Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.
Єдиний унікальний номер справи № 760/15341/16-ц
Апеляційне провадження №22ц/824/811/2018
22 листопада 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору іпотеки недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У вересні 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом .
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є батьком неповнолітнього ОСОБА_4
ОСОБА_4 з дня свого народження значиться зареєстрованим та проживає разом з матір'ю - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Однак, під час побачення з сином за даною адресою, позивач випадково дізнався від ОСОБА_5 про наявність постанови державного виконавця про накладення арешту на вищезазначену квартиру.
Відповідач ОСОБА_5 пояснила позивачу, що 28 жовтня 2010 року, вона разом із співвласником квартири ОСОБА_6 уклали договір іпотеки з ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання грошового зобов'язання.
Позивач зазначає, що відповідно до листа від 27 липня 2016 року , наданого службою у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації , згода органу опіки та піклування на укладення правочинів стосовно житла за адресою: АДРЕСА_1, не надавалась.
Позивач вважає, що укладення спірного договору грубо порушило житлові права малолітнього сина, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом на захист прав малолітньої дитини.
З урахуванням вищенаведеного просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 08 вересня 2016 року відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 09 листопада .2016 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 про забезпечення позову було залишено без задоволення.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року позов задоволено .
Визнано недійсним договір іпотеки від 28 жовтня 2010 року укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. Вирішено питання по судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову . В апеляційній скарзі посилається на те , що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, що суд не взяв до уваги пояснення відповідача та доводи. Доводи апеляційної скарги співпадають із доводами пояснень відповідача. Апелянт зазначає, що батьки неповнолітньої дитини діяли недобросовісно, а відтак їх вимоги є безпідставними. Крім того, зазначає, підставою визнання договору іпотеки, право на яке має дитини, за позовом його батьків, є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини. Майнові права дитини в даному разі не є порушеними .
Від відповідача ОСОБА_6, позивача ОСОБА_3 , надійшли відзиви на апеляційну скаргу. У відзивах зазначено , що рішення суду є обґрунтованим , доводи апеляційної скарги безпідставними ( т.1 а.с. 231-246).
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 22 листопада 2018 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Від третьої особи надійшов лист з проханням розглядати справу у їх відсутності . Від інших осіб , які приймають участь у справі, заяв , клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинноґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того , що Службою у справах дітей, не надавався дозвіл на укладення договору іпотеки на майно, право на яке має неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є порушенням права неповнолітньої особи, і позивач, батько дитини, не був стороною оспорюваного правочину і неправдивих відомостей щодо відсутності права дитини на нерухоме майно не надавав.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи , не ґрунтуються на вимогах закону.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_3 є батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т.1 а.с.8).
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі не перебувають, проживають окремо. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3. ( т.1 а.с. 7)
Згідно довідки, виданої КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» структурний підрозділ ВСП «Батиївський» від 14 червня 2010 року № 669, в квартирі за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.9). ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровані з 10 липня 2017 року .
Між ОСОБА_9, який діє від імені та інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_5 28 жовтня 2010 року був укладений договір позики грошей ( т.1 а.с.10-12).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним відмовлено ( т.1 а.с 36-40) . Рішення набрало законної сили.
На забезпечення зобов'язань позичальника за вказаним договором позики грошей було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.( т.1 а.с. 13-19).
У відповідності до п. 1.2 умов договору іпотеки, у забезпечення виконання зобовязань за основним договором іпотеко давці - ОСОБА_5, ОСОБА_6 передають в іпотеку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3.
Згідно із п. 3.1.4 умов договору іпотеки, іпотекодавці заявляють і гарантують , що відсутні права будь-яких третіх осіб щодо предмету іпотеки. Крім того, відповідно до п. 3.1.6., іпотеко давці стверджують , що за адресою місцезнаходження предмета іпотеки не проживають , не зареєстровані малолітні тачи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи , яких за законом повинні утримувати іпотекодавці, а також відсутні малолітні та \чи неповнолітні діти ,що мають право користування предметом іпотеки (т.1 а.с. 90)
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру , власниками квартири за адресою : АДРЕСА_4 є ОСОБА_5, та ОСОБА_6 Вказаний документ не містить будь-яких відомостей щодо наявності майнових прав неповнолітнього ОСОБА_4 на вказану квартиру . ( т. а.с. 102 .)
Відповідно до ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки і піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, зокрема укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.
Частиною 3 ст. 17 Закону України &qu к;Про охорону дитинства&qu> ; встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно зі ст. 12 Закону України &q?бо;Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей&qum:; держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна та визнає неприпустимим зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Норми ст. 177 Сімейного Кодексу України , ст. 16 Закону України « Про охорону дитинства» , ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» , які передбачають необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна , право на яке має дитина , спрямована на захист майнових прав дітей , відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна , право на яке має дитина , за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору , а порушення і результаті його укладення майнових прав дитини ( правова позиція справа ВСУ № 6 -806 цс16 від 11 травня 2016 року , ВС справа № 61-1187св18 від 16 травня 2018 року ) .
З огляду на вказане, суд першої інстанції не врахував тих обставин , що власник майна , який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочин , який впливає на права дитини , повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини , а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій .
Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи , про відсутність прав дитини на майно яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини , а може спричинити інші наслідки , передбачені законодавством, які застосовуються органом опіки та піклування .
Враховуючи, що у договорі іпотеки зазначено , що будь-які права третіх особі не порушуються, зареєстровані чи проживаючі неповнолітні чи малолітні особи відсутні, тому дії відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 під час укладення договору іпотеки не можуть вважатися добросовісними. При цьому обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотеко держателя ОСОБА_2 не встановлено.
Із матеріалів справи не вбачається, сторони не заперечують, що до звернення ОСОБА_3 із позовом, відповідач із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не звертався, тому при укладенні договору іпотеки право неповнолітньої дитини на користування житлом порушено не було. Відтак відсутність згоди служби у справах дітей при укладенні договору іпотеки не призвело до погіршення житлових прав дитини.
У практиці Європейського суду з прав людини ( рішення від 09 жовтня 1979 року в справі «Ейрі проти Ірландії» п.24, рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» п.35, рішення від 30 травня 2013 року в праві «НаталіяМихайленко проти України» п.32 ) зазначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Згідно з ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
У відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Виходячи із засад ст. 15 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів , що виникають із цивільних , житлових , земельних , сімейних , трудових відносин .
Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.
Так судом вірно встановлено та сторонами не оспорювалося, що служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації не надавав згоди на укладення договору іпотеки від 28 жовтня 2010 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а батько дитини - ОСОБА_3 не був стороною під час укладення договору. Висновок суду про те, що ОСОБА_5 надала докази реєстрації дитини у квартирі, яка є предметом іпотеки, під час укладення договору іпотеки, є помилковим, спростовуються текстом договору іпотеки , підписаним особисто ОСОБА_5, де зазначено , що у квартирі неповнолітні чи малолітні діти не зареєстровані і не проживають .
В матеріалах справи відсутні будь-які докази , які б свідчили , що під час укладення договору іпотеки були порушені , або звужені житлові права малолітнього ОСОБА_4, крім того, як зазначила відповідач ОСОБА_5, на даний час вони разом із сином продовжують проживати у квартирі, яка є предметом іпотеки, вимог щодо звільнення або виселення із квартири вона не отримувала, а відтак висновок суду про задоволення позову є безпідставним, оскільки будь-яких порушень прав малолітньої особи , які б підлягали захисту судом не встановлено, тому рішення суду підлягає скасуванню,з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а ;
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2018 року скасувати, ухвалити по справ нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції .
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 28 листопада 2018 року.
Головуючий
Судді