Справа № 168/312/18
Провадження № 2-п/168/3/18
23 листопада 2018 року смт. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Назарука О.В.,
секретар судових засідань - ОСОБА_1,
з участю:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 16 липня 2018 року у справі №168/312/18, провадження № 2/168/149/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Заяву обґрунтував тим, що заочне рішення суду від 16 липня 2018 року отримав 14 вересня 2018 року, оскільки перебував за кордоном, не отримував судової кореспонденції, а тому був позбавлений можливості відстоювати свої інтереси в судовому засіданні. Крім того зазначив, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, а судом під час ухвалення рішення не враховано, що відповідач постійного джерела доходів не має, працює за наймом.
В судовому засіданні відповідач підтримав заяву з підстав наведених у ній, просив заяву задовольнити, заочне рішення скасувати і призначити справу до судового розгляду в загальному порядку.
Позивач в судовому засіданні заяву не визнала, зазначила, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, позивач повідомляла відповідача, окрім судової кореспонденції, про наявність в провадження суду заявленого нею позову. Вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, тому в задоволенні заяви просить відмовити.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить таких висновків.
Згідно з частиною 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Заочним рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 16 липня 2018 року ухваленим у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, ухвалено стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії АЮ номер 294325, виданий Старовижівським РС УДМС України у Волинській області 06 жовтня 2016 року, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі - 2000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17 квітня 2018 року (від дня подачі позову) і до досягнення дитиною повноліття.
Судом при розгляді заяви встановлено, що після надходження до суду позовної заяви, судом на виконання вимог статті 128 ЦПК України було встановлено адресу зареєстрованого місця проживання відповідача (а.с.12), за якою судом здійснювалось листування.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 04 травня 2018 року провадження в справі було відкрито та призначено до судового розгляду на 14 год. 00 хв. 23 травня 2018 року (а.с. 13). Відповідачу було направлено повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з усіма додатками. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23) встановлено, що відповідач отримав судову кореспонденцію 11 травня 2018 року, був обізнаний про наявність в провадженні суду заявленого до нього позову.
23 травня 2018 року у зв'язку підтвердженням належного повідомлення відповідача про дату, час, місце розгляду справи, судом ухвалено закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 12 червня 2018 року. Відповідачу було направлено повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи, однак у зв'язку із закінченням терміну зберігання судової кореспонденції судова повістка повернулась до суду без вручення (а.с. 23).
12 червня 2018 року у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 27 червня 2018 року та 16 липня 2018 року. Відповідачу було направлено повідомлення про дату, час і місце судового розгляду справи, однак у зв'язку із закінченням терміну зберігання судової кореспонденції, судова повістка повернулась до суду без вручення (а.с. 33, 40-43).
Разом з тим, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, керуючись пунктом 11 частини 2 статті 187 ЦПК України зазначено про можливість учасників справи отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет із зазначенням веб-адреси сторінки ( http://st.vl.court.gov.ua.).
В судовому засіданні відповідач не заперечував, що 11 травня 2018 року отримав ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з усіма додатками, однак на розгляд справи не з'явився, у зв'язку з тим, що 13 травня 2018 року вибув на роботу за кордон. Крім того, зазначив, що був позбавлений можливості прибути в судові засідання, оскільки роботодавець заперечував проти залишення ОСОБА_3 свого робочого місця.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Внаслідок неналежного здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків заявником не отримано судову повістку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання про те, що суд повідомив відповідача у законний спосіб про відкрите судове провадження та про час і місце розгляду справи, а тому є безпідставними твердження заявника про те, що він не знав про дати призначених судових засідань, що в свою чергу позбавило його можливості бути присутнім у судовому засіданні та захищати свої інтереси, а тому суд приходить до переконання, що відповідач не довів суду ту обставину, що він не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.
Суд критично ставиться до посилань відповідача про неможливість прибуття в судові засідання з поважних причин у зв'язку з перебуванням на роботі за кордоном, на підтвердження чого подав копію паспорта з відмітками про в'їзд/виїзд за межі України, оскільки на глибоке переконання суду відповідачем доведено лише факт виїзду за межі України, однак жодних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, що об'єктивно перешкоджали йому прибути в судові засідання, подати відзив, клопотання про відкладення розгляду справи тощо, суду не надано.
Таким чином, виходячи з доказів, які містяться в матеріалах справи, судом не встановлено поважних причин неявки в судове засідання відповідача та неподання ним відзиву.
Крім того відповідач ОСОБА_3 не надав жодних належних і допустимих доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З наданих відповідачем в судовому засіданні відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що у ОСОБА_3 за період з 1 кварталу 2016 року по 2 квартал 2018 року доходи відсутні. Однак сам заявник в судовому засіданні вказав, що виїжджає за кордон на роботи за наймом, що суперечить поданим доказам в матеріалах справи. Крім цього відомості про доходи, доказів про працевлаштування за межами України відповідач не подав, тобто не довів суду, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Аналіз глави 11 ЦПК України «Заочний розгляд справи» дає підстави зазначити, що заочне рішення може бути скасоване судом, що його ухвалив, лише при сукупності двох умов:
1)поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не мав можливості повідомити суду,
2)встановлення судом, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для вирішення справи.
Відсутність однієї з умов виключає можливість скасування заочного рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалю: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що законних підстав для скасування заочного рішення суду та призначення справи до судового розгляду в загальному порядку не маю, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтею 287 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 26 листопада 2018 року.
Суддя ОСОБА_6