копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
29 листопада 2018 р.Справа №160/8946/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Марганецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
27 листопада 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Марганецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Разом з адміністративним позовом позивач подав заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просить зупинити дію рішення виконавчого комітету Марганецької міської ради від 14 листопада 2018 року № 543 «Про демонтаж тимчасових споруд по вул. Торгівельній біля житлового будинку № 10 по вул. Лєрмонтова»;
заборонити Виконавчому комітету Марганецької міської ради, Комунальному підприємству «Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганця» та іншим суб'єктам владних повноважень вчиняти будь-які дії стосовно демонтажу тимчасових споруд по вул. Торгівельній, біля житлового будинку № 10 по вул. Лєрмонтова до розгляду та вирішення судом справи по суті.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що 14 листопада 2018 року виконавчим комітетом Марганецької міської ради винесено рішення № 543 «Про демонтаж тимчасових споруд по вул. Торгівельній біля житлового будинку № 10 по вул. Лєрмонтова».
Вказаним рішенням виконавчий комітет вирішив демонтувати тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Торгівельній, біля житлового будинку № 10 по вул. Лєрмонтова, в тому числі торгівельний кіоск, що належить позивачу.
Предметом спору є дії відповідача щодо демонтажу тимчасових споруд, орендатором однієї з яких є позивач та розміщує в павільйоні належне майно.
Позивач стверджує, що існує очевидна небезпека заподіяння істотної шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши вищевказане клопотання, суд враховує наступне.
Частинами першою, другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
В той же час заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.
Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову не підлягає задоволенню оскільки забезпечення позову шляхом, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.
Також позивач не обґрунтував в чому полягатиме складність або неможливість захисту або відновлення його прав та свобод без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо рішення по справі буде ухвалене на його користь.
Крім того, з матеріалів позовної заяви та з клопотання про забезпечення позову суд не вбачає очевидних ознак протиправності дій відповідача, що є однією з умов у вирішенні питання про забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Ухвала не набрала законної сили 29 листопада 2018 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_2