Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 листопада 2018 р. Справа№0540/9129/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-259-25 від 04.07.2018 року на суму 826 266,89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Позивачем як таким, що підпадає під дію цього пункту, подано до Жовтневої ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області відповідну заяву про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску від 07 вересня 2015 року № 522/703-02, а потім повторно у зв'язку зі зміною нумерації вказаного пункту - від 09 лютого 2016 року № 522/44-02.
04 липня 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату єдиного внеску № Ю-259-25 в сумі 826 266,89 грн. Позивач вважає, що наведену вимогу прийнято відповідачем без врахування пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вимога оскаржувалася позивачем, рішенням ДФС України від 31.08.2018 року податкова вимога № Ю-259-25 від 04.07.2018 року була залишена без змін, а скарга позивача -без задоволення.
Позивач вважає вимогу від 04.07.2018 року протиправною та такою, що порушує пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 0540/9129/18-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Так, у наданому відзиві, відповідач зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач вказує на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30.06.2018 року становить 826 266,89 грн., на підставі цих даних відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 року № Ю-259-25.
Щодо посилання позивача на звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час, відповідач зазначає, що пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669-VII. Відповідач зазначив, що вищевказані зміни до Закону № 2464-VI внесені Законом № 1669-VI втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь - які пільги для платників єдиного внеску відсутні.
Окрім того, зазначає, що 30.04.2018 року на офіційному веб-сайті Президента України було розміщено новину про те, що президент ОСОБА_1 підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто Президент України офіційно оголосив про завершення АТО.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 24155428. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства позивача є: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру (Леніна), будинок 68-А, товариство як платник єдиного внеску обліковується у Марiупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Позивачем, 09 вересня 2015 року до Жовтенової ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (податкова інспекція, де товариство перебувало на обліку та яку внаслідок реорганізації на підставі постанови КМУ від 4 листопада 2015 р. № 892 приєднано до Маріупольської ОДПІ та припинено 14 грудня 2017 р.) подано заяву від 07 вересня 2015 року № 522/703-02 про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску на підставі п. 9-3 (у теперішній редакції - “п. 9-4”) Розділу VIII Прикінцевих положень Закону № 2464-VI, а потім, у зв'язку зі зміною нумерації вказаного пункту на “ 9-4” повторно - 10 лютого 2016 року аналогічну заяву від 09 лютого 2016 року № 522/44-02.
04 липня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Донецькій області сформовану вимогу № Ю-259-25 про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 826 266,89 грн.
Зазначена заборгованість виникла на підставі самостійно визначених позивачем зобов'язань зі сплати єдиного внеску, а саме: від 19.04.2018 термін сплати 20.04.2018 у сумі 199 398,01 грн., від 18.04.2018 термін сплати 21.05.2018 у сумі 275 221,83 грн., від 18.06.2018 термін сплати 20.06.2018 у сумі 351 647,05 грн.
Не погодившись із вимогою відповідача від 04 липня 2018 року № Ю-259-25 позивач 31 липня 2018 року, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 522/208.
За результатами розгляду зазначеної скарги Державною фіскальною службою прийнято рішення від 31.08.2018 року вих. № 28357/6/99-99-11-02-02-25, згідно якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 липня 2018 року № Ю-259-25 залишено без змін, а скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” - без задоволення.
Не погодившись із вимогою відповідача 04 липня 2018 року № Ю-259-25 позивач 20 вересня 2018 року, в межах визначеного ч. 4 ст. 122 КАС України строку, звернувся до суду із позовом про її оскарження.
Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.
Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VI чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Маріуполь, на території якого розташовані Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс”, Марiупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, яке прийняло оскаржувану вимогу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі № 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі № 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядження від 5 листопада 2014 р. № 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 р. № 1053 втратили чинність у зв'язку із прийняттям Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.
Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявне місто Маріуполь Донецької області.
Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час прийняття відповідачем спірної вимоги населений пункт, в якому знаходяться позивач, відповідач та орган доходів та зборів, в якому перебуває позивач на обліку, включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває, у зв'язку з чим посилання відповідача з цього приводу судом не приймаються.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є таким, що звільнений від обов'язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.
Суд також не приймає твердження відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані встановленням обов'язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу відповідно, зокрема, пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.20145 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов'язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску позивачем не може вважатися недоїмкою.
Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.
Суд зауважує, що чинна редакція Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.
Відносно заяви про звільнення від обов'язків, передбачених Законом № 2464 наданої позивачем до контролюючого органу Жовтенової ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, суд вважає за необхідне зазначити що необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює “незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій” та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 року № Ю-259-25 станом на 30.06.2018 року на суму 826 266,89 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2018 року № Ю-259-25 прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-259-25 від 04.07.2018 року на суму 826 266,89 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що скасування спірної вимоги є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки вимога як виконавчий документ може бути пред'явлена до примусового виконання органам державної виконавчої служби.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 12 394,00 грн. згідно платіжного доручення від 13.09.2018 року № 1178.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 12 394,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає, що позивачем до суду надано лише платіжне доручення від 13.09.2018 року № 1178 про сплату судового збору, але не надано належних доказів (платіжних документів) щодо витрат на правову допомогу, а отже, заява позивача не підлягає задоволенню.
Згідно положень частини третьої статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)- задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь. вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код за ЄДРПОУ 39406028) № Ю-259-25 від 04.07.2018 року на суму 826 266,89 грн.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру , б. 68-А; ЄДРПОУ 24155428) про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь. вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код за ЄДРПОУ 39406028) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 12 394 (дванадцять тисяч триста дев'яносто чотири) гривні 00 коп., сплачені платіжним дорученням № 1178 від 13.09.2018 року.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 26 листопада 2018 року та його повний текст складено та підписано 29 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кочанова П.В.