ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2018Справа № 1/2
За позовом: Орендного підприємства НДІ будівельного виробництва
До Відкритого акціонерного товариства "Акціонерної компанії
"Київводоканал"
про стягнення 2 832,60 грн.
суддя Мельник В.І.
за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.
Представники сторін:
від позивача - не з?явився
від відповідача - Довганюк А.В., представник
Суть спору:
Орендне підприємство НДІ будівельного виробництва (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерної компанії "Київводоканал"(далі -відповідач) про стягнення з останнього 2 832,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було порушено умови договору № 9558/1-5-05 від 11.07.2001р.
Ухвалою суду від 23.12.2009р. порушено провадження у справі № 1/2 та призначено розгляд на 22.01.2010.
22.01.2010р. позивач підтримав свої вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі.
Судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 29.01.2010р.
29.01.2010р. позивач підтримав свої вимоги у повному обсязі.
Відповідач просив суд зупинити провадження у справі, до розгляду Шевченківським районним судом міста Києва та Окружним адміністративним судом міста Києва справ, щодо чинності тарифів.
Суд вирішив задовольнити клопотання та зупинити провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з Комунального підприємства за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережібі - 2"удівельного кооперативу "му засіданні заявлено клопотання про фіксування судового процесу та про зупинення провадженнят.
Позивачем у справі № 1/2 розрахунок вартості відвантаженої товарної продукції здійснено за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, правомірність яких розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 8/588.
Оскільки розгляд справи № 1/2 неможливий до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 1/2 до розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва № 8/588.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2010 зупинено провадження у справі №1/2 до розгляду пов'язаної з нею адміністративної справи № 8/588 Окружного адміністративного суду міста Києва.
14.01.2014 та 08.06.2018 на адресу сторін судом було надіслано листи із проханням надати інформацію, щодо розгляду справи №8/588, для можливого поновлення провадження у справі.
03.08.2018 на адресу суду від відповідача отримано лист із запитуваною інформацією.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 29.10.2018.
22.10.2018 відділом діловодства суду від відповідача отримано пояснення на відзив.
В підготовче судове засіданні 29.10.2018 представник відповідача з?явився, надав усні пояснення по справі.
В підготовче судове засіданні 29.10.2018 представник позивача не з?явився.
Ухвалою Господарського суду від 29.10.2018 закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд справи по суті на 19.11.2018.
В судове засідання 19.11.2018 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 19.11.2018 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.11.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.
Між Орендним підприємством Науково-дослідний інститут будівельного виробництва та ДКО «Київводоканал» 11.07.2001 року укладено договір № 9558/1-5-05 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з постачання питної води та прийняти від позивача каналізаційні стоки, а позивач зобов'язався розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором (п. 1. Договору).
Підпунктом «а» пункту 2.2. договору передбачено, що позивач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг позивачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.
Згідно з пунктом 3.6. договору позивач повинен розраховуватися за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення відповідачем платіжних документів до банківської установи.
Відповідач інформує позивача про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи позивача (п. 3.6. Договору).
Київською міською державною адміністрацією були прийняті розпорядження про зміну тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води:
- Розпорядження від 27.11.2008 року № 1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»
- Розпорядження від 25.12.2008 року № 1780 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»;
- Розпорядження від 05.02.2009 року № 127 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для інших споживачів».
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що станом на день подання позовної заяви чинним залишилося Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 № 1127 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», згідно з яким тариф на постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води у розмірі становить 4,59 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1 куб. м води з розрахунку тарифу за постачання холодної води у розмірі 2,82 грн. за 1 куб. м води та водовідведення 1,68 грн. за 1 куб. м стоків, інші було скасовано Указами Президента України від 24.12.2008 року № 1199/2008, від 03.02.2009 року № 65/2009 та від 09.02.2009 року № 76/2009 - відповідно. В зв'язку із чим позивачем було направлено відповідачеві листи з актами звіряння взаєморозрахунків за послуги водопостачання та водовідведення, а саме: від 12.01.2009 року № 13/01-13, від 03.02.2009 року № 140/01-13, від 23.02.2009 року № 212/01-13, від 24.03.2009 року № 331/01-13 та від 24.04.2009 року № 454/01-13, - з пропозицією здійснити перерахунок за сплачені комунальні послуги та зарахувати їх у рахунок майбутніх платежів, проте відповідачем було надано відповіді, в яких зазначено що підстави для здійснення перерахунку відсутні та направлено на адресу позивача попередження про припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення. Крім того позивач зазначає що оскільки, Розпорядження не були зареєстровані відповідно до вимог законодавства, вони не набрали чинності в розумінні ст. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». В зв'язку із чим на думку позивача у відповідача були відсутні законні підстави збільшувати тарифи за надання послуг водопостачання та водовідведення відповідно до нормативно-правових актів, що не набули чинності, що потягло за собою безпідставне отримання грошових коштів у розмірі 2832,60 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що в силу тог, що у позивача перед відповідачем за грудень 2008 р. - лютий 2009 р. виникла заборгованість, йому надсилались попередження про припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення, переплата, яка виникла у позивача в період з 08.09.2008 р. по 08.01.2009 р. у розмірі 2832,60 грн. була зарахована для погашення частини боргу.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд зазначає наступне
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.
Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа , яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі №910/1913/14 викладено правову позицію, відповідно якої приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов договорів може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вище зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в зв'язку із відсутністю у відповідача обовязку повертати перераховані позивачем кошти, оскільки такі кошти набуто за наявності договірних правовідносин, а тому їх не може бути витребувано у порядку ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставне збагачення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 29.11.2018
Суддя В.І. Мельник