22 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3507/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 (головуючий суддя: Шарко Л.В., судді: Присяжнюк О.О., Погорелова О.В.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 (головуючий суддя: Шутенко І.А., судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.)
за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод"
про стягнення шкоди в розмірі 3 613 161,63 грн.,
За участю представників:
прокуратури - Паршутіна Ю.А.
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
19.10.2016 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про стягнення збитків у сумі 3613161,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної позивачем позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Богодухівський молзавод" встановлено, що за територією полів фільтрації, як і за попередньою перевіркою, було зафіксовано розлиття білої речовини на земельній ділянці без твердого покриття, яка стікала по рельєфу місцевості внаслідок перезавантаження полів фільтрації виробничими та іншими стоками ТОВ "Богодухівський молзавод". На місці обстеження при здійсненні попередньої перевірки 10.06.2015 відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції були відібрані проби ґрунту, що відображається у акті відбору проб ґрунтів від 10.06.2015 № 06-2015/30-37. За результатами дослідження проб виявлено перевищення вмісту забруднюючих речовин (у порівнянні з нормативними ГДК та фоновими значеннями), що відображено у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 25.06.2015 № 06-2015/30-37, що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 96 Земельного кодексу України. Розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ділянок, разом з претензіями № 26-32 від 17.07.2015 Державною екологічною інспекцією були надіслані відповідачу, однак останній залишив претензії без задоволення.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 у справі №922/3507/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що прокурором не доведено факту заподіяння відповідачем шкоди державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ресурсів. Суди дійшли висновку, що оскільки в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, це призводить до неможливості притягнення його до цивільно-правової відповідальності, тому позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 3613161,63 грн. є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
26.06.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора Харківської області подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 справа № 922/3507/16 до Касаційного господарського суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 у справі №922/3507/16 визначено колегію суддів у складі: Білоус В.В. (головуючий суддя), судді: Ткаченко Н.Г., Пєсков В.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2018 заяву суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г. від 16.07.2018 про самовідвід у справі № 922/3507/16 за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 та на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 у справі № 922/3507/16 задоволено, у зв'язку з тим, що спір у даній справі пов'язаний із застосуванням норм земельного та природоохоронного законодавства України і не відноситься до спеціалізації, яка визначена рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2017 № 5 зазначеним суддям.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 у справі №922/3507/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2018 касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 залишено без руху, оскільки скаржником невірно вказані реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд касаційної скарги; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 13.08.2018.
Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2018 продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 02.08.2018 у справі №922/3507/16; встановлено строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції до 18.10.2018.
11.10.2018 до Верховного Суду скаржник направив клопотання про усунення недоліків раніше поданої касаційної скарги, зокрема заявником на виконання вимог ухвали від 02.08.2018 надано докази сплати судового збору за правильними реквізитами.
Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2018 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 22.11.2018, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 07.11.2018.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу Заступник прокурора Харківської області (скаржник, прокурор) вказує, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 35,46 Закону України "Про охорону земель", п.п. 3.2, 3.3 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства") та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значенням для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Прокурор вважає, що висновок судової комісійної інженерно-технічної експертизи №11651 від 24.05.2017 не є належним доказом та не може у відповідності до норм ГПК України слугувати підставою для відмови у позові, оскільки виключно Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи наділені правом встановлювати наявність або відсутність факту засмічення земельних ресурсів.
Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили належні, допустимі та достатні у розумінні статей 76-79 ГПК України докази, а саме: акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами №47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015, протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №06-2015/30-37 від 25.06.2015, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами №70/01-04/02-09 від 14.07.2015, розрахунки шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, зумовлених забрудненням земельних ресурсів від 17.07.2015, претензії від 17.07.2015 №№26-32. При цьому, скаржник зазначає, що факт забруднення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель.
Також прокурор вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не виконано вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 21.11.2017, що стали підставою для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2017 у справі №922/3507/16 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вказує, що з постанови від 21.11.2017 вбачається, що колегія суддів не визнала висновок судової комісійної інженерно-екологічної експертизи №11651 від 24.05.2017 єдиним та допустимим доказом не завдання відповідачем шкоди та відсутності в його діях складу цивільного правопорушення, як незаконність дій.
На думку прокурора неправомірним є твердження суду про недостатність самої лише фіксації інформації про виявлені порушення у вищевказаних актах ДЕІ із посиланням на висновки судової експертизи, проведеної через 2 роки після встановлення факту правопорушення, що вплинуло на результати, які звелися до аналізу та співставлення несуттєвих обставин справи.
Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій надано оцінку лише одному акту перевірки від 10-19.06.2015, а також не погоджується з висновками судів про необґрунтованість розрахунків шкоди та не підтвердженням площ земельних ділянок.
Крім того, прокурор вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги різну експертну спеціалізацію експертів, які виконували експертизу.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 справа № 922/3507/16 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.
У судове засідання з'явилася прокурор, яка підтримала касаційну скаргу.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, яка з'явилася в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Богодухівський молзавод" розташовується в Харківській області, м. Богодухів, пров. Харківський, 6 (основне виробництво) та смт. Краснокутськ, вул. Зарічна,6 (виробництво плавлених сирів та масла) та веде свою діяльність на підставі статуту.
Державною екологічною інспекцією у Харківській області у період з 10.06.2015 по 19.06.2015 проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ "Богодухівський молзавод" (відповідач).
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 47/01-04/02-09 від 19.06.2015 (т. 1 а.с. 76-83).
В акті зазначено, що перевіркою встановлено, що:
- стічні води на підприємстві направляються на локальні очисні споруди і далі каналізаційною насосною станцією трубопроводом на власні поля фільтрації. Стічні води від виробничих цехів по самопливним колекторам надходять до жироуловлювача після очищення від жирів до КНС. Господарсько-побутові стоки від інших джерел водовідведення надходять до КНС, обминаючи жироуловлювач. Від КНС стоки по напірному колектору надходять на очисні споруди (двоярусні відстійники), для механічного очищення, а потім по самопливному технологічному трубопроводу надходять на поля фільтрації, де відбувається біологічне очищення шляхом фільтрації в ґрунт;
- розлиття білої речовини на земельній ділянці без твердого покриття, яка стікала по рельєфу місцевості.
Також, в акті зазначено, що на місці обстеження відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції відібрані проби ґрунту, що відображається актом відбору проб ґрунтів від 10.06.2015 № 06-2015/30-37.
3 метою усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області відносно ТОВ "Богодохувській молзавод" винесено припис від 24.06.2015 за № 02-25-14 (т. 1 а.с. 85-87).
На виконання постанови Богодухівського РВ ГУ МВС України в Харківській області від 08.07.2015 щодо досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220220000292 від 13.05.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 236 КК України про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Богодухівський молзавод", позивачем у період з 09.07.2015 по 14.07.2015 було здійснено ще позаплановий захід (перевірку) вищевказаного суб'єкта господарювання.
За результатами вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 70/01-04/02-09 від 14.07.2015 (т. 1 а.с. 17-29).
В акті зазначено, що за територією полів фільтрації, як і за попередньою перевіркою, було зафіксовано розлиття білої речовини на земельній ділянці без твердого покриття, яка стікала по рельєфу місцевості, внаслідок перезавантаження полів фільтрації виробничими та іншими стоками ТОВ "Богодухівський молзавод". На місці обстеження при здійсненні попередньої перевірки 10.06.2015 відділом інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції були відібрані проби ґрунту, що відображається у акті відбору проб ґрунтів від 10.06.2015 № 06-2015/30-37.
За результатами дослідження проб виявлено перевищення вмісту забруднюючих речовин (у порівнянні з нормативними ГДК та фоновими значеннями) по таких показниках: амоній від 4,4 до 5,1; фосфору рухомі форми у перерахунку на п'ятиоксид фосфору від 3,7 до 3,9: органічні речовини, що екстрагуються петролейним ефіром від 2,7 до 2,7 до 2,9; хлориди від 2,2 до 2.5: сульфати у перерахунку на сульфати від 2,0 до 2,1, що відображено у протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 25.06.2015 № 06-2015/30-37, що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 96 Земельного кодексу України.
З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланової перевірки, Державною екологічною інспекцією щодо відповідача винесено припис від 16.07.2015 за № 02-05-23.
Розрахунки розміру шкоди виконані у відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 № 149 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 за № 422/13698.
Розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ділянок разом з претензіями № 26-32 від 17.07.2015 Державною екологічною інспекцією були надіслані відповідачу.
ТОВ "Богодухівський молзавод" залишив претензії без задоволення.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду прокурор зазначив, що статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організацію і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор зазначив, що Держекоінпекцією не вжито заходів щодо стягнення з ТОВ "Богодухівський молзавод" шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, тому прокуратура відповідно до Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду погодилась з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про проведення у справі судової екологічної експертизи.
У зв'язку з суперечностями, які містять матеріали справи, та в зв'язку з потребою в спеціальних знаннях в питанні встановлення в діях відповідача ознак порушення природоохоронного законодавства суд ухвалою від 10.11.2016 призначив по даній справі судову екологічну експертизу; на розгляд експерта поставив наступні запитання:
1) Чи підтверджується висновки Державної екологічної інспекції у Харківській області, викладені в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №06-2015/30-37 від 25.06.2015?
2) Чи призвели дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", відображені в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №06-2015/30-37 від 25.06.2015, до забруднення навколишнього природного середовища?
3) Чи могли дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", відображені в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №06-2015/30-37 від 25.06.2015, призвести до забруднення навколишнього природного середовища?
4) Чи відповідають розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ресурсів (т. 1, арк. с. 42-43, 45-46, 48-49, 51-52, 54-55, 57-58, 60-61) вимогам Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року N 171?
Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса на виконання ухвали від 10.11.2016 провів відповідне експертне дослідження, та направив на адресу суду висновок судової комісійної інженерно-екологічної експертизи № 11651 від 24.05.2017. На поставлені судом питання експерти надали наступні відповіді:
1. З причин, викладених в дослідницькій частині висновку за документами справи акти перевірки ДЕІ щодо встановлення факту і правильності характеристик забруднення земель діяльністю ТОВ "Богодухівський молзавод" не підтверджуються. З причин, викладених в дослідницькій частині висновку, за документами справи висновки Державної екологічної інспекції у Харківській області, викладені в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 06-2015/30-37 від 25.06.2015 не підтверджуються.
2. З причин, викладених в дослідницькій частині висновку, за документами справи розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої забрудненням земельних ресурсів (т. 1, арк. с. 42-43, 45-46, 48-49, 51-52, 54-55, 57-58, 60-61) вимогам Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року № 171 не підтверджуються.
3. З причин, викладених в дослідницькій частині висновку, надати відповідь на питання "Чи призвели за документами справи дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", відображені в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 06-2015/30-37 від 25.06.2015, до забруднення навколишнього природного середовища?" не надається за можливе.
4. З причин, викладених в дослідницькій частині висновку, надати відповідь на питання "Чи могли дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод", відображені в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 06-2015/30-37 від 25.06.2015, призвести до забруднення навколишнього природного середовища?" не надається за можливе.
При цьому, в дослідницькій частині судові експерти в т.ч. зробили наступні висновки:
- у акті перевірки відсутні дані стосовно документального підтвердження місця виявлення забруднення, яке вказано в Протоколі від 25.06.2015, стосовно забруднення ґрунту, а також місця, що при оглядах мали візуальні ознаки поверхневого забруднення;
- зв'язок між забрудненням річки та аварійним станом полів фільтрації представниками ДЕІ в період позапланової перевірки 10-19.06.2015 не досліджено і не було документально встановлено відповідно до чинного законодавства;
- у матеріалах справи нема документального підтвердження факту аварійного або неорганізованого скиду стічних вод з полів фільтрації, що призвело до забруднення р. Мерло;
- шкідливість для довкілля хімічних речовин в ґрунтах ТОВ "Богодухівський молзавод" з полів фільтрації, виявлених на земельній ділянці №1, має сумарний показник забруднення Zc&?я;16, що відповідає категорії забруднення ґрунтів "допустима";
- верхній шар контрольованих земельних ділянок, із якого відбиралися проби, не є ґрунтом у розумінні законодавства про охорону земель;
- відсутність протоколів відбору проб ґрунту ТОВ "Богодухівський молзавод" не дає можливості оцінити достовірність результатів аналізу проб ґрунту на вміст забруднюючих речовин;
- в наданих для дослідження матеріалах господарської справи №922/3507/16 відсутня обґрунтованість розрахунку ДЕІ площі 6 забруднених ділянок;
- методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди від 27.10.1997 №171, при розрахунку відшкодування шкоди від забруднення земель використана ДЕІ не відповідно до галузі свого застосування;
- при відсутності в об'ємі наданих для дослідження матеріалів господарської справи №922/3507/16 документального підтвердження факту забруднення земельних ділянок ТОВ "Богодухівський молзавод" не надається за можливе встановити наявність причинного наслідкового зв'язку між джерелами забруднення і фактом забруднення земельних ділянок.
За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" псування земель - це порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
У відповідності до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за псування земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
За приписами статей 42, 43 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно з п.п.3.1.3.2,3.3 Методики №149 землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
При цьому акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання (пункт 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи те, що проведеною в межах розгляду даної справи судовою експертизою Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса спростовані висновки щодо порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, які викладені в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 06-2015/30-37 від 25.06.2015, за яке відповідачу нараховано до відшкодування шкоду, а також спростовано розрахунок шкоди, яка нібито заподіяна відповідачем державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, тому судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вказала, що апелянт у скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно відхилені належні, допустимі та достовірні докази, а саме: акт перевірки № 47/01-04/02-09 від 19.06.2015; протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №06-2015/3037 від 25.06.2015; акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 70/01-04/02-09 від 14.07.2015; розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовлених забрудненням земельних ресурсів від 17.07.2015; претензії від 17.07.2015; № 26 на суму 149365,03 грн.; № 27 на суму 288988,19 грн.; № 28 на суму 301845,02 грн.; № 29 на суму 416182,04 грн.; № 30 на суму 348538,75 грн.; № 31 на суму 142371,65 грн.; № 32 на суму 1965870,95 грн.
Крім того, апелянт посилається на порушення наказу Міністерства юстиції України № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень". А саме, на думку апелянта судом першої інстанції не взято до уваги різну експертну спеціалізацію експертів, що виконували експертизу.
Розглянувши зазначені доводи апелянта, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, під час апеляційного провадження та вбачається з висновків експертизи, проведеними дослідженнями експертів встановлено невідповідність висновків, викладених в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 47/01-04/02-09 від 10-19.06.2015 та Протоколі вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 06-2015/30-37 від 25.06.2015, тому судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено висновки, викладені в зазначеному Акті перевірки та Протоколі вимірювання.
У відповідності до п. 1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), (далі - Інструкція) загальна категорія інженерно-технічних експертиз поділяється на окремі види, до яких належить, зокрема, інженерно-екологічна експертиза та ґрунтуючись на розділі 11 частини II "Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" (затв. наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями)), проведена експертиза була виконана як інженерно-екологічна, що за об'єктом та предметом є найбільш близькою до обставин справи, предметної галузі та змісту поставлених питань.
Зокрема, як свідчить зазначений висновок, його виконали в межах своєї компетенції судові експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Експерти, що проводили експертизу, попереджені про кримінальну відповідальність за неправдивість висновків.
Як свідчить зазначений експертний висновок, судовий експерт (голова комісії) ОСОБА_8 є головний науковий співробітник сектору пожежно-технічних та інженерно-екологічних досліджень лабораторії пожежно-технічних та інженерно-екологічних, електротехнічних і військових досліджень та досліджень в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності, кандидат хімічних наук, доктор технічних наук, старший науковий співробітник, професор екології, академік Міждержавної Академії наук прикладної радіоелектроніки, який має спеціальну підготовку та кваліфікацію судового експерта 2-го класу за спеціальністю 10.19 "Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об'єкти довкілля" (свідоцтво за № 957, видане ЕКК ХНДІСЕ 18.10.2016, строк дії до 18.10.2021), стаж експертної роботи з 2016 року; судовий експерт ОСОБА_9 є завідувач сектору пожежно-технічних та інженерно-екологічних досліджень лабораторії пожежно-технічних та інженерно-екологічних, електротехнічних і військових досліджень та досліджень в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності, кандидат технічних наук, доцент, який має спеціальну підготовку та вищій кваліфікаційний клас судового експерта за спеціальностями 10.5 "Дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці", 10.8 "Дослідження обставин виникнення і розвитку пожеж, а також дотримання вимог пожежної безпеки", 10.18 "Дослідження технічної експлуатації електроустаткування", 13.4 "Дослідження, пов'язані з охороною".
Посилання позивача на те, що експерти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не мали право проводити комісійну судову інженерно-екологічну експертизу, оскільки мають різну експертну спеціалізацію судова колегія апеляційного суду вважає також безпідставними, оскільки, як зазначено вище, згідно з п. 1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 судова інженерно-екологічна експертиза відноситься до загальної категорії інженерно-технічних експертиз, яку мають право проводити обидва експерта.
З урахуванням викладеного, колегія судів касаційного суду доходить таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент призначення та проведення експертизи по справі (далі ГПК):
"Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу."
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" у вказаній редакції: "Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду."
Отже, судова експертиза мала призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, як обґрунтовано зазначила та врахувала судова колегія апеляційного господарського суду, відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини від 01.06.2006 у справі "Дульський проти України" "Експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури" (п. 71).
Відповідно до ч.1 ст.42 ГПК у вказаній редакції:
"Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам."
Як вбачається з поставлених судом першої інстанції питань та досліджених і встановлених судами висновків експерта, зазначених як в дослідницькій, так і в резолютивній частині експертизи, всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи потребував спеціальних знань, якими не володіє суд, і які були застосовані судовими експертами для дослідження по всьому колу питань, пов'язаних як з порядком проведення перевірки та відбору проб органами державної екологічної інспекції, так і з її висновками про факт, показники та площу забруднення.
Крім того, ч.ч.4,5 ст.42 ГПК в редакції станом на момент першого розгляду справи та ст.107 ГПК в редакції станом на момент другого розгляду справи передбачалося, що у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта може бути призначена додаткова судова експертиза тим же експертам (або іншим), а за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) повторна експертиза, з дорученням її проведення іншим експертам.
Як вірно звернув увагу суд апеляційної інстанції, прокурором та Державною екологічною інспекцією не заявлено клопотань щодо проведення додаткової експертизи.
Не містять матеріали справи і їх клопотання про призначення повторної експертизи.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених прокурором, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.
Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №922/3507/16 - без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Прокуратуру Харківської області витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №922/3507/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2018 у справі №922/3507/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є.Краснов
Г. Мачульський