Справа № 310/7826/18
2/310/2897/18
Іменем України
20 листопада 2018 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Крамаренка А.І.,
при секретарі Корнієнко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8345 від 10.08.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 26.06.2013р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 04.07.2017 року, грошових коштів у сумі 127 217,82грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11950 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 105 633,64грн., заборгованості з пені та комісії у розмірі 3100грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 6034,18грн.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року, за заявою представника позивача ОСОБА_3, залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаний виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки, в тексті виконавчого напису зазначено, що заборгованість в розмірі 127 217,82грн. стягується за період з 26 червня 2013 року по 04 липня 2017 року, тобто за 4 роки і 1 місяць, в той час, як згідно п.3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Таким чином, оскаржуваний виконавчий напис вчинено за договором, за яким стягнуто заборгованість, що утворилася за період понад 4 роки, що свідчить про порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки, відповідачем пропущений строк, на протязі якого він міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису щодо щомісячних платежів та пені.
Крім того, нарахування та стягнення до сплати суми відсотків та пені за період з 26.06.2013р. по 04.07.2017р., здійснено в порушення приписів ст.ст.256 - 258 ЦК України, які встановлюють строки позовної давності щодо вимог про стягнення основної суми заборгованості та пені.
Позивач вказує, що суму, яку позивач одержав за кредитним договором складає 11 950 гривень. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), згідно виконавчого напису, складає 9634,18грн., що є більшим за половину суми, одержаною ним за кредитним договором (11 950 / 2 = 5 975грн.), що є порушенням ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування».
Від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві відповідач зазначив, що посилання позивача на позовну давність є безпідставними, адже, початком перебігу 3 - річного строку позовної давності є жовтень 2014 року, оскільки, ОСОБА_1 припинив сплачувати грошові кошти за кредитним договором з вересня 2014 року. Відповідно, 3 - річний строк у даному випадку сплив у жовтні 2017 року, в той час, як виконавчий напис вчинено у серпні 2017 року. Відповідача також послався на правову позицію Верховного Суду України від 05.07.2017р. (справа №6-887цс17), відповідно до якої, однією з підстав, що спростовує безспірність заборгованості боржника, є той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру такої заборгованості, в той час, як на день вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису в судах не розглядалася справа щодо заборгованості ОСОБА_1. Крім того, позивачем не подано доказів того, що заборгованість є спірною.
Сторони у судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 11 950 гривень.
10 серпня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за вказаним кредитним договором на загальну суму 127217,82грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11950 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 105 633, 64грн., заборгованості з пені та комісії у розмірі 3100грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 6034,18грн. Строк, за який здійснюється стягнення - з 26.06.2013р. по 04.07.2017р.
За приписами ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Відповідно до п.3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції країни №296/5 від 22.02.2012р., нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 припинив виплати за кредитним договором у вересні 2014 року і, відповідно, право вимоги з'явилось у банку з жовтня 2014 року, однак, жодного доказу на підтвердження зазначеного суду не надав. За відсутності доказів того, що ОСОБА_1 припинив виплати за кредитним договором у вересні 2014 року, з урахуванням того, що в тексті оскарженого виконавчого напису зазначено, що заборгованість стягується за період з 26 червня 2013 року по 04 липня 2017 року, тобто за 4 роки і 1 місяць, даним виконавчим написом було порушено вищевказані вимоги ст.88 Закону України «Про нотаріат» та п.3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30.09.2015р. (справа №6-154цс15) - у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Судом встановлено, що виконавчий напис вчинено за договором, за яким стягнуто заборгованість, що утворилася за період понад 4 роки. Таким чином, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пропустив строк, на протязі якого міг звернутися із заявою про вчинення даного виконавчого напису щодо щомісячних платежів та пені.
Нарахування та стягнення суми відсотків та пені за період з 26.06.2013р. по 04.07.2017р., тобто понад 4 роки, здійснено також в порушення приписів ст.ст.256 - 258 ЦК України, які встановлюють строки позовної давності щодо вимог про стягнення основної суми заборгованості, процентів та пені.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
У п.31 постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ № 5 вiд 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено, що суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давностi якого минув.
Таким чином, оскарженим виконавчим написом позивач був позбавлений свого законного права на заявлення про застосування позовної давності до вимог відповідача щодо стягнення основної суми заборгованості, процентів та пені у суді.
Щодо посилань відповідача на правову позицію Верховного Суду України від 05.07.2017р. (справа №6-887цс17), відповідно до якої, однією з підстав, що спростовує безспірність заборгованості боржника, є той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру такої заборгованості, в той час, як на день вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису в судах не розглядалася справа щодо заборгованості ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Як вірно вказав відповідач у своєму відзиві, згідно вказаної правової позиції Верховного Суду України, наявність в судах на розгляді справи про заборгованість, щодо якої вчинено виконавчий напис є однією, а не єдиною з підстав, що спростовує безспірність заборгованості боржника.
Із твердженнями відповідача про те, що позивачем не подано доказів того, що заборгованість є спірною суд не погоджується з огляду на таке.
Згідно змісту виконавчого напису, відсотки та пеня нараховані за період з 26.06.2013р. по 04.07.2017р. При цьому, виконавчий напис вчинений - 10.08.2017р., тобто з порушенням річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення суми пені.
Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як вказано вище, суму, яку позивач одержав за кредитним договором складає 11 950 гривень. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), згідно виконавчого напису, складає 9 634,18грн., що є більшим за половину суми, одержаною позивачем за кредитним договором (11 950/2 = 5 975грн.).
Також, з виконавчого напису не вбачається на яку саме суму простроченого платежу здійснено нарахування пені (відсоток від суми заборгованості).
Вищезазначене спростовує безспірність заборгованості ОСОБА_1.
За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №8345 від 10.08.2017р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 26.06.2013р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 04.07.2017 року, грошових коштів у сумі 127 217,82грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11950 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 105 633,64грн., заборгованості з пені та комісії у розмірі 3100грн., заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500грн., заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 6034,18грн.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. І. Крамаренко