18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 листопада 2018 року м. Черкаси справа № 925/2073/13
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: прокурора відділу прокуратури Черкаської області - ОСОБА_1, позивача - ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю, ОСОБА_4 за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси заяву виконувача обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 26355503,45 грн.,
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року задоволено заяву публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню (вх. № 5229 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323 від 16.03.2016 року), наказ господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 року на примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат визнано таким, що не підлягає виконанню.
05.10.2018 року виконувач обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області (далі - прокурор) звернувся в господарський суд Черкаської області з заявою (вх. № 29977 від 08.10.2018) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13, у якій просив суд:
відкрити провадження про перегляд ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 у справі № 925/2073/13 за нововиявленими обставинами;
скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 № 925/2073/13 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат таким, що не підлягає виконанню;
прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 № 925/2073/13, таким, що не підлягає виконанню.
Заява (вх. № 29977 від 08.10.2018) обґрунтована тим, що приймаючи ухвалу від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 про визнання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню, господарський суд Черкаської області взяв до уваги обставини, які свідчать про повну відсутність обов'язку у боржника - публічного акціонерного товариства «Азот», встановленого рішенням господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13, на примусове виконання якого судом 16.03.2015 року видано наказ № 925/2073/13 у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником в частині оплати 3% річних у розмірі 1003180,16 грн. і суми судових витрат у розмірі 68820,00 грн., та з причини переведення основного боргу у розмірі 25 352 323,29 грн. на нового боржника - приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа» за згодою стягувача (кредитора) на підставі Договору про переведення боргу № 18-500 від 23.01.2015 року. Проте, рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року у справі № 910/24263/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017, визнано недійсним Договір про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500. Таким чином, встановлений цим рішенням факт недійсності договору про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500 є нововиявленою обставиною і підставою для перегляду ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року.
Ухвалою суду від 12.10.2018 року заяву виконувача обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області (вх. № 29977 від 08.10.2018) прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 за правилами спрощеного позовного провадження.
Боржник (відповідач, ПАТ «Азот») в особі свого представника подав 05.11.2018 року відзив (т. 2, а.с. 38-45) на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 16.03.2016 року у якому проти задоволення заяви заперечував з мотивів її необґрунтованості та суперечності нормам ст. ст. 320, 321 ГПК України, зокрема:
прокурором пропущений строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, на звернення із такою заявою до суду. Оскільки факт недійсності договору про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500 був встановлений рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/24263/16, яке набрало законної сили із прийняттям постанови Київським апеляційним господарським судом у цій справі, тобто 13.06.2017 року, то із цього моменту розпочався строк на звернення до суду із спірною заявою;
у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді у даній справі, оскільки, останнім недоведено порушення інтересів держави. Також, стягувачем за рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 925/2073/13 є ПАТ «Черкасиобленерго», яке могло б самостійно звернутися із заявою про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, враховуючи, що судовий збір за подання такої заяви не справляється;
крім того, підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню було не лише укладення договору про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, а й добровільна сплата відповідачем на користь позивача 3% річних у розмірі 1003180,16 грн. та суму судових витрат у розмірі 68820,00 грн.
Стягувач (позивач, ПАТ Черкасиобленерго) в особі свого представника подав 12.11.2018 року відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 16.03.2016 року (вх. № 33473/18, т. 2 а.с. 70-73), 19.11.2018 року відповідь на відзив боржника (вх. № 34360/18, т. 2 а.с. 96-99), у яких заяву прокурора підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити, на спростування наведених боржником у відзиві обставин зазначив, що прокуратурою не пропущено строк на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, оскільки прокуратура не була учасником справи № 910/24263/16, а про рішення судів у цій справі дізналася з листа ПАТ «Черкасиобленерго» 07.09.2018 року. Щодо представництва прокурора зазначив, що держава є акціонером ПАТ «Черкасиобленерго» 71 % (48% - Фонд державного майна України та 25 % - приватне акціонерне товариство «Українська енергозберігаюча компанія», єдиним акціонером якого є Фонд державного майна України), тому прокурором подано заяву про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами з метою недопущення порушення економічних та майнових інтересів держави.
Боржник в особі свого представника 19.11.2018 року подав заперечення на відповідь на відзив стягувача у яких наполягав на порушеннях прокурором строку на звернення до суду та відсутності повноважень (а. с. 102-105).
Прокурор подав 19.11.2018 року відповідь на відзив боржника (вх. № 94369/18), у якій спростовував наведені доводи боржника, наполягав на задоволені заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами (т. 2 а.с. 115-120).
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши заяву виконувача обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області (вх. № 29977 від 08.10.2018), матеріали справи № 925/2073/13 та оцінивши їх у сукупності суд заяву прокурора задовольняє повністю з таких підстав.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Азот» на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягненні 4 709 898,29 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року набрало законної сили 24.02.2015 року, на його виконання судом 16.03.2015 року видано наказ № 925/2073/13.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року задоволено заяву публічного акціонерного товариства «Азот» (вх. № 5229 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323 від 16.03.2016 року), наказ господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 року на примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, визнано таким, що не підлягає виконанню.
У зазначеній ухвалі судом були встановлені такі обставини.
23.01.2015 року публічне акціонерне товариство «Азот», як первісний боржник, приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа», як новий боржник, та публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», як кредитор, (далі іменуємі як сторони) уклали Договір № 18-500 про переведення боргу. Згідно з умовами п. 1.1 розділу 1 (Предмет договору) договору, сторони договору домовились, що цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язаннях, що виникли за Договором № 524-213/24 «Про постачання електричної енергії ВАТ «Черкасиобленерго» для ВАТ «Азот» від 24.05.2005 року (з урахуванням угоди про реструктуризацію боргу № 140-213 від 23.03.2012) (надалі - Основний договір) станом на дату укладення цього Договору, в тому числі і зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року Кредитором електричну енергію, на суму 47 887 721,81 грн., за винятком зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року (включно) електричну енергію.
Згідно з п. 1.2. Договору переведення боргу, Первісний боржник переводить на Нового боржника, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання Первісного боржника, що виникли за Основним договором, станом на дату укладення цього Договору, і стає боржником по таких зобов'язаннях по Основному договору, в тому числі і зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року Кредитором електричну енергію на суму 47 887 721,81 грн., за винятком зобов'язання по оплаті за поставлену з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року електричну енергію.
Пунктами 5.1., 5.2. Договору переведення боргу його сторони також погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до моменту завершення повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Зобов'язання Первісного боржника по Основному договору , зазначені в п. 1.2. договору, є переведеними на Нового боржника з моменту укладення цього договору.
04.03.2016 року платіжними дорученнями № 19 від 04.03.2016 року та № 20 від 04.03.2016 року боржник у добровільному порядку сплатив стягувачу 3% річних у розмірі 1003180,16 грн. та суму судових витрат у розмірі 68820,00 грн. У зазначених платіжних дорученнях платником зазначено призначенням платежу - оплата згідно наказу від 16.03.2015 року про примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13.
З огляду на ці обставини суд дійшов до висновку, що обов'язок боржника - публічного акціонерного товариства «Азот», встановлений рішенням господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13, на примусове виконання якого судом 16.03.2015 року видано наказ № 925/2073/13, відсутній повністю у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником в частині оплати 3% річних у розмірі 1003180,16 грн. та суми судових витрат у розмірі 68820,00 грн., та з інших причин - переведенням основного боргу у розмірі 25 352 323,29 грн. на нового боржника - приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа» за згодою стягувача (кредитора) на підставі Договору про переведення боргу № 18-500 від 23.01.2015 року.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України від 19.04.2017 закінчене виконавче провадження № 50339122 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з мотивів прийняття господарським судом Черкаської області ухвали від 16.03.2016 року про визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. Супровідним листом від 19.04.2017 № 20.1/50339122/20 наказ господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року разом з копією постанови державного виконавця від 19.04.2017 про закінчення виконавчого провадження № 50339122 направлені в господарський суд для виконання і відома (т. 1 а.с. 218-220). Примусове виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року у виконавчому провадженні № 50339122 не здійснювалось.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року у справі № 910/24263/16 за позовом Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа», Публічного акціонерного товариства «Азот», Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна комісія що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКЕРКП), Державне підприємство «Енергоринок» про визнання договору недійсним, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 року, постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року, позов задоволено повністю, визнано недійсним договір про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, укладений між Публічним акціонерним товариством «Азот», Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго».
Господарські суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій при розгляді справи № 910/24263/16 прийшли до висновку, що дії сторін спірного договору завідомо суперечили інтересам держави і суспільства, мета вчинення спірного правочину щодо переведення боргу і його наслідки полягали у тому щоб обійти встановлений Законом України «Про електроенергетику» і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призведе до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом. Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність переведення боргу в спірних правовідносинах і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.
Обґрунтовуючи заяву про перегляд ухвали господарського суду за нововиявленими обставинами прокурор зазначив, що у зв'язку з прийнятими господарськими судами рішень про визнання недійсним договору про переведення боргу від 23.01.2015 № 18-500, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Азот», Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа» та Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго», відсутні підстави для задоволення заяви боржника (відповідача) про визнання наказу господарського суду Черкаської області № 925/2073/13 від 16.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню, а наказ господарського суду Черкаської області, виданий 16.03.2015 року на примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, підлягає примусовому виконанню.
Як стверджує прокурор, про наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі йому стало відомо із листа публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» від 06.09.2018 № 7046/09-03, отриманого ним 07.09.2018 (т. 2 а.с. 19-21).
Статтею 320 ГПК України визначено підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Нормами частин 1, 2 п. 1, 4 п.п. 1-2, та ч. 5 названої статті ГПК встановлено, що зокрема, рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, - учасниками справи протягом 30-и днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення (п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 323 ГПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Частиною 15 ст. 32 ГПК України встановлено, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів.
Статтею 325 ГПК України визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Частинами 1-4 названої статті ГПК передбачено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Нормами Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки за викладених обставин справи відсутні підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Черкаської області, виданого 16.03.2015 року на примусове виконання рішення господарського суду Черкаської області від 24.11.2014 року у справі № 925/2073/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення 25 352 323,29 грн. основного боргу, 1 003 180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, заява публічного акціонерного товариства «Азот» (вх. № 5229 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323 від 16.03.2016 року) судом визнається необґрунтованою.
Відтак, за результатами перегляду ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 за нововиявленими обставинами за заявою прокурора суд визнає заяву прокурора обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, ухвала господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року у справі № 925/2073/13 підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Азот» (вх. № 5229 від 15.03.2016 року), з доповненням (вх. № 5323 від 16.03.2016 року) повністю. Доводи боржника (відповідача), приведені ними в обґрунтування заперечень проти заяви прокурора (вх. № 29977 від 08.10.2018), зокрема щодо пропущення прокурором встановленого п. 1. ч. 2 ст. 321 ГПК України строку та відсутністю повноважень прокурора на звернення з такою заявою до суду, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 233, 236-240, 325, 256 ГПК України, господарський суд
Заяву виконувача обов'язків прокурора прокуратури Черкаської області від 08.10.2018 року за вх. № 29977/18 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 року - задовольнити.
Ухвалу господарського суду Черкаської області від 16.03.2016 про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 таким, що не підлягає виконанню у справі № 925/2073/13 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 25352 323,29 грн. основного боргу, 1003180,16 грн. 3% річних, 68820,00 грн. судових витрат, - скасувати.
Прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Азот» (вх. № 5229 від 15.03.2016 року) з доповненням (вх. № 5323 від 16.03.2016 року) про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 16.03.2015 № 925/2073/13 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.11.2018 року.
Суддя В.М. Грачов