29 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 11470/2792/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-496-51 від 13.02.2018 р., якою їй визначено суму боргу у розмірі 8498,54 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що оскаржувану вимогу прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, та за відсутності достатніх підстав для її прийняття, оскільки, нею помилково визначено суму сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 рік. При цьому зазначає, що вона є пенсіонером за віком, у зв'язку з чим відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску у відповідності до приписів ч.4 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Також, посилалася на те, що нею вживались заходи досудового врегулювання спору, зокрема, було направлено на адресу відповідача відповідний лист, в якому було викладено зазначені обставини, на що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області надано відповідь, в якій останнім фактично визнано її право щодо несплати єдиного внеску.
Згідно наданого до суду відзиву на позов, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги (а.с.27-28). Зазначав, що податковим органом, у відповідності до ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, винесено оскаржувану вимогу у зв'язку з виникненням у позивача недоїмки з єдиного внеску, внаслідок несплати зазначеної нею у звіті суми єдиного внеску у розмірі 8448 грн..
В судове засідання, призначене на 22.11.2018, представники сторін не з'явилися, подавши до суду заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.30).
Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску та перебуває на обліку в Новоукраїнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області.
09 січня 2018 року позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік по формі №Д5, згідно якого нею визначено суму зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 8448 грн. (а.с.17-18).
13 лютого 2018 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-496-51, якою визначено суму боргу ОСОБА_1 у розмірі 8498,54 грн. (а.с.16).
Позивач, дізнавшись про наявність даної вимоги, з метою досудового врегулювання спору, звернулась до податкового органу із заявою щодо анулювання нарахованої до сплати суми єдиного внеску в сумі 8448 грн.. На що, податковий орган, листом від 10.10.2018 за вих.№10373/10/11-28-51-06 повідомив позивача, що згідно баз даних ОСОБА_1 перебуває на обліку в Новоукраїнській ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області, як фізична особа-підприємець платник єдиного податку з ознакою “пенсіонер за віком”. При цьому, посилаючись на ч.4 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зазначав, що оскільки Додаток 5 “Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску” за 2016 рік №9271276 від 10.01.2018 подано позивачем самостійно, він вважається дійсним (а.с.15).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.пп.19-1.1.1, 19-1.1.2, п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі за текстом - Закон №2464-VI).
Відповідно до ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
За пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.4. ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У відповідності до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дана норма кореспондується з п.3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 (далі за текстом - Порядок №435), згідно якого фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що свідчить відповідне посвідчення серії ААД №041967 (а.с.12).
Враховуючи встановлені обставини, а також наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, звільняється від сплати за себе єдиного внеску, окрім випадку його добровільної участі в системі загальнообов'язкового страхування.
Порядок нарахування, обчислення i добровільної сплати єдиного внеску, врегульований статтею 10 Закону №2464-VI .
Так, частиною 1 ст.10 Закону № №2464-VI визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування..
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.7 ст.10 Закону №2464-VI орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року. В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.
Матеріали справи не містять доказів наявності укладеного позивачем договору про добровільну участь останньої у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Що свідчить про відсутність підстав для перебування позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у добровільному порядку.
Крім того, суд зазначає, що помилкове визначення позивачем суми зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску не може свідчити про її добровільну участь у системі страхування.
Також, суд звертає увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи обставини помилкового зазначення суми єдиного внеску, звернулась до податкового органу із заявою щодо анулювання нарахованої до сплати суми єдиного внеску, та очікувала відповідного реагування відповідача.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо відсутності у неї обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску за себе, а помилково визначена у звіті сума єдиного внеску не є підставою для її сплати з огляду на відсутність обов'язку у позивача її сплачувати та звільнення позивача від сплати за себе єдиного внеску.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу. Що свідчить про її необґрунтованість та протиправність.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Кірова, 25, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ: 39393501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-496-51 від 13 лютого 2018 р., якою ОСОБА_1 визначено суму боргу у розмірі 8498 (вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 54 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на оплату судового збору в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ: 39393501).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_2