Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 листопада 2018 р. Справа№0540/9534/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н. «Сонячний»АДРЕСА_1)
до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85300, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13, код ЄДРПОУ 42172734)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 серпня 2018 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи періоди роботи 15 листопада з 1992 року по 02 жовтня 1996 року в кооперативі «Транзит»;
- викликати в судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року адміністративну справу № 805/9534/18-а було прийнято до розгляду судді Толстолуцької М.М. та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( в письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків - відмовлено.
Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.
У позовній заяві позивач зазначила, що 30 травня 2018 року звернулась до Поеровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із письмовою заявою, зареєстрованою за № 4714, про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, рішенням відповідача йому відмовлено у призначенні пенсії через недостатність у позивача страхового стажу, яка обумовлена не зарахуванням певних періодів його роботи, а саме:
- з 15 листопада 1992 року по 02 жовтня 1996 року в кооперативі «Транзит», оскільки в трудовій книжці виправлено дату (рік) звільнення.
Позивач, вважаючи дії відповідача з не зарахування відповідного стажу її роботи протиправними, та такими, що не ґрунтуються на законі, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Так, згідно наданого відзиву від 22.10.2018 року вих. № 12178/13/25, який надійшов на адресу суду засобами електронного зв'язку 29.10.2018 року відповідач зазначив, що позивачу не зараховано до трудового стажу період роботи в кооперативі «Транзит» з 15.11.1992 року по 02.10.1996 року, оскільки в трудовій книжці виправлено дату (рік) звільнення.
За даними пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 склав 19 років 06 місяців 22 дні. До страхового стажу позивача не було зараховано період роботи в кооперативі «Транзит» з 15 листопада 1992 року по 02 жовтня 1996 року, оскільки в трудовій книжці виправлено дату (рік) звільнення.
Суд зауважує, що інших відомостей в обґрунтування законності та доказів, витребуваних судом, відповідачем не надано, отже суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1 є особою, що претендує на призначення пенсії за віком.
Відповідач - Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що 30 травня 2018 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою № 4714 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058).
Одночасно, для призначення пенсії, позивачем до управління були надані наступні документи:
1) заява про призначення пенсії за віком № 4714 від 30.05.2018;
2) ксерокопія трудової книжки від 15.08.1978 р.;
3) ксерокопія диплому серії БТ-І №451854 від 27.06.1978 р.;
4) ксерокопія свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІІ-НО № 286911 від 07.08.1979 р.;
5) ксерокопія паспорта;
6) ксерокопія картки платника податків.
Додатково при розгляді заяви до уваги були наступні документи:
1) індивідуальні відомості про застраховану особу за 1999-2018 роки;
2) відомості з центральної бази даних одержувачів пенсій;
3) довідка фінансово-економічного відділу від 07.06.2018 р. № 7;
4) довідки архівного відділу Покровської міської ради від 25.07.2018 р. № 358,359.
Рішенням відповідача від 22 серпня 2018 року № б/н «Про відмову в призначенні пенсії» позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення заявник не має необхідного страхового стажу /арк. справи 6-7/.
Як вбачається із зазначеного рішення, на час звернення із заявою відповідно наданих документів страховий стаж позивача, обчислений пенсійним органом склав 19 років 06 місяців 22 дні.
Згідно рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу позивача, не зараховано періоди її роботи: з 15 листопада 1992 року по 02 жовтня 1996 року в кооперативі «Транзит», оскільки в трудовій книжці виправлено дату (рік) звільнення.
Отже, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача при обчисленні страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 25 років по 31 грудня 2018 року.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_4 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (ІНФОРМАЦІЯ_3) досяг пенсійного віку 58 років 6 місяців на момент звернення до відповідача, отже однією з умов, визначених нормами статті 26 Закону № 1058-IV для призначення йому пенсії за віком є наявність страхового стажу не менше 25 років.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Судом, на підставі записів трудової книжки серії на ім'я позивача встановлено, що її трудова діяльність розпочалась в кооперативі «Транзит» 15.11.1992 року, з якого 02.10.1996 року звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 118 від 02.10.1996 року /арк. справи 8-12/.
Листом від 25.07.2018 року Архівним відділом Покровської міської ради повідомлено позивача, що надати довідку про стаж та розмір заробітної плати на ім'я ОСОБА_1, за період роботи у кооперативі «Транзит» неможливо. Документи з особового складу вищезазначеного підприємства на державне зберігання до архівного відділу не надходили /арк. справи 14/.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Згідно з п. 2.5 Інструкції №58 з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на пiдставi наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення i звiльнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працiвника пiд розписку в особистiй картцi (типова вiдомча форма № П-2, затверджена наказом Мiнстату України вiд 27 жовтня 1995 р. № 277 ), в якiй має повторюватися вiдповiдний запис з трудової книжки (вкладиша).
Судом встановлено, що в трудовій книжці є виправлення в записі про звільнення ОСОБА_1 - 02.10.1996 року, однак є чітким запис в графі «На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)» - наказ № 116 від 02.10.1996 року.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу наведених норм убачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.
У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд доходить висновку, що відомостей зазначених в трудовій книжці на ім'я позивача достатньо для встановлення факту роботи в період роботи в кооперативі «Транзит» з 15.11.1992 року по 02.10.1996 року.
Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що управління діяло необґрунтовано, оскільки у рішенні про відмову в призначенні пенсії мотиви не зарахування до стажу окремого періоду є необґрунтованими.
Суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а висловлена правова позиція, згідно якої не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому суд не обчислює дійсний загальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати окремий період роботи позивача.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Нормами статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на суму 704,80 грн. /арк. справи 4/.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого позивачем судового зору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 469,8 грн. (704,8 / 2 = 352,4 грн.).
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н. «Сонячний»АДРЕСА_1) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ42169323) про скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22 серпня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_4.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 травня 2018 року, зареєстровану за № 4714 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н. «Сонячний»АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 29 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Толстолуцька М.М.