Справа № 159/3725/18
Провадження № 1-кп/159/340/18
29 листопада 2018 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі судових засідань Ковельського міськрайонного суду Волинської області у відкритому судовомузасіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017030110000911 від 21.04.2017 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, зі слів - одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: 12.07.2018 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 21.06.2017 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи судимим 15.07.2002 року Ковельським міським судом Волинської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання по вироку Ковельського районного суду від 03.12.2001 року і остаточно призначено 2 роки 2 місяці позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 2 роки, згідно постанови Ковельського міськрайонного суду від 23.04.2004 року покарання з іспитовим строком відмінено та направлено в місця позбавлення волі строком на 2 роки 2 місяці, а також будучи особою, яка раніше, а саме: 22.10.2015 року вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, за що засуджений вироком Ковельського міськрайонного суду від 21.06.2017 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного судом покарання з випробуванням строком на 2 роки, на шлях виправлення не став та завідомо знаючи про заборону незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, при невстановлених досудовим слідством обставинах та у невстановлений час, повторно, незаконно придбав психотропну речовину метамфетамін, масою 0,2032 грами, яку переніс до квартири за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , де продовжував незаконно зберігати для власного вживання без мети збуту до 28.03.2017 року, коли в проміжок часу з 15 год. 25 хв. по 17 год. 40 хв. психотропну речовину було виявлено та вилучено працівниками поліції під час обшуку.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав повністю. Суду показав, що в той день, точної дати не пам'ятає, придбав амфетамін для власного вживання. В кого саме придбав наркотичний засіб, також не пам'ятає. В той же день, після повернення додому, вказаний наркотичний засіб був вилучений в нього працівниками поліції під час обшуку. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карати.
Зазначені в обвинуваченні обставини ніким не оспорюються, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, який підтверджує їх існування. В зв'язку з цим, суд, за погодженням з учасниками судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
З'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 309 КК України.
Таким чином обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразились в незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 309 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного у їх сукупності, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин справи.
Так суд враховує, що ОСОБА_4 вчинено середньої тяжкості кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 309 КК України (ст. 12 КК України).
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття у вчиненому.
Суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_4 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, їх аналогів та прекурсорів, що свідчить про його стійку схильність до вчинення злочинів даної категорії; посередньо характеризується по місцю проживання; на диспансерному обліку в психіатра не перебуває; перебуває на диспансерному обліку в нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання канабіоїдів зі шкодою для здоров'я.
Враховуючи наведене в сукупності та небезпеку ОСОБА_4 , як особи, для суспільства, суд прийшов до висновку, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і про відсутність підстав для застосування щодо нього положень ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, чи положень ст. 69 КК України, яка передбачає призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
На глибоке переконання суду, покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, в даному випадку є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
При обранні остаточної міри покарання обвинуваченому суд застосовує положення ч. 4 ст. 70 КК України з врахуванням вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.07.2018 року.
Оскільки обвинувачений на даний час відбуває покарання за вказаним вище вироком, питання запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили судом не вирішується.
Процесуальні витрати по справі за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів в сумі 2249,27 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави в повному обсязі.
Цивільних позовів у кримінальному провадженні не заявлено.
Арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного за даним вироком покарання та покарання, призначеного за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.07.2018 року, за яким ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України (з врахуванням вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2017 року), остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 8 (вісім) місяців.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 18 червня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати по справі в сумі 2249 (дві тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 27 копійок за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів.
Речовий доказ - спеціалізований пакет № 3974171, в якому знаходяться речі та предмети, що були об'єктом проведення експертизи, та який передано на зберігання в камеру схову Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Головуючий ОСОБА_1