27 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4567/18
категорія 10.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення №140 від 11.01.2018, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 140 від 11.01.2018 про відмову у призначенні їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити їй пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дати звернення 11.01.2018;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення, зобов'язавши відповідача, подати у встановлений судом строк, з моменту набрання рішенням законної сили - звіт про виконання;
- стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу.
Аргументуючи свої позовні вимоги вказала, що досягнувши 52 роки 6 місяців звернулася із заявою до відповідача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому додавши ряд підтверджуючих документів. Однак, отримала відмову, яка мотивована відсутністю в переліку визначеному ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» I категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та які мають право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Вважаючи, що умови зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком не залежать від категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звернулася до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою судді від 27.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (а.с.2-3). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі та зобов'язано Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду завірені у відповідності до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України: копію рішення № 140 від 11.01.2018 та інші документи, які стали підставою для прийняття цього рішення.
Вказана ухвала представнику відповідача вручена 02.10.2018, про що зроблено відмітку у рекомендованому повідомленні про вручення поштового направлення (а.с.37). Однак у встановлений судом строк, тобто до 17.10.2018, вимоги ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідачем не виконані, відзив на позов та витребувані документи суду не надані.
У зв'язку із чим 26.10.2017 відповідно до ухвали суду дану адміністративну справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі для повторного витребування у відповідача належним чином завіреної копії рішення № 140 від 11.01.2018 Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та інші документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, у зв'язку із відсутності поважних причин невиконання ухвали від 27.09.2018, суд дійшов висновку про застосування до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 1762 грн (ухвала від 26.10.2018 про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу ( а.с.40).
01.11.2018 та 07.11.2018 на адресу суду надійшли відзиви на позов №8763/07 від 09.10.2018 та №9536/07 від 06.11.2018, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказав, що стаття 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає вичерпний перелік категорій осіб, яким надано право на зниження пенсійного віку, а саме особам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 2, 3 та 4, відповідно особам, які віднесені до 1 категорії, законодавством України не передбачено зниження пенсійного віку, у зв'язку із чим рішення Коростенського об'єднаного Пенсійного фонду України обґрунтоване та відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, зазначив, що листом №4919/03.1 від 04.06.2018, яким повідомлено позивача про відмову у переведенні на пенсію за віком, було помилково вказано рішення комісії № 140 від 11.01.2018 замість рішення №20 від 25.05.2018 (а.с.43, 49-50).
15.11.2018 представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Вказав, що заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні (а.с.65).
Разом з тим, представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив їх задовольнити (а.с.66).
Розгляд справи у відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється у письмовому провадженні.
При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_2 особи, яка постраждала внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи, яке видане Житомирською обласною державною адміністрацією 30.07.2014 (а.с.4).
11.01.2018 позивач звернулася до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (а.с.22).
На підтвердження свого статусу, додала до заяви:
- копію посвідчення серії НОМЕР_2 особи, яка постраждала внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи, яке видане Житомирською обласною державною адміністрацією 30.07.2014;
- довідку про місце проживання №570 від 18.07.2017, видану КВЖРЕП №4, що підтверджує проживання позивача з 23.12.1981 по даний час в АДРЕСА_1;
- довідку з місця роботи №1837 від 12.07.2017 видану виробничим підрозділом «Локомотивне депо Коростень», яка підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно працює у виробничому підрозділі локомотивне депо Коростень;
- копію посвідчення серії НОМЕР_3 особи, яка постраждала внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи, яке видане Житомирською обласною державною адміністрацією 31.05.1998, оригінал якого знаходиться в чорнобильському відділі УПСЗН (посвідчення було вилучено в 2014 році та замінено на посвідчення 1 категорії).
За результатами розгляду вказаної заяви, винесено рішення №20 від 25.05.2018 про відмову у переведенні її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, яка мотивована тим, що статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено вичерпний перелік категорій осіб, яким надано право на зниження пенсійного віку, а саме особам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії 2, 3 та 4, відповідно особам, які віднесені до 1 категорії, законодавством України не передбачено зниження пенсійного віку.
Вважаючи рішення про відмову у переведенні її пенсії по інвалідності на пенсію за віком протиправним звернулася до суду та просить його скасувати.
Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII ) встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Згідно з положенням частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Приписами статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Згідно з частиною третьою статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи.
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 7 зазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону №796-XII ") та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Згідно частини четвертої статті 65 Закону №796-XII (в редакції станом на дату видачі посвідчення) видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відтак, посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.07.2014, яке міститься в матеріалах справи, підтверджено, що позивач є постраждалою внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи категорії (а.с.4).
Зокрема, довідкою №570 від 18.07.2017 про місце проживання, виданою КВЖРЕП №4 підтверджено, що ОСОБА_1 з 23.12.1981 по даний час проживає за адресою: АДРЕСА_2, яка з 16.11.1988 по даний час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (3 зона) (а.с.57).
Відповідно до записів трудової книжки позивач має трудовий стаж більше як 20 років, зокрема з 02.12.1982 по даний час постійно працює на підприємствах, які розташовані у м.Коростені, тобто на території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.18-20).
Разом з тим, відповідно до довідки №1837 від 12.07.2017 ОСОБА_1 з 15.05.2000 по теперішній час працює на підприємстві локомотивне депо Коростень, яке знаходиться в АДРЕСА_3 та відноситься до 3-ї зони гарантованого добровільного відселення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 (а.с.58).
Отже, матеріалами справи підтверджено факт постійно проживання та постійної праці позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року та відповідно ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку на 6 років (3 роки та додатково 1 рік за кожні 2 роки проживання, але не більше 6 років).
Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Житомирській області неправомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки матеріалами справи підтверджено право позивач, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону №796, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
З огляду на викладене та у зв'язку із відсутністю спору про належність позивача до особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Крім того, право на пільгову пенсію підтверджено довідкою №570 від 18.07.2017 про місце проживання, виданою КВЖРЕП №4 та записами в трудовій книжці.
Отже, вказане свідчить про неправомірність відмови відповідача у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з мотивів відсутності в переліку визначеному ч.2 ст.55 Закону №796 I категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та мають право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Вирішуючи вимогу позивача в частині стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути:
- пов'язаними з конкретною справою;
- співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги;
- підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.
Проте, з наданих суду документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд не має можливості пересвідчитися, що вказані витрати пов'язані з розглядом саме даної справи, оскільки в згаданих документах відсутні посилання на відомості про сторін у справі, предмет позову, номер та дату оскаржуваного рішення.
Водночас, доказів на підтвердження фактичного отримання коштів у розмірі 3524,00 грн адвокатом ОСОБА_2 від ОСОБА_3 суду не надано. Вказаний факт має бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за відповідний період та квитанцією до прибуткового касового ордера.
Суд акцентує увагу, на тому, що квитанція №15III від 15.11.2018 прибуткового касового ордера на суму 3524,00 грн на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, яка міститься в матеріалах справи підписана головним бухгалтером без розшифрування вказаного підпису (прізвища, ініціалів) та видана без доказів оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, відповідно не може слугувати достовірним та достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.
Відтак, матеріалами справи не підтверджені належні докази на підтвердження факту надання адвокатом ОСОБА_2 правничої допомоги по підготовці та складанні позовної заяви та відсутні правові підстави для задоволення вказаної вимоги.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, приписами наведеної статті суду надано право, а не обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За встановлених у даній справі обставин, судом не вбачається підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення, позов необхідно задовольнити в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, доказу понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому відсутні підстави для їх відшкодування.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Грушевського, 16/1, м.Коростень, Житомирська область, 11505, код ЄДРПОУ 37909216) № 20 від 25.05.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, 11500, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Грушевського, 16/1, м.Коростень, Житомирська область, 11505, код ЄДРПОУ 37909216) призначити ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, 11500, РНОКПП НОМЕР_1) пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 11.01.2018.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов