Справа № 204/1776/18
Провадження № 2/204/907/18
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
19 листопада 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
при секретарі Невеселій К.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -
У березні 2018 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила суд:
- визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у відмові в обслуговуванні карткового рахунку № 4731217107609974, відкритого на ім'я ОСОБА_2;
- зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2, власними грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку № 4731217107609974 та обслуговується платіжною карткою № 4731217107609974 в межах залишку коштів в сумі 3922 грн. 68 коп., шляхом негайного розблокування зазначеного рахунку, надання можливості зняти грошові кошти з карткового рахунку;
- стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь позивача пеню за час блокування карткового рахунку у сумі 19524 грн. 88 коп.
В обґрунтування позовної заяви, позивач вказала на те, що нею було укладено договір з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» на відкриття обслуговування платіжної картки №4731217107609974; рахунок нею використовувався для зберігання власних коштів та заощаджень. У лютому 2018 року позивач мала намір скористатися платіжною картою, але її було заблоковано. На той час на ній знаходилися грошові кошти в межах залишку в сумі 3922 грн. 68 коп. Про блокування карткового рахунку позивач повідомлена не була. Від оператора ПАТ КБ «Приватбанк» позивач дізналася, що карту заблоковано 02.02.2018 року, у зв'язку із підозрою у скоєнні шахрайських дій, розблокувати картковий рахунок можливо в судовому порядку. Позивач вважає, що банком протиправно утримуються кошти на рахунку, що порушує її право власності на користування власними коштами, тому, позивач просила стягнути з відповідача пеню за час блокування карткового рахунку у сумі 19524 грн. 88 коп., у зв'язку з чим позивач вимушена звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причин; належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не подав відзив; представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи та ухвалення заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, та у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та має відкритий банківський рахунок №4731217107609974, відкритий на підставі угоди № SAMDNWFC00010755268 від 22.10.2014 року (арк.с.6).
Як вбачається з довідки ПАТ КБ «ПриватБанк», сума залишків на рахунку № 4731217107609974 у валютному еквіваленті складає 3922 грн. 68 коп. (арк.с.6).
Відповідно до роздруківки інтернет сторінки банківської програми «Приват24» від 15.03.2018 року обслуговування рахунків за картою № 4731217107609974 зупинено відповідно до п. 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг (арк.с.7).
Таким чином, банком встановлені обмеження на зняття готівки з рахунку № 4731217107609974, який належить позивачу.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.2 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
В питаннях оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, також визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за виключенням випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»). ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «ОСОБА_1 проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.627 ЦК України, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні",спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України передбачено обов'язок особи при здійсненні своїх прав утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб.
Визначено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст.1066 ЦК України).
Згідно вимог ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з п.6.12 Постанови правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року №223 із наступними змінами «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» емітент має право прийняти рішення про призупинення здійснення операцій з використанням певного спеціального платіжного засобу, а також про вилучення спеціального платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Емітент зобов'язаний інформувати користувача про блокування спеціального платіжного засобу та причини такого блокування в спосіб, установлений договором, у разі можливості, перед тим, як спеціальний платіжний засіб буде заблокований, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право розблокувати спеціальний платіжний засіб або надати новий після усунення причини блокування спеціального платіжного засобу.
Згідно ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Таким чином, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України від 14 жовтня 2014 року №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Згідно з частинами 1,3 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені ст.15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.
Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі прийняття рішення відповідно до ч. 2,3 цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.
Відповідно до пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року №417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
Отже, суд приходить до висновку, що картковий рахунок позивача був заблокований, оскільки обмеження на зняття готівки і є блокуванням, що є незаконним.
При цьому, суд наголошує, що ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не обґрунтувало правомірність блокування карткового рахунку, відкритого на ім'я позивача, не надало доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта, не довело порушення позивачем вимог законодавства, за наслідками порушення яких було заблоковано його картковий рахунок, порушило строки зупинення фінансових операцій, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення саме пені відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», то останні є такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено відповідальність виконавця роботи (послуги) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені.
В листі ВСУ від 01.02.2013 року судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.), на який посилалася позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення пені надано роз'яснення: характер фінансово-кредитних відносин, стороною, в якій є фізична особа, а також використані у Законах № 1023-XII та №2664-ІІІ терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону № 1023-XII".
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та відповідачем був укладений договір банківського рахунку та відповідні правовідносини регулюються нормами зобов'язального права, положеннями глави 72 ЦК України та укладеного договору. На такі правовідносини поширюється і дія ст. 625 ЦК України, а положення ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати саме пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, під час розгляду справи, судом встановлені неправомірні дії ПАТ КБ ПриватБанк з блокування карткового рахунку ОСОБА_2, що стало наслідком обмеження позивача в можливості користування та розпорядження належними їй коштами, та суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині визнання неправомірними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у відмові в обслуговуванні карткового рахунку, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за час блокування карткового рахунку - задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог заявлених позивачем. З огляду на те, що даним рішенням задоволено вимоги немайнового характеру та визнано дії банку неправомірними щодо блокування карткового рахунку, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог майнового характеру відмовлено, то інша частина судових витрат компенсується за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.317, 319, 321, 387, 626, 627, 629, 631, 1068, 1067 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 133, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про платіжні системи», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у відмові в обслуговуванні карткового рахунку № 4731217107609974, відкритого на ім'я ОСОБА_2.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 власними грошовими коштами, що знаходяться на картковому рахунку № 4731217107609974 та обслуговується платіжною карткою № 4731217107609974 в межах залишку коштів в сумі 3922 грн. 68 коп., шляхом негайного розблокування зазначеного рахунку, надання можливості зняти грошові кошти з карткового рахунку.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.В. Токар