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул. Молодіжна, 56, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57154, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 30.08.2018 № 56956.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна