Справа 755/14067/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1078/2018 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
« 22 » листопада 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 26 червня 2018 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Чернігівської області, Семенівського району , с. Іванівка, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого в ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» на посаді районного кординатора з продажів Київ команди, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
21.07.2017р. приблизно о 19-00 год. під час перебування на шляхопроводі через залізничні колії неподалік вулиці Харківське Шосе, 48, між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, в результаті якого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_8 винник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю ОСОБА_10 , ОСОБА_11 умисно здійснив постріл в область грудної клітки ОСОБА_12 , спричинивши останньому своїми умисними протиправними діями тяжкі тілесні ушкодження у виді вогнепального поранення грудної клітки справа.
В подальшому ОСОБА_10 з отриманими внаслідок дій ОСОБА_8 тілесними ушкодженнями було доставлено до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та поміщено на стаціонарне лікування, де надано кваліфіковану медичну допомогу.
Згідно висновку експерта №1250/Е, дані наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_10 встановлено, що під час звернення за медичною допомогою 21.07.2017 року о 18 год. 43 хв. у нього мало місце проникаюче кульове сліпе поранення грудної клітки: рана (розмірами 0,5х0,5) на передній поверхні грудної клітки справа по середнє-ключичній ззовні досередини, спереду назад, по ходу якого ушкоджуються м'які тканини грудної стінки, проникає в праву плевральну порожнину з пораненням верхньої долі правої легені та наявністю на дні ранового каналу стороннього тіла метальної цільності - кулі діаметром до 0,5 см (по даним рентгенограм), з явищами гемотораксу (наявність в плевральній порожнині до 400 мл. Крові). Критерієм судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесного ушкодження, є критерій небезпеки для життя, тому відповідно до п.п. 2.1.2 та 2.1.3/й «Правил», виявлене тілесне ушкодження, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просив вирок в частині призначеного ОСОБА_8 покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог прокурор послався на те, що суд, призначаючи ОСОБА_8 покарання, не надав належної правової оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів, вважає призначене обвинуваченому покарання з урахуванням вимог ст. 75 КК України не є достатнім для запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Також прокурор просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_8 на тримання під вартою.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без зміни, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, оскільки зазначені прокурором підстави для скасування вироку є викладенням його упередженої, необґрунтованої думки, доводи прокурора суттєво суперечать наведеним у вироку обставинам, які його обґрунтовують, прокурором не враховано те, що ОСОБА_8 в повному обсязі відшкодував потерпілому завдану матеріальну і моральну шкоду, думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання не пов'язане з позбавленням волі, протягом року з моменту вчинення ОСОБА_8 правопорушення він жодних протиправних дій не вчиняв, що свідчить про те, що ОСОБА_8 усвідомив незаконність своїх дій та став на шлях виправлення, просить врахувати те, що Литвин повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував збитки потерпілому, позитивно характеризується, злочин вчинив вперше, має хвору матір.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу частково, а саме не підтримав в частині зміни запобіжного заходу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у відповідності до ст. 349 КПК України, суд за погодженням з учасниками судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, погодився на розгляд провадження в порядку ст. 349 КПК України, апеляційний суд переглядає вирок лише у межах апеляційної скарги прокурора виходячи з того, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, а саме спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора стосовно невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З вироку суду вбачається, що призначаючи покарання ОСОБА_8 ,суд дотримався вказаних вимог закону.
Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштований, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позицію потерпілого ОСОБА_10 , який просив призначити ОСОБА_8 покарання не пов'язане з позбавленням волі та зазначив, що ОСОБА_8 йому відшкодовано матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі, він щиро розкаявся у вчиненому та вибачився перед потерпілим, а тому він жодних претензій до ОСОБА_8 не має.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом при призначенні покарання не дано оцінки особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого злочину, є необґрунтованими, оскільки зазначені обставини судом враховані.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений пояснив, що в повному обсязі відшкодував потерпілому завдану матеріальну і моральну шкоду, щиро розкаюється, вибачився перед потерпілим та з ним примирився, усвідомив незаконність своїх дій та став на шлях виправлення, злочин вчинив вперше, має постійне місце роботи, має на утриманні цивільну дружину, дитину та хвору матір.
Враховуючи сукупність вказаних обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , дані про його особу, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільненням його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та домірним скоєному.
Підстав для скасування вироку в частині застосування ст.75 КК України, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 26 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді __________________ ____________________ _____________________