вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"20" листопада 2018 р. Справа№ 910/7514/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Мальченко А.О.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шубак М.І. (ордер ЛВ 137461 від 05.11.18)
від відповідача: Гелеверя Р.В. (довіреність №363 від 30.01.18)
від третьої особи : не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс"
на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2018
у справі № 910/7514/18 (суддя - Привалов А.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс"
до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Меноріта"
про зобов'язання вчинити дії,-
У червні 2018 р. товариство з обмеженою відповідальністю " Софт - Альянс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача; законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст. 553 Цивільного кодексу України та ч.3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" - звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/7514/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання вчинити дії задовольнити, та зобов'язати акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" надати товариству з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" оригінали кредитних договорів від 27.01.2015 року № 4М15018И, від 29.01.2014 № 4М14041И, та від 27.03.2012 № 4М12090И укладених між акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Меноріта" та інші документи, які засвідчують обов'язок боржника щодо повернення кредиту та документи, якими забезпечувалися вказані кредитні договори.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов помилкового висновку , що у відповідача відсутній обов'язок надати саме оригінали кредитних договір, чим неправильно застосував частину 1 ст. 556 ЦК України, яка передбачає обов'язок ПАТ КБ "Приватбанк" передати документи, які підтверджують обов'язок боржника. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було розглянуто справу у спрощеному провадженні як малозначну.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні 20.11.2018 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" (далі - поручитель) та публічним акціонерним товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - кредитор) укладено договір поруки № 4М12090И/П (далі - договір поруки).(а.с.9)
Відповідно до п. 1 договору поруки предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Меноріта» (код за ЄДРПОУ 36575022) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:
- Кредитним договором від 27.01.2015р. № 4М15018И (далі - Кредитний договір - 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;
- Кредитним договором від 29.01.2014р. № 4М14041И (далі - Кредитний договір - 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;
- Кредитним договором від 27.03.2012р. № 4М12090И (далі - Кредитний договір - 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3.
Пунктом 4 договорів поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
Відповідно до п. 5 договорів поруки у випадку невиконання боржниками п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 Договорів поруки).
Згідно з п. 8 договорів поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржників за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за Кредитними договорами і договору(ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржників перед кредитором за Кредитними договорами у частині виконаних зобов'язань.
У п. 10 договорів поруки сторонами погоджено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язків боржників за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами.
Відповідно до платіжних доручень: №21 від 09.11.2016р. на суму 48 070 858,90 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М14041И від 29.01.14 згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.16";(а.с.10)
№20 від 09.11.2016р. на суму 33 032 009,75 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М12090И від 27.03.12 згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.16";(а.с.11)
№22 від 09.11.2016р. на суму 18 986 855,08 грн., в графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4М15018И від 27.01.15 згідно договору поруки № 4М12090И/П від 08.11.16". (а.с.12)
Позивач вважає, що оскільки ним як поручителем, погашена кредитна заборгованість в розмірі 100 089 723,73 грн., відповідач згідно з умовами договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України повинен вручити позивачу оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача. Зазначив також, що ні умовами договору поруки, ні чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, як просить позивач у позові.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Вимогами ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати оригінали кредитних договорів, укладених між відповідачем 1 та боржником - товариством з обмеженою відповідальністю "Меноріта", обґрунтовані тим, що відповідний обов'язок відповідача випливає з п.10 укладеного між сторонами договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України.
З цього приводу судом було з'ясовано, що відповідно до ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як унормовано згідно вимогами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Разом з тим, згідно з вимогами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Тобто, укладаючи договір, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо обов'язку надання відповідачем, як кредитором, документів позивачу, як поручителю, у випадку виконання останнім обов'язку третьої особи, як боржника, за Кредитним договором, які підтверджують вказаний обов'язок боржника.
Відповідно до положень ст. ст. 512, 556 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
За умовами п.10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Тобто, в даному випадку умовами укладеного між сторонами договору поруки чітко встановлено обов'язок відповідача надати не оригінали, а саме копії документів, що підтверджують обов'язок третьої особи, як боржника.
Посилання на законодавчу норму, яка б передбачала обов'язок кредитора передати поручителю саме оригінали документів за кредитними правовідносинами в позові, додаткових поясненнях та в апеляційній скарзі відсутні.
Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї;
Чинним законодавством не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч.3 ст. 553 та ч. 3 ст. 556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналізуючи зазначене, колегія судів дійшла висновку, що укладеним між сторонами договором поруки передбачено у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю саме належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали. Позивачем не наведено жодного акту чинного законодавства України, з якого б безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів (аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/14022/17, від 22.02.2018 у справі №910/14107/17, від 27.02.2018 у справі №910/14109/17, від 01.03.2018 у справі №910/14023/17, від 21.03.2018 у справі №910/15963/17, від 04.04.2018 у справі №910/14024/17).
Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно було розглянуто справу у спрощеному провадженні як малозначну, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2018р. справу № 910/7514/18 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 12.07.2018р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Меноріта».
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
У ч. 5 ст. 12 ГПК України зазначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції, справа є малозначною у розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, не є складною, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають розгляду справи у загальному позовному провадженні.
Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 250 ГПК України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, оскільки в даному випадку предметом спору є вимоги немайнового характеру та справа може розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження, а матеріали поданої заяви не містять належного обґрунтування щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо розгляду справи в спрощеному провадженні.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2018 року у справі № 910/7514/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Софт - Альянс" на рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/7514/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/7514/18 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/7514/18 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Повний текст постанови складено 29.11.2018 р.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді А.О. Мальченко
Є.Ю. Пономаренко