Справа № 756/469/18 Головуючий у І інстанції Диба О.В.
Провадження №22-ц/824/1843/2018 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
28 листопада 2018 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:Таргоній Д.О., Приходька К.П., Журби С.О., розглянув в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, апеляційний суд, -
у січні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 04 лютого 2014 року ОСОБА_4 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6291,39 гривень. Відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строки в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.
Банк зазначає, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів для погашення заборгованості за договором, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 18 грудня 2017 року складає 15 294,30 грн., тому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь дану заборгованість та судові витрати в розмірі 1762,00 грн. судового збору.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивач довів належними та допустимими доказами, що між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг.
Також доказом користування відповідачем банківськими послугами, які надавав позивач, є наданий банком розрахунок заборгованості та виписка банку про рух коштів.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду, а поповнення карткового рахунку відповідачем перебігу строку позовної давності не перериває, оскільки кошти внесені в якості поповнення платіжної картки, які є значно меншими ніж визначена сторонами сума щомісячного платежу, не свідчать про визнання загальної суми боргу.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими висновками, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 04.02.2014 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 6291,39 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості (а.с.7).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, підтверджується підписом на угоді.
Пунктом 2.1. генеральної угоди від 04.02.2014 року визначено, що відповідач, в рахунок погашення заборгованості щомісячно повинен сплачувати по 1048,57 грн.
Пунктом 2.2. визначено, що строком повернення кредиту вважається 32-ий день з моменту виникнення заборгованості. Заборгованість по кредиту починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Боржник сплачує банку штраф в розмірі 3504,15 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач своїх зобов'язань за вказаним договором не виконував, здійснював нерегулярні платежі в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором, яка станом 18.12.2017 року становить 15 294,30 грн., та складається з: 5241,39 грн. - заборгованість за кредитом; 2,06 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 6846,70 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди - 3204,15 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу кредит з кінцевим терміном погашення до 31.08.2014 року.
З 31.03.2014 року виникла прострочена заборгованість за договором, яка щомісячно збільшувалась і станом на 18.12.2017 року складала 5 241,39 грн.
Колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності до вимог зі сплати тіла кредиту та процентів розпочався 31.08.2014 року і сплив 30.08.2017 року, в той час як позивач звернувся із позовом 16.01.2018 року.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховний Суд України при розгляді справи № 6-1457цс16.
Із наданої позивачем виписки про рух коштів вбачається, що позивачем 20.10.2016 року було поповнено картковий рахунок на суму 520 грн., 28.10.2016 року - на 300 грн. та 20.05.2017 року - на 300 грн. (а.с .81). На час внесення зазначених коштів заборгованість відповідача вже становила понад 9000 грн., тому після здійснення даних операцій боржником позивачем проводилось списання коштів з основної суми заборгованості, що включає в себе списання процентів за прострочений кредит та штраф за прострочення кредиту. Таким чином, внесення відповідачем готівкових коштів на рахунок є нічим іншим, як часткова сплата заборгованості, що свідчить про переривання строку позовної давності.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_4 має заборгованість перед позивачем, ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язаньщодо своєчасного повернення грошових коштів для погашення заборгованості за договором, на момент розгляду справи відповідач не сплатила зазначену суму заборгованості, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 5241,39 грн., 2,06 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом та штрафу, встановленого п. 2.2 генеральної угоди від 04.02.2014 року в розмірі 3204,15 грн., що разом становить - 8447,75 грн.
Щодо стягнення з відповідача 6846,70 грн. заборгованості по пені та комісії, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині, оскільки генеральною угодою від 04 лютого 2014 року такі штрафні санкції не передбачені.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки у порушення вимог ст.263 ЦПК України суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентів та штрафу, встановленого п. 2.2 генеральної угоди, які є складовою загальної заборгованості відповідача за договором, то колегія суддів приходить до висновку, що в силу ст. 376 ЦПК України ці порушення є підставою для скасування рішення суду у повному обсязі та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.
ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позову сплативсудовий збір у розмірі 1 762 грн., а при подачі апеляційної скарги - 2 643 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2434 грн. 51 коп., відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 лютого 2014 року у розмірі 8447,75 грн. (вісім тисяч чотириста сорок сім гривень сімдесят п'ять копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2434,51 грн. (дві тисячі чотириста тридцять чотири гривні п'ятдесят одну копійку).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 04209, АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1.
АТ КБ «ПриватБанк», місце реєстрації: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код. ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299.
Судді: Д.О. Таргоній
К.П.Приходько
С.О. Журба