Справа № 753/17978/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/730/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
26 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Крайніка Дениса Володимировича в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Київської міської Ради, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку дня прийняття спадщини,-
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - ГТУЮ у місті Києві), Київської міської ради (надалі - КМР), ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначав, що в червні 2017 року із отриманої ним позовної заяви йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, яким за життя було складено заповіт на користь позивача.
Після того, як позивач дізнався про смерть ОСОБА_5 та про наявність складеного заповіту у вигляді 4/10 житлового будинку № 3 по вул. Любарській у м.Києві, на всю належну частку земельної ділянки, на якій розташований будинок з належними до нього будівлями та спорудами, він звернувся до державного нотаріуса 16-ї Київської державної нотаріальної контори з питанням щодо подання заяви про прийняття спадщини, однак нотаріусом під час особистого прийому було відмовлено позивачу у прийнятті вказаної заяви у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.
На підставі викладеного та враховуючи той факт, що ОСОБА_3 в силу поганого стану здоров'я останнім часом не міг постійно підтримувати зв'язок з померлим, а отже не був обізнаний про смерть ОСОБА_5, що на думку позивача вказує на те, що ним було пропущено строк на прийняття спадщини з поважних причин, просив визнати поважними причини пропуску ОСОБА_3 строку на прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; визначити позивачу додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом від 13 вересня 2006 року, складеного ОСОБА_5(ІНФОРМАЦІЯ_1 і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 6064.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та те, що постановлене рішення позбавляє його майнового права та інтересу на отримання належного йому по заповіту ОСОБА_5 майна.
В обґрунтування апеляційної скарги також зазначено, що остільки ст.ст.1269 та 1270 ЦК України встановлено можливість звернутися з відповідною заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, позивач розумів, що звернення з відповідною заявою до 16-ї КДНК про прийняття спадщини з пропуском такого строку - буде мати формальний характер і матиме наслідком - відмову у вчиненні нотаріальних дій з підстав пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, про що і повідомив йому державний нотаріус під час особистого прийому.
Окрім цього, враховуючи існуючі наміри іншого спадкоємця - третьої особи ОСОБА_7 якнайшвидше усунути ОСОБА_3 від прийняття спадщини від ОСОБА_5, що проявлялася в активних діях встановити (в тому числі через суд справа № 753/223/17) факт втрати права на спадщину ОСОБА_3, як такого, що не звернувся з відповідною заявою у встановлений шестимісячний строк, позивач вважав за своєчасним і адекватним не затягувати процес через формальне звернення до нотаріальної контори і звернувся безпосередньо із позовною заявою до суду в порядку ст. 1272 ЦК України з вимогою встановити додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Разом з тим, суд неправильно застосувавши положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України в частині встановлення додаткового строку на прийняття спадщини лише після отримання формальної відмови нотаріуса про видачу свідоцтва з підстав пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, не врахував, що спадкоємець ОСОБА_8 заперечує право на спадщину позивача, а тому створення додаткових підстав звернення із відповідним позовом до суду (як то отримання відмови нотаріусу про прийняття заяви), на думку позивача, було б зайвим.
Посилаючись на те, що обставини поважності пропуску строку на звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини були правомірно встановлені судом першої інстанції, а позивач не має наміру відмовлятися від спадщини після ОСОБА_9, яку останній заповів позивачу на підставі заповіту від 30 вересня 2006 року, просить задовольнити апеляційну скаргу.
Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_4 та її представника, які просили апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 4/10 житлового будинку АДРЕСА_1 який належить йому на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 21 жовтня 1987 року та від 06 травня 2014 року (а.с.16).
13 вересня 2006 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Соврас О.Ю., згідно якого ОСОБА_5 усю належну йому частку житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та усю належну йому відповідну частку земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок, заповів ОСОБА_10 (а.с.12-13).
Згідно спадкової справи № 616/2016 щодо майна померлого ОСОБА_5, ОСОБА_4 у строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, проте постановою від 07 лютого 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки при відповідній перевірці було виявлено заповіт від імені померлого на користь ОСОБА_10(а.с.33-60).
Встановлено, що строк для подання заяви згідно ст.ст. 1269-1270 ЦК України про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 сплинув 24 вересня 2016 року.
Згідно виписки з історії № 5700/15, ОСОБА_3 проходив лікування з 03 грудня 2015 року по 05 грудня 2015 року (а.с.23).
Зі справи убачається, що 19 лютого 2016 року було здійснено огляд ОСОБА_3 лікарем-консультантом ООО «Меддиагностика», яким прописано відповідне лікування (а.с.24).
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що ОСОБА_10 мав проблеми із здоров'ям та довгий час перебував на лікуванні ще до смерті ОСОБА_5, при цьому, позивач не надав доказів поважності пропущення строку подачі заяви про прийняття спадщини після того як дізнався про факт смерті спадкодавця ще в червні 2017 року, як й доказів звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою та прийняття нотаріусом обґрунтованого рішення про прийняття або відмову у прийнятті вказаної заяви.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Твердження апеляційної скарги про те, що оскільки позивач розумів, що звернення з відповідною заявою до 16-ї КДНК про прийняття спадщини з пропуском такого строку - буде мати формальний характер і матиме наслідком - відмову у вчиненні нотаріальних дій з підстав пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, про що і повідомив йому державний нотаріус під час особистого прийому, колегія суддів визнає такими, що не вказують на поважність причин пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Як на поважність причин пропуску строку прийняття спадщини позивач посилається на формальність звернення до нотаріуса із відповідною заявою.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів того, що його не звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконав свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Формальність звернення до нотаріальної контори із заявою не може свідчити про поважність пропуску визначеного законом строку.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Разом з тим, частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 61-200св18.
Посилання ОСОБА_3 про неможливість своєчасного звернення до нотаріальної контори за станом здоров'я не заслуговують на увагу, остільки матеріалами справи не підтверджені.
Зі справи убачається, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні протягом 3-5 грудня 2015 року й консультувався в медичному закладі 16 грудня 2016 року, що не вказує на підстави для висновків про поважність причин своєчасного звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою (а.с.23,24).
Більше того, як свідчать матеріали справи, не звернувся позивач із відповідною заявою й після того, коли дізнався про смерть спадкодавця у червні 2017 року, й з позовом у суд звернувся також за сплином значного терміну з часу отримання інформації - лише 29 вересня 2017 року (а.с.3).
Доводи апеляційної скарги на існуючі наміри іншого спадкоємця - третьої особи ОСОБА_7 якнайшвидше усунути ОСОБА_3 від прийняття спадщини від ОСОБА_5, колегія суддів визнає голослівними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.
В справі не міститься належного та допустимого доказу звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5, а також - відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку на звернення з заявою про прийняття спадщини.
Подання нотаріусу відповідної заяви після ухвалення судом рішення по справі значення не має й на суть прийнятого рішення не впливає.
При цьому, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_4 у строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, проте постановою від 07 лютого 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки при відповідній перевірці було виявлено заповіт від імені померлого на користь ОСОБА_10 (а.с.33-60).
Таким чином, в справі не міститься доказів чинення ОСОБА_7 перешкод ОСОБА_10 у прийнятті ним спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Крайніка Дениса Володимировича в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2018 року.
Суддя-доповідач:
Судді: