29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" листопада 2018 р. Справа № 924/1860/15
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. розглянувши заяву акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро про виправлення описки в наказі суду від 15.01.2016р.
за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпро
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин, Хмельницької області
про стягнення 21745,64 грн.
Представники: не з'явилися
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення заборгованість за договором б/н від 06.04.2011р. в розмірі 21745,64грн. з яких 6459,94 грн. заборгованість за кредитом, 6602,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7404,27 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1279,08 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.01.2016р. задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 21745,64 грн.
15.01.2016р. на виконання вищевказаного судового рішення був виданий судовий наказ про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Нетішин, Хмельницької області, вул. Лісна,40, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) - 6459,94 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 94 коп.) заборгованості за кредитом, 6602,35 грн. (шість тисяч шістсот дві гривні 35 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 7404,27 грн. (сім тисяч чотириста чотири гривні 27 коп.) пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1279,08 грн. (одна тисяча двісті сімдесят дев'ять гривень 08 коп.) заборгованість по комісії за користування кредитом, 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00коп.) судового збору.
16.11.2018р. на адресу суду надійшла заява акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про виправлення описки в наказі господарського суду Хмельницької області у справі №924/1860/15 від 15.01.2016р.
Позивач зазначає, що при виготовленні тексту вказаного наказу була допущена описка, а саме не зазначена дата народження боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.11.2018р. розгляд заяви було призначено у судовому засіданні на 29.11.2018р.
Розглянувши заяву АТ КБ „Приват Банк” про виправлення помилки в наказі господарського суду Хмельницької області від 15.01.2016р., суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Так, заява про виправлення помилки в наказі господарського суду Хмельницької області від 15.01.2016р. мотивована тим, що в наказі була відсутня дата народження боржника, що в свою чергу є перешкодою для пред'явлення наказу до виконання у Державну виконавчу службу.
З урахуванням викладеного, заявник просить виправити помилку у судовому наказі від 15.01.2016р. у справі №924/1860/15, вказавши дату народження боржника.
У силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Так, пункт 3 ч. 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вимагає щоб у виконавчому документі була зазначена дата народження боржника - фізичної особи.
Визначення поняття фізичної особи міститься у ст. 24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи.
Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Таким чином, з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа набуває особливого статусу суб'єкта господарювання.
Відповідачем у даній справі, який є боржником за виконавчим документом - наказом господарського суду Хмельницької області №924/1860/15 від 15.01.2016р. є фізична особа - підприємець ОСОБА_2, а не фізична особа ОСОБА_2, а тому в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження фізичної особи - підприємця.
Таким чином, судом встановлено, що наказ господарського суду Хмельницької області №924/1860/15 від 15.01.2016р. повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону.
В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012р., пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За таких обставин, у задоволенні заяви стягувача - АТ КБ „Приват Банк” про виправлення помилки в наказі належить відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про виправлення описки в наказі господарського суду Хмельницької області у справі №924/1860/15 від 15.01.2016р.
Відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня набрання законної сили ухвали.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Ухвала підписана 29.11.2018р.
Суддя С.В. Гладій
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, (49099, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50) (реком. з повід.) 3 - відповідачу (м. Нетішин, вул. Лісна,40) (реком. з повід.)