про залишення позовної заяви без руху
29 листопада 2018 року м. Київ № 320/6310/18
Суддя Київського адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чубинецький Колос» про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сквирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чубинецький Колос», у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Сквирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо:
1) не зупинення виконавчого провадження №51468838 по стягненню з ТОВ «Чубинецький Колос» заборгованості на підставі наказу Господарського суду Київської області у справі №911/847/15;
2) проведення розрахунків з іншими боржниками ОСОБА_1;
3) закриття виконавчого провадження;
- скасувати постанову Сквирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 22.02.2017 №ВП51468838 про закінчення виконавчого провадження;
- зобов'язати державного виконавця Сквирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відновити виконавче провадження №51468838.
Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спір виник у зв'язку із зарахуванням органом ДВС коштів, стягнутих з боржника у виконавчому провадженні №51468838 (ТОВ «Чубинецький Колос») у якому позивач має процесуальний статус стягувача, у рахунок погашення боргу позивача у виконавчих провадженнях, де стягувачами є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Судом зі змісту позову з'ясовано, що 17.06.2016 Сквирським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрите виконавче провадження №51468838 із стягнення з ТОВ «Чубинецький Колос» на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 1880200,00 грн.
Одночасно з цим у провадженні Сквирським РВ ДВС ГТУЮ перебували виконавчі провадження №53366910 та №53366995 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу.
Як вбачається зі змісту позову та листування, долученого до матеріалів справи, у жовтні 2016 року у виконавчому провадженні №51468838 з ТОВ «Чубинецький Колос» були стягнуті грошові кошти у розмірі 926379,00 грн., які органом ДВС були скеровані на погашення заборгованості ОСОБА_1 як боржника у виконавчих провадженнях №53366910 та №53366995.
10 лютого 2017 року на депозитний рахунок органу ДВС надійшли кошти у розмірі 1011972,92 грн. для погашення боргу ТОВ «Чубинецький Колос» у виконавчому провадженні №51468838, які також були направлені на погашення заборгованості ОСОБА_1 як боржника у виконавчих провадженнях №53366910 та №53366995.
Натомість 22.02.2017 у зв'язку з повним погашенням боргу ТОВ «Чубинецький Колос» у виконавчому провадженні №51468838, останнє було закінченим.
У позові позивач наполягає на тому, що про спірну постанову про закінчення ВП №51468838 та про дії щодо задоволення вимог стягувачів у виконавчих провадженнях №53366910 та №53366995 за рахунок коштів, стягнутих у виконавчому провадженні №51468838, він дізнався лише у момент припиненні провадження про банкрутство.
Хоча у позові не йдеться, яке саме провадження про банкрутство має на увазі позивач, з доданих до позову матеріалів судом встановлено, що момент, коли позивачеві стало відомо про порушення його прав, він пов'язує з прийняттям Вищим господарським судом України постанови від 02.10.2017 у справі №911/3191/16, якою суд касаційний інстанції припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Чубинецький Колос».
З доданої до позову копії постанови Вищого господарського суду України вбачається, що її було проголошено у відкритому судовому засіданні за участю уповноваженого представника ОСОБА_1
З урахуванням викладеного суд зазначає, що відповідно до повідомлених позивачем обставин про порушення своїх прав позивачеві було (мало бути) відомо 02.10.2017.
Поряд з цим судом встановлено, що позивачеві було достовірно відомо про проведення органом ДВС операцій із зарахування коштів, стягнутих у виконавчому провадженні, де позивач був стягувачем у рахунок сплати його боргу у виконавчих провадженнях, де позивач мав статус боржника, у жовтні 2016 року.
Зокрема, додані до позову матеріали містять листування між позивачем та Відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Київській області, директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (листи від 26.10.2016 №3846/021-27/8, від 31.10.2016 вх. № 3976/02-127/8, від 09.11.2016 вх. №4-28318), у яких позивач послідовно просив надати інформацію про хід виконавчого провадження №51468838 та місцезнаходження коштів у розмірі 926379,00 грн., а потім звертається зі скаргами на дії посадових осіб щодо їх зарахування у рахунок погашення його боргу перед третіми особами.
Незважаючи на викладені обставини, до суду позивач звернувся лише 23.11.2018, тобто із пропуском десятиденного процесуального строку більше ніж на два роки.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Беручи до уваги, що позов позивачем поданий із порушенням процесуальних строків і позовна заява не містить обґрунтувань поважності причин пропуску звернення до суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без руху.
Суд також звертає увагу на інші недоліки позовної заяви, що перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У позові позивачем об'єднано три самостійні вимоги щодо визнання протиправними дій а також вимогу про скасування постанови про закриття виконавчого провадження і похідну вимогу про зобов'язання вчинити дії.
Таким чином, позов містить чотири самостійні позовні вимоги, кожна з яких є об'єктом сплати судового збору.
Сам по собі той факт, що позивач під одним пунктом (номером) у прохальній частині позову поєднав декілька самостійних вимог не є підставою вважати, що такі вимоги є однією позовною вимогою для цілей застосування Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, під час звернення до суду позивачеві належало сплатити 2819,20 грн. судового збору.
У якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 16.08.2018 №ПН6850 на суму 704,80 грн. Проте розмір сплаченого позивачем судового збору не узгоджується з кількістю позовних вимог.
Суд також зазначає, що позивач у позові просить визнати протиправними дії відповідача щодо не зупинення виконавчого провадження №51468838, проте позов не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги у цій частині.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивачеві необхідно зазначити посилання на фактичні обставини які свідчать про наявність визначених у законі підстав, що зобов'язували б державного виконавця зупинити виконавче провадження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:
1) заяви із обґрунтуванням поважності причин пропуску звернення до суду з цим позовом;
2) документу про сплату (доплату) судового збору у розмірі 2819,20 грн.;
3) уточненої позовної заяви (у трьох примірниках) із зазначенням викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у частині визнання протиправними дій щодо не зупинення виконавчого провадження №51468838; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чубинецький Колос» про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
2. Позивачеві у десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Леонтович А.М.