28.11.2018 м.Дніпро Справа № 904/1471/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від ТОВ "Колодязнянське": ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.03.2018, адвокат;
від ТОВ "Сервіс-Агромаркет": представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 у справі №904/1471/18 (суддя Мельниченко І.Ф., повний текст рішення складений 05.09.2018)
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське", м. Дніпро
про стягнення 174 072 грн. 74 коп. та
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет", м. Київ
про визнання договору недійсним,
У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет" (надалі - ТОВ "Сервіс-Агромаркет") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" (надалі - ТОВ "Колодязнянське") на свою користь 151 379 грн. 30 коп. заборгованості, 15 946 грн. 72 коп. пені, 1 542 грн. 83 коп. 3% річних та 5 203 грн. 89 коп. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору №21/03/2017-К/1 від 21.03.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2018 відкрито провадження у справі № 904/1471/18 за вищезазначеним позовом та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В травні 2018 року ТОВ "Колодязнянське" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору поставки №21/03/2017-К/1 від 21.03.2017, Додатку №1 від 28.03.2017 та Додатку №2 від 18.08.2017 до нього, що укладені між ним та ТОВ "Сервіс-Агромаркет".
Позов обґрунтований тими обставинами, що директор ТОВ "Колодязнянське" підписав договір, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2018 у справі №904/1471/18 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ “Колодязнянське” для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ “Сервіс-Агромаркет”; здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 у справі №904/1471/18 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено; з ТОВ "Колодязнянське" на користь ТОВ "Сервіс-Агромаркет" стягнуто 151 379 грн. 30 коп. основного боргу, 1 542 грн. 83 коп. річних, 5 203 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 15 946 грн. 72 коп. пені та 2 611 грн. 10 коп. судового збору; у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Колодязнянське" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення вимог зустрічного позову.
Апелянт зазначає, що:
- ТОВ "Сервіс-Агромаркет" не виконав зі свого боку умови договору щодо надання покупцю рахунків на оплату товару, актів приймання-передачі, інших супровідних документів, тому прострочення покупця щодо його оплати не настало;
- ТОВ "Сервіс-Агромаркет" належними доказами не доведено спірної поставки;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що директор ТОВ "Колодязнянське" підписав договір поставки №21/03/2017-К/1 від 21.03.2017 з перевищенням своїх повноважень;
- висновок місцевого господарського суду щодо наступного схвалення правочину є помилковим.
Представник ТОВ "Сервіс-Агромаркет" в судове засідання не з'явився, звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тими обставинами, що внаслідок завантаження він не встиг підготуватись до судового засідання та з посиланням на тяжкі погодні умови, що унеможливили йому виїхати з м.Харкова до м.Дніпра.
Вищезазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на положення ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника ТОВ "Колодязнянське", дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Між ТОВ "Сервіс-Агромаркет” (постачальник) та ТОВ "Колодязнянське" (покупець) укладений договір поставки № 21/03/2017-К/1 від 21.03.2017 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язався її прийняти та оплатити на встановлених договором умовах.
Найменування, асортимент (номенклатура) товару, походження (країна та рік виробництва), його кількість, ціна (вартість) та код товару згідно УКТ ЗЕД визначаються у специфікаціях до договору, кожна з яких складається на окрему партію товару, що поставляється за даним договором і є невід'ємною його частиною (п.1.2 договору).
Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма специфікаціями відповідно до умов договору на протязі його дії (п.1.3. договору).
Відповідно до п.4.1. договору загальна вартість/ціна товару за цим договором складає суму вартості/ціни партій товару за всіма специфікаціями до цього договору.
Ціна кожного найменування товару, а також ціна/сума партії товару визначається сторонами в специфікаціях, що складені та підписані сторонами, та встановлюються у національній валюті України - гривні (п.4.2. договору).
За умовами Додатку № 1 від 28.03.2017 до договору сторони погодили поставку товару - спірит в кількості 35 л. за ціною 974 грн. 59 коп. за одиницю, що в загальній сумі складає 40 932 грн. 78 коп. (а.с. 22).
У Додатку № 2 від 18.08.2017 до договору сторони узгодили поставку товару - колосаль, КЕ в кількості 615 л. за ціною 293 грн. 03 коп. за одиницю, що в загальній сумі складає 216 256 грн. 14 грн. (а.с. 23).
Оплата у розмірі 30% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації, здійснюється на умовах попередньої оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з дати отримання покупцем наданого рахунку на оплату (п. 4.3.1. договору).
Згідно п. 4.3.2. договору оплата решти 70% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації (з урахуванням п. 4.2.1.1. договору), здійснюється на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника у строк/термін, визначений сторонами у відповідній специфікації. У такому випадку покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 70% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації (дата оплати), з дати отримання постачальником (надходження) на його банківський рахунок від покупця або третьої особи, що не є стороною за цим договором, згідно п. 4.5. договору, грошових коштів в розмірі, що відповідає грошовому зобов'язанню покупця, розрахованого відповідно до умов цього договору та додатків до нього.
На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 257 188 грн. 92 коп., що підтверджується видатковими накладними №626 від 06.04.2017 та №2039 від 23.08.2017 (а.с. 24-25).
Згідно Додатку №1 від 28.03.2017 до договору оплата товару здійснюється в наступному порядку: авансова частина у розмірі 30%, що складає 12 279 грн. 83 коп., сплачується відповідно до п.4.3.1. договору, та відстрочений платіж у розмірі 70%, що складає 28 652 грн. 95 коп., повинен бути сплачений не пізніше 15.10.2017.
Відповідно до Додатку №2 від 18.08.2017 до договору оплата товару здійснюється наступним чином: авансова частина у розмірі 30%, що складає 64 876 грн. 84 коп., сплачується відповідно до умов п.4.3.1. договору, та відстрочений платіж у розмірі 70%, що складає 151 379 грн. 30 коп., повинен бути сплачений не пізніше 01.12.2017.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором, здійснивши розрахунки частково, на загальну суму 105 809 грн. 62 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №1361233397 від 03.04.2017, №3001559158 від 21.08.2017, №3001559627 від 12.10.2017 (а.с. 26-28).
Доказів погашення заборгованості з оплати товару на суму 151 379 грн. 30 коп. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 151 379 грн. 30 коп. колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку, сума 3% річних за період прострочення з 02.12.2017 по 04.04.2018 складає 1 542 грн. 83 коп.; сума інфляційних збитків за період прострочення: грудень 2017 року - березень 2018 року складає 5 203 грн. 89 коп.
Пунктом 9.4 договору сторонами узгоджено, що за порушення строків оплати згідно п.4.3.2. або 4.4.2. договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно наданого позивачем розрахунку, сума пені за період прострочення з 02.12.2017 по 04.04.18 р. складає 15 946 грн. 72 коп.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних збитків та пені є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Стосовно наявного боргу апелянт вважає, що на момент пред'явлення позову до суду у нього ще не виникло грошового зобов'язання за договором, оскільки, за його твердженням, позивачем не було надано документів, передбачених п.3.2, п.6.1.1 договору, зокрема, рахунків на оплату, сертифікатів якості/підтвердження відповідності, актів прийому-передачі товару, письмових повідомлень про П.І.Б. водія, марку та державний номер транспортного засобу, яким буде здійснено доставку товару до місця поставки.
Фактично апелянт вказує на своє право відстрочення виконання зобов'язання з оплати отриманої продукції через прострочення позивачем його зобов'язання виписати та передати рахунки на її оплату, інших супровідних документів.
Вказане право передбачене ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Проте ч. 1 вказаної статті Кодексу надає поняття прострочення кредитора. Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Отже, слід встановити, чи виникли у відповідача труднощі в виконанні ним свого зобов'язання з оплати спірного товару внаслідок ненадання йому позивачем обумовлених договором рахунків на їх оплату,інших товаросупровідних документів.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідач мав у своєму розпорядженні всі необхідні для здійснення платежу за товар реквізити і відсутність рахунків не заважала йому це зробити.
До того ж, спірний товар відповідачем позивачу не повернутий з огляду на відсутність документів, що його стосується в розумінні ст.666 Цивільного кодексу України, від договору відповідач не відмовився (відповідних доказів суду не подано).
Щодо відсутності актів приймання-передачі товару слід зазначити, що первиними документами (видатковими накладними), підтверджена спірна поставка.
Доводи апелянта відносно того, що поданими доказами не доведена поставка ТОВ "Сервіс-Агромаркет” товару з посиланням на недоліки первинних документів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки факт часткової оплати продукції свідчить про її отримання покупцем.
З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави вважати, що мале місце таке прострочення позивача як кредитора в розумінні норм ст. 613 Цивільного кодексу України, до виконання якого відповідач в порядку ч. 2 ст.613 Цивільного кодексу України мав право відстрочити своє зобов'язання з оплати товару.
Отже, відповідач мав сплатити поставлений йому позивачем товар у встановлений договором строк.
При розгляді первісного позову встановлено факт укладення ТОВ "Сервіс-Агромаркет” (постачальник) та ТОВ "Колодязнянське" (покупець) договору поставки №21/03/2017-К/1 від 21.03.2017.
Звертаючись із зустрічною позовною заявою, ТОВ “Колодязнянське” посилається на ті обставини, що на момент укладення спірного договору поставки, який підписаний зі сторони покупця директором ОСОБА_2, діяв Статут в редакції, яка обмежувала укладення директором правочинів, що перевищують 50 000 грн.
З огляду на те, що спірний правочин укладений на суму 257 188 грн. 92 коп., ТОВ “Колодязнянське” просить суд визнати його недійсним як таким, що укладений з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, договір поставки №21/03/2017-К/1 від 21.03.2017 зі сторони ТОВ “Колодязнянське” підписаний директором ОСОБА_2, якого призначено на посаду зборами учасників ТОВ “Колодязнянське” відповідно до протоколу зборів №35 від 18.08.2006 (а.с. 85).
Згідно п. 11.1. Статуту ТОВ “Колодязнянське” органами управління товариством є вищий орган - Загальні збори учасників та виконавчий орган - директор.
Відповідно до п. 11.2.3. Статуту ТОВ “Колодязнянське” до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства належать, якщо інше не передбачено окремим рішенням Загальних зборів учасників товариства, яке має бути оформлене у письмовій форму у вигляді протоколу, прийняття рішень про укладення виконавчим органом правочинів (підписання угод, договорів, контрактів) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) на суму, що перевищує 50 000 грн.
В той же час, згідно п. 11.3.5. Статуту директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) на суму, що не перевищує 50 000 грн.
ТОВ “Колодязнянське” в обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що загальними зборами товариства рішення про укладення правочину на суму, що перевищує 50 000 грн., не приймалось.
Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.
Доказами такого схвалення може бути вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Факт прийняття спірного товару та часткова оплата, про що зазначено вище, є доказом схвалення ТОВ "Колодязнянське" договору поставки №21/03/2017-К/1 від 21.03.2017, внаслідок чого підстав для визнання його недійсним не вбачається.
Отже, Господарським судом Дніпропетровської області обставини справи з'ясовані повно та всебічно; рішення у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов'язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ТОВ "Колодязнянське".
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колодязнянське" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2018 у справі №904/1471/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
(Повний текст постанови складено 29.11.2018).