26.11.2018 Справа № 920/708/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/708/18
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код 33698892),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-Хорека» (вул. Петропавлівська, 61, м. Суми, 40000, код 41043889),
про стягнення 202 141 грн. 31 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію згідно договору № 1443-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 49 від 26.09.2018;
від відповідача - не з'явився;
при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.09.2018 провадження у справі №920/708/18 відкрито за правилами загального позовного провадження (суддя Заєць С.В.), підготовче засідання було призначене на 11.10.2018.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2018, справу призначено до розгляду судді Коваленко О.В. у зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 11.10.2018 у справі №920/708/18 підготовче засідання відкладено на 05.11.2018.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 05.11.2018 було закрите підготовче провадження, справу №920/708/18 призначено до судового розгляду по суті на 26.11.2018.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 202 141 грн. 31 коп., з яких: 158 025 грн. 55 коп. - основного боргу, 3 316 грн. 98 коп. - 3% річних, 37 837 грн. 10 коп. - пені, 2 961 грн. 68 коп. - інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1443-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
05.11.2018 позивачем надано суду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 01.11.2018, в якій він просить суд у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 20 000 грн. 00 коп., стягнути з відповідача 182 141 грн. 31 коп., з яких: 138 025 грн. 55 коп. - основного боргу, 3 316 грн. 98 коп. - 3% річних, 37 837 грн. 10 коп. - пені, 2 961 грн. 68 коп. - інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 1443-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав. З матеріалів справи вбачається, що ухвали, які неодноразово надсилались відповідачу на юридичну адресу: 40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 61, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на фактичну: 40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 4, повернуті на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Судом з матеріалів справи було встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
01.10.2017 між ТОВ «Сумитеплоенерго» і ТОВ «Глобус-Хорека» було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 1443-Т (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався вчасно надавати відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - послуги), а відповідач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України відповідно до чинного законодавства України. На момент укладання договору тарифи на теплову енергію встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №1517 від 01.02.2017 р. та становить 1 554 грн. 12 коп./Гкал (без ПДВ).
Згідно п.2.2. Договору розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладання договору згідно з нормативами (нормами) споживання - договірними навантаженнями вказаний в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Зміна форми розрахунків допускається за згодою сторін. Відповідач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадку зміни тарифів на послуги позивач здійснює перерахунки згідно п. 2.2. Договору.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п. 3.3. Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.
Відповідно до п. 3.4. Договору щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії, форма якого (додаток №3) є невід'ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги.
Зі змісту п. 3.5 Договору вбачається, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлені цим договором строки.
З матеріалів справи вбачається, що послуги по Договору надавались позивачем відповідачу по місцезнаходженню нежилого приміщення по вул. Герасима Кондратьєва, 4, м. Суми.
Відповідно до Умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).
Якщо споживач не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).
Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконував свої обов'язки по Договору та надавав відповідачу послуги постачання теплової енергії протягом періоду: січень 2018 - квітень 2018, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с. 22-25) та рахунками (а.с.26-29), але відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі вносив оплату за отримані послуги, тому заборгованість відповідача станом на день звернення з позовною заявою до господарського суду Сумської області (11.09.2018) становила 158 025 грн. 55 коп.
Судом встановлено, що в подальшому 31.10.2018 відповідачем частково було сплачено суму основного боргу в розмірі 20 000 грн. 00 коп. і станом на день розгляду справи заборгованість за спожиті послуги становить 138 025 грн. 55 коп.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем після звернення позивача з позовом до суду було сплачено суму основного боргу в розмірі 20 000 грн. 00 коп., провадження у справі №920/708/18 в цій частині підлягає закриттю відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами прийому-передачі теплової енергії за період: січень 2018 - квітень 2018, а також рахунками на оплату наданих послуг за вказаний період.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної та своєчасної оплати спожитих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 138 025 грн. 55 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з січня 2018 року по квітень 2018 року.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37 837 грн. 10 коп. пені, нарахованої за загальний період з 11.02.2018 по 06.09.2018 (по кожному періоду прострочення окремо), відповідно до п. 4.3.1. Договору, яким передбачено, що позивач має право нараховувати пеню у разі несвоєчасного внесення відповідачем плати за надані послуги у розмірі, встановленому чинним законодавством України та цим Договором (подвійна ставка НБУ).
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені, позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1.5 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту ч. 6 ст. 232 ГК України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов'язання, а також перевірено правомірність нарахування пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37 837 грн. 10 коп. пені, нарахованої за загальний період з 11.02.2018 по 06.09.2018, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 3 316 грн. 98 коп. - 3% річних та 2 961 грн. 68 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 11.02.2018 по 06.09.2018.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.1 та 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, в силу наведених норм законодавства, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідач обґрунтованого заперечення чи контррозрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суду не надав.
Таким чином, оскільки сторонами в Договорі не визначений інший розмір процентів від простроченої суми, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 316 грн. 98 коп. - 3% річних та 2 961 грн. 68 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з 11.02.2018 по 06.09.2018, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-Хорека» (вул. Петропавлівська, 61, м. Суми, 40000, код 41043889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код 33698892) 138 025 грн. 55 коп. основного боргу, 37 837 грн. 10 коп. пені, 3316 грн. 98 коп. - 3% річних, 2 961 грн. 68 коп. інфляційних збитків, 3 224 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині провадження у справі №920/708/18 закрити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 29.11.2018 р.
Суддя ОСОБА_2